7 Лютого | 2018 | 16:13

Ще не об’єдналися, а вже виграли

В Заозерному Тульчинського району й досі тривають каруселі з можливими варіантами об’єднання, хоча на переконання сільського голови Ірини Басараби вони й самі спроможні дати собі раду, завдячуючи інвестору та раціональному господарюванню в самій громаді. Минулий рік був особливо успішним для Заозерного. Керівництво села взяло участь в 14 обласному конкурсі розвитку територіальних громад і здобуло перемогу. Заявка стосувалася побудови в селі сучасної паркової зони і для реалізації потребувала фінансового вкладення у розмірі 100 тис.грн. Втім, організатори конкурсу погодилися надати лише 80 тис. грн., а дізнавшись про цікаву ідею та брак коштів на її втілення, до справи долучилися спонсори та меценати. Врешті, вартість заозернянського парку склала майже 1 млн.грн. Парковий комплекс включає фонтан, лавки, вимощені доріжки та загальний благоустрій території довкола сільського будинку культури. Місцина отримала загадкову назву «Чотири століття просто неба», та стала присвятою чотирьохсотрічній історії культурної спадщини села. З такими змінами до місцевого керівництва прийшло усвідомлення, що цією красою можуть милуватися не лише заозерчани, а й приїжджі туристи. Спеціально розроблені пізнавально-розважальні маршрути до села, так принаймні планує керівництво, сприятиме популяризації населеного пункту та можливості підзаробити грошей місцевим жителям. Завдяки виграним конкурсам, оголошеним Ладиженською ТЕС, в Заозерному нещодавно з’явився дитячий майданчик та спортивний стадіон. Дитячий розважальний куточок зробили за 50 тис. грн., а за найкращий проект сільського стадіону громаді надали ще 60 тис. грн. Щодо об’єднання, яке пропагує децентралізація, у сільського голови Заозерного своя чітка позиція. Ірина Басараба розповіла, що ще за юрисдикції колишнього голови люди поділилися на два табори: пенсіонери тяжіли до Ладижина, вважаючи такий союз найбільш ефективним, а молодь тоді проявила пасивність. Поговорили та й забули, а згодом така можливість взагалі себе вичерпала. - Щодо сусідніх з нами населених пунктів, то, наскільки мені відомо, в них «душа лежить» до Кирнасівської громади. Про наше ж об’єднання з Тульчином не може бути й мови, - продовжує Ірина Олександрівна. – Звісно, в районному центрі порядок і благодать. Та чи дійдуть у керівництва ОТГ руки, аби покращити життя в приєднаних до нього маленьких селах? Це питання часу і совісті. Ми подали документи на приєднання до Ладижина, але з різних причин отримали відмову. Загалом вважаю, що примушувати до об’єднання потрібно тоді, коли громада не спроможна сама вижити. Дайте селу мінімальні стартові можливості (нехай не 60% законного прибуткового податку, а хоча б 30% терміном для розкрути до 2020 року). Хай працюють, а якщо вже й тоді не складеться, то доєднайте до вже сформованої ОТГ.
Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: