28 Лютого | 2018 | 17:12

Місце тренера - моє!

Ця сторінка присвячена молодим людям, народженим у 80-х - початку 90-х років минулого століття. Тим, хто, не очікуючи «манни небесної», добивався успіху сам, незважаючи на суспільну думку чи зневіру оточуючих. Одна героїня проміняла тепленьке місце в офісі на щоденні фізичні навантаження й почувається при цьому цілком щасливою. Друга - використовує управлінський менеджмент, аби лишень догодити своїй собаці. Третя ж, отримавши важку травму ще в дитинстві, не впала у депресію, а веде повноцінне життя, допомагаючи адаптуватися людям з інвалідністю.

Вінничанка Ольга Одінцова лише декілька років тому змінила строге офісне вбрання на звабливі спортивні легенци та відкриті кольорові топи, які підкреслюють її струнку фігуру та дають реальну надію «пишненьким» жінкам і дівчатам, сумлінно відвідуючи заняття тренерки, «викохати» власне омріяне тіло.
Маючи педагогічну освіту та престижну роботу в юридичній установі Ользі все ж здавалося, що вона живе «не на повні груди». Ніби й робота подобалася, й в особистому житті все налагодилося, але без вечірніх тренувань у фітнес-залі день, можна сказати, був прожитий дарма.
- Займаючись разом з іншими дівчатами, завжди уявляла себе виключно на місці тренера, - пригадує дівчина. – Звісно, тоді права голосу я не мала, але так кортіло вносити свої пропозиції й корективи у запропоновану для виконання програму.
Ще б довго, мабуть, Ольга бігала на чужі тренування і лише мріяла заправляти процесом, та втрутився випадок. Фірма, де працювала дівчина, припинила своє існування, і постало резонне питання: «Що робити далі?».
- Того вечора й визначилася моя подальша доля. Поговоривши з чоловіком та отримавши його безумовну підтримку, я вирушила до столиці на навчання в українській академії фітнесу. Коли інші піджартовували з мого задуму й вторили: «Не займайся дурницями, знайди собі нормальну роботу», коханий Олексій завжди був вірним другом, надійною опорою та рятівником від фінансових та моральних колапсів.
Вивчившись, Ольга Одінцова почала практикувати. Перш ніж віднайти рідний спортклуб, спробувала «тренерського» хліба в декількох конкурентів. Каже, що в цьому бізнесі найважливіше - зробити собі ім’я. Працюючи з численним залом, необхідно вміти приділити увагу, підняти бойовий дух та покращити настрій кожній відвідувачці занять. Запальна музика, жарти та дружня атмосфера роблять тренування не такими виснажливо-важкими, як це спершу могло б здаватися новачку за таких навантажень.
- Стиль, в якому я працюю, називається боді-рок, - розповідає Ольга. – Всі вправи розроблені мною особисто та направлені на інтенсивну роботу всіх груп м’язів. Повненькі на моїх заняттях худнуть, худенькі – відточують фігуру та нарощують потрібну м’язову масу. Для того, щоб тримати тіло в тонусі, потрібно займатися щонайменше двічі на тиждень. Аби досягнути прогресу і реально впевнитися у результаті - поступово збільшувати вагове навантаження на заняттях або саму кількість тренувань.
Нині Ольга - сертифікований тренер від української та італійської школи фітнесу і вважає, що поганий той тренер, який не мріє про власний спортивний клуб. Дівчина мріє, а на запитання: «До якого віку готова працювати в такому скаженому темпі?». Відповідає: «Допоки зможу, а зможу я ще ой як довго. Всі тренери трішки мазохісти, і я не виняток».
І наостанок зазначимо, що у вільний час дівчина залюбки займається доглядом за своїми домашніми улюбленцями. Оскільки родина Одінцових проживає в приватному будинку, то й з’явилася можливість придбати собаку великої породи. Обрали хаскі. Якось, гуляючи з псом у парку, серед дерев пара помітила хвору дворнягу з перебитою лапкою. Жалісливе подружжя забрало тварину додому, вилікувало і з того часу у хаскі з’явився друг для ігор та пустощів.

Автор: Мельник Вікторія
Розповісти друзям: