26 Лютого | 2018 | 10:27

Скло у серці

…Тетяна нахилилася над тілом, що здавалося бездиханним. Чоловік лежав горілиць, розвинувши руки. Його обличчя, залите світлом ліхтаря, нагадувало маску. Повагавшись, Тетяна нахилилася ще нижче: він хоч живий? І що їй тепер з ним робити?..

У Віктора Тетяна закохалася, коли закінчувала коледж. Хлопець працював охоронником у супермаркеті навпроти, й хоч був на кілька років молодший за неї, та здавався старшим. Високий, широкоплечий, а ще мовчазний і якийсь солідний, надійний. Він не намагався справити враження, не сипав дотепами, але, коли почали зустрічатися, завжди цікавився, чи Тетяна не замерзла, чи не хоче вона чогось смачненького, чи не втомилася. 

А який же він красень, захоплювалась дівчина. Гарніших Тетяна не бачила навіть у фільмах. Глибокі, зеленкуваті і завжди серйозні очі, гарно окреслені, шляхетні вилиці й теплі, міцні долоні… 

Віктор був такий турботливий, уважний, так несхожий на своїх легковажних ровесників, що Тетяна й миті не вагалася, коли він зробив пропозицію.

Пара без проблем подала заяву до РАЦСу та почала шукати окрему квартиру, бо Тетяна жила у тітки, а Віктор в «общазі».

Про весілля не думали: розпишуться, а відгуляють, може, згодом, у селі, де жили Танині батьки. 

Напередодні ж реєстрації Тетяні наснився Юрочка – рідний, давно покійний брат. Юрчик і Таня були близнюками, та братик помер ще до школи, від апендиксу, який луснув.

Наснилося Тетяні, що вона та Юрчик посеред квітучої галявини. Згори ллється сонячне сяйво, в повітрі снують метелики й бабки, а вони із братиком, як було колись, доганяють одне одного, граються у схованки...

 

/Історія повністю - у паперовій версії газети

Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: