7 Лютого | 2018 | 16:26

«Характер робить гімнастку», -

стверджує засновниця та тренер однієї з найсильніших вінницьких шкіл із художньої гімнастики Дар’я Чернякевич.

 

Почувши про нещодавні спортивні успіхи вихованок клубу «Еліт» на міжнародному турнірі з художньої гімнастики в Дубаї, де взяли участь 450 кращих гімнасток з 21-ої країни світу, резонно виникло бажання дізнатися, хто ж є його керманичем та завдяки чиїм старанням вдається вже протягом декількох років тримати «високу планку» переможної ходи не лише всеукраїнського масштабу, а й на міжнародному рівні.

Молода цікава жінка, натхненниця та тренер клубу «Еліт», лікар за освітою Дар’я Чернякевич вже шість років опікується спортивним майбутнім маленьких вінничанок-гімнасток. Жінка каже, що маючи спортивну родину, зокрема бабусю майстра спорту з акробатики, не мала жодного шансу на спокійне дитинство та тривале байдикування. Бабуся, маючи двох синів, які в дитинстві професійно займалися танцями, великі сподівання покладала на те, що доля нарешті обдарує їхню родину внучкою-продовжувачкою спортивної династії.

До спортивної зали дівчинку привели тоді, коли їй заледве виповнилося  чотири роки. Перший тренер, до чиїх рук  потрапила маленька Даря, «на корені зарубав» дитячі мрії, наголосивши, що дитина непридатна для художньої гімнастики. Мовляв, шукайте їй інше застосування, а про великий спорт і не мрійте. Так було до зустрічі з улюбленим тренером дівчинки Ларисою Чернишенко, родоначальником гімнастики у Вінницькій області, яка згодом відіграла вагому роль у подальшому становленні та розвитку юної спортсменки. До шістнадцятирічного віку Дар’я виконала необхідний для майстра спорту мінімум, була учасницею міжнародних та всеукраїнських змагань і неодноразово підіймалася на п’єдестал переможниці змагань з художньої гімнастики у Вінницькій області. Коли ж постав вибір майбутньої професії, дівчинка без вагань вступила до медичного вишу. Каже, що тоді вважала професію лікаря стабільною і престижною роботою, а щодо спорту, то міркувала, що безболісно розпрощається зі справою, якій віддала понад десять років життя.

Навчання Дарї подобалося, але воно не змогло зайняти місце тієї пустки, що утворилася після розлуки зі спортом. Обдумавши ситуацію та заручившись підтримкою рідних і друзів, вже на другому курсі університету вона створює невеличку спортивну секцію для фізичного розвитку малечі, що й стало початком її реалізації як тренера з художньої гімнастики.

- Рік я займалася лише з шістьома дівчатками, а вже з наступного року «сарафанне радіо» додало мені ще понад три десятки нових учениць, - розповіла тренерка. - З’явилися кольори нашого клубу: золотий, червоний та білий, які завжди асоціювалися у мене з вишуканим та дорогим стилем життя, що, зрештою, й породило саму назву «Еліт». Зранку я йшла на роботу як терапевт, а ввечері перевтілювалася на вимогливого та строгого педагога.

Згодом засновниця гімнастичного клубу таки здобула освіту за спортивним напрямком, отримавши диплом «олімпійські види спорту та фізичне виховання» від Запорізького національного університету.

Нині «Еліт» орендує для своєї роботи три спортивні зали та часто виїздить на всеукраїнські та міжнародні змагання, серед яких успішні виступи вихованок «Еліт» в Польщі, Угорщині та Арабських Еміратах. Саме на змаганнях в Дубаї 12-річна Єлизавета Марцинковська виборола «бронзу» у вправі з булавами, 12-річна Вікторія Мазур – «бронзу» за вправи з м’ячем, 10-річна Дарина Журбенко – «бронзу» за вправи з булавами, 9-річна Катерина Янчук – «золото» за вправи з булавами, 9-річна Поліна Демченко – «бронзу» за вправи без предметів та «срібло» за вправи з м’ячем, 6-річна Єва Панько (донька Дар’ї Чернякевич) привезла «срібло» за вправи без предметів. Ці успіхи стали можливими завдяки титанічній роботі тренерів «елітного» клубу: Ользі Оксамитній, Катерині Матвієнко, Ірині Чистоколян.

- Наші найкращі гімнастки вже стали міжнародними призерками. І це результат важкої, копіткої і щоденної праці. Участь у змаганнях забезпечується лише фінансовою допомогою батьків, держава нам кошти не виділяє, - розповіла пані Даря. – Нині виховати титуловану гімнастку - задоволення не з дешевих. За рахунок батьків здійснюються поїздки на змагання до інших міст та за кордон. Лише один найскромніший набір гімнастки для виступу коштує близько десяти тисяч гривень, і це без урахування додаткових аксесуарів та іміджевих дрібниць.

Тренерка каже, що з захопленням спостерігає за тим, як її дівчатка з кожним днем професійно зростають. Старші гімнастки намагаються підтримувати, допомагати та бути прикладом для менших учениць. Всі вони мають високий потенціал. Ледарі в цьому спорті не затримуються. На думку Дарї Чернякевич, одних природних даних для гімнастики замало, тут необхідна постійна робота над собою, титанічна щоденна праця, віра в себе та залізний характер, адже саме він робить потужну гімнастку з тендітної дівчинки.

Крім зайнятості на двох роботах (тренерство та робота лікарем з УЗД в одному з приватних медичних центрів), віддушиною та найбільшою гордістю жінки є її донька Єва.

– Ми називаємо її зірочкою, дитям залу, бо вона там мало не з народження, - каже про доньку пані Даря. - Бачу в ній себе малу, навіть тренери це помічають та кажуть, що у Єви моя спина.

Нині мрії жінки зосереджені на тому, аби виховати з доньки олімпійську чемпіонку. І вона готова докласти усіх зусиль, аби Єва таки піднялася на найвищий щабель олімпійської пошани, тримаючи у руках український прапор на фоні лунаючого національного гімну.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: