28 Лютого | 2018 | 17:13

Сюзанна «мон амур»

Своє досить рідкісне ім’я Сюзанна Жуковська отримала завдяки хіту 90-х у виконанні Адріано Челентано. Тоді від «Адріанівської Сюзанни» фанатіли усі й усюди, не винятком був і батько дівчинки. Її безтурботне й забезпечене дитинство минуло в Іллінцях Вінницької області. В дванадцятирічному віці дівчинка, впавши з дерева, отримала важку фізичну травму. А оскільки переривання основи хребта не було, лише компресійний перелом грудного відділу, то лікарі обнадіювали батьків, запевняючи, що дівчинка сама ходитиме і повернеться до нормального життя. Сюзанна каже, що той період був чи не найважчим для неї – після постійної активності стати прикутою до ліжка, а згодом до візка, було для неї нестерпним. Лікарня, безкоштовна реабілітація раз на два роки - ось і все, що могла собі дозволити її не надто заможна родина. Коли однолітки Сюзанни почали визначатися з професією, вона теж вирішила не відставати й на спецкурсах вивчилася на секретаря-референта. Окрилена повернулася до рідних Іллінців й стала на облік до місцевого центру зайнятості. Ейфорія розвіялася вже за кілька місяців очікування бажаної роботи, натомість спеціалісти центру радили дівчині перевчитися на іншу більш затребувану професію в районі – манікюрницю. - Мама одразу не вірила в мою затію: в нашому містечку знайти роботу за спеціальністю, перебуваючи на візку, було просто нереально, - стверджує дівчина. – Перевчатися я відмовилася, адже любила роботу з документами, а з 2006 року почала регулярно виїжджати до літнього реабілітаційного табору – «Школи самостійного життя», де й познайомилася з людьми, які у подальшому відіграли ключову роль у моєму житті. Курси документознавства були лише першою щаблинкою у постійному особистісному розвитку Сюзанни Жуковської. П’ять років навчання на курсі соціальної роботи в університеті «Україна» минули без поблажок щодо себе та нарікань з боку студентки на свою непросту долю. Згодом, на пропозицію Раї Панасюк, зі статусу звичайного учасника реабілітаційного табору, вона перейшла до когорти волонтерів-організаторів самого заходу. А добре проявивши себе у цій місії, отримала робоче місце у реабілітаційному центрі «Гармонія», і знову ж таки з доброї руки її натхненниці та засновниці пані Раїси. Доросле самостійне життя розпочалося для жінки з 2011 року. Тоді вона відчула, що може бути корисною багатьом людям, які, як і вона, опинилися у складних життєвих обставинах. За словами самої Сюзанни, на неї покладено досить широкіі обов’язки: координація комітету доступності (збір, аналіз та узагальнення отриманої інформації від різних служб, громадських організацій для спеціальних міських департаментів), консультаційна робота з клієнтами по самообслуговуванню та поведінкою у побуті, проведення виїзних навчальних тренінгів з доступності для фахівців-реабілітологів та звичайних мешканців у районах. - Ми фактично беремо наставництво над людьми. Адже новачки не знають багатьох тонкощів щодо подальшого життя у своїй ситуації та поводженні з людьми, які отримали травми або народилися з ними, - розповідає працівниця «Гармонії». – Чим більше вінничан знатиме про нашу роботу та потреби людей з інвалідністю, тим швидше проходитимуть процеси адаптації такої категорії осіб у суспільстві. Нині Сюзанна Жуковська почувається цілком упевненою. Вона на пару з подругою-колегою орендують затишну квартиру, отримує у центрі від міста стабільну зарплатню, а маючи законну відпустку, активно подорожує Україною в колі близьких друзів.
Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: