28 Лютого | 2018 | 17:24

Покликання: хранитель

Вийшовши заміж та змінивши дівоче прізвище на Хранітель, Аліна вдало поєднала професію, покликання та життєву позицію. Так вже склалося, що з раннього дитинства ямпільчанка Аліна, а нині вінничанка, більше цікавилася спілкуванням з книжками, ніж з однолітками. Бігла не на вулицю марнувати час, беззмістовно тиняючись околицями, а до бібліотеки - розглядати підшивку «Вінниччини». - Я була незвичайною дівчинкою, - пригадує дитинство жінка. - У восьмирічному віці, завдяки вашій газеті, знала всю керівну верхівку області й району, зачитувалася кількістю зібраного урожаю, отриманих надоїв та перспективними планами розвитку населених пунктів. Полюбляла гумористичну сторінку та кросворди. А потім вмовила маму виписати газету й додому, де облаштувала власний міні-архів, ретельно підшиваючи кожен випуск улюбленого видання до папки, так, як це робили, як здавалося на той час, богині-бібліотекарки. Ще зі шкільних років дівчинка позиціонувала себе як інтроверт. Була замкнутою та зосередженою на собі, любила навчатися й бралася освоювати більше матеріалу, ніж пропонувала тодішня шкільна програма. Загальний кругозір та безперервна освіта й нині допомагають Аліні Хранітель «тримати марку», бути цікавою співбесідницею та різносторонньою особистістю. Педагогічна освіта жінки не cтала ключовою для подальшого вибору кар’єри. В той же час у неї виник інтерес до пізнання психологічних особливостей людини та її поведінки. Аліна зрозуміла, що професія психолога не передбачає короткотривалий процес навчання, а поєднує самоосвіту, платні тренінгові програми й семінари та постійну практику. Вже десять років, працюючи у психіатричному відділенні на базі обласної психоневрологічної лікарні імені Ющенка, допомагає вирішувати психологічні проблеми у стосунках батьків і дітей, спеціалізується й на важких психічних розладах маленьких пацієнтів. - Коли влаштувалася на роботу до відділення, то були певні побоювання: як допомогти людям, але й не зациклюватися на їхніх проблемах, - каже Аліна. – Згодом стала використовувати правило «білого халата». Щодня, повертаючись додому, я подумки скидаю з себе отриманий на роботі тягар, ніби знімаю лікарняну спецформу й перетворююся на люблячу матір й дружину. Фахівчиня каже, що набуті проблеми у поведінці та психіці дитини найчастіше стають віддзеркаленням стосунків між рідними, зокрема батька й матері. При важких психологічних розладах у дітей не обійтися без командної гри. Потрібно мобілізувати самих батьків на пошук ресурсів для спрямування їхньої енергії у русло найефективнішої реабілітації дитини. Український менталітет, на думку психолога, передбачає відмовки типу «пороблено, задавнено», але при цьому пані Аліна не радить покладатися виключно на похід до знахарок та паломництва святими місцями вважаючи це панацеєю від усіх хвороб, а тим самим зняття відповідальності з себе та перекладення тягаря вини на інших членів родини. В даному випадку психолог більше схиляється до віри в енергію думки, позитивне налаштування, яке дійсно здатне творити дива. В особистому житті, зокрема у вихованні донечки, психолог намагається пропорційно поєднувати материнську любов та ненав’язливі психологічні методи й ігри, направлені на формування правильного світосприйняття й поведінкових норм у загальному розвитку дитини. Каже, що подекуди дискутує з чоловіком щодо його вимогливості та строгості до доньки. На цьому підґрунті формується «конфлікт інтересів», й не завжди до думки практикуючого психолога-мами дослухаються. - Як на мене, наша донька доросла не по роках, - ділиться Аліна. – Копіює мої вислови та фрази, з першого речення розпізнає «розумні казки», направлені на те, аби пояснити дитині недоліки в її поведінці чи характері, й далі, посилаючись на важливі справи, воліє уникнути продовження казкового сюжету. Хитренька й розумненька, але життя покаже, в якій саме галузі проявляться її таланти та здібності.
Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: