18 Березня | 2018 | 17:22

Скільки ж можна чекати?

Таке питання нерідко ставлять наші співгромадяни чиновникам, надавачам різних послуг, а після тривалих митарств - ще й «гарячій лінії» газети «Вінниччина».

«Я інвалід ІІ групи, вдова ветерана війни, ледве ходжу, - розповідає  Валентина Василівна Заїка з Гнівані. - Ще у вересні 2016 року замовила у Вінниці на протезному заводі спеціальне взуття (соцзабез видавав направлення №56). Повинні були видати взуття в грудні 2017-го, але я його так і не отримала. Дзвоню до них вже котрий раз - кажуть, що ще стою на черзі. Соцзабез уже дав друге направлення, на цей рік, вже й це передала. Дзвоню знов, кажуть: «Воно в черзі стоїть». Та скільки ж може бути ця черга?..».

На Вінницькому казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві пояснили, що клієнт може отримувати новий вибір тоді, коли минає термін експлуатації виробу, отриманого раніше. Скажімо, Валентина Василівна у 2015 р. отримала дві пари взуття, наступну пару повинна була отримувати в грудні, але її виготовлення «не вклалося» в попередній фінансовий рік.

На названому підприємстві, яке забезпечує громадян протезно-ортопедичними виробами за рахунок держбюджету, запевнили, що в поточному році клієнтка обовязково отримає взуття, уже за новим направленням. Також розповіли, що хоча підприємство подолало труднощі і знову повернулось до нормального 5-денного режиму роботи, людям таки доводиться чекати: зараз виконуються замовлення, зроблені ще влітку.

Зауважимо, що підприємство казенне, тобто засноване державою, і кошти з держбюджету на забезпечення населення безоплатними виробами не завжди перераховуються вчасно…

* * *

«Ми з дружиною виростили семеро дітей, - розповідає Іван Андронович Погоролюк із села Козлівка Чорноминської сільради Піщанського району. - Нам вже дуже давно сказали зібрати документи на присвоєння дружині звання матері-героїні. Перший раз зібрали, всі діти підписали, прислали, ми подали, ждали три роки, але нам кажуть: «Документи згоріли, подайте ще раз». Ми знову подали, ще при попередньому сільському голові, а вже ж новий голова на другий строк заступив… Хотілось би знати, чи відправили ті документи в Вінницю, чи в Київ? Скільки ж чекати? Дружина - Погоролюк Ніна Василівна, 1939 року народження. У нас в селі тільки одна жінка це почесне звання отримала, а четверо чи п’ятеро багатодітних односельчанок так і померли, не дочекавшись…».

Згідно законодавства, почесним званням України «Мати-героїня» відзначаються жінки, які народили та виховали п’ятьох і більше дітей, зокрема й усиновлених. Висунення кандидатур для відзначення відбувається трудовим колективом або сільською (селищною) чи міською радою. Звертається увага на моральні якості родини, також на те, чи діти не виховувались в інтернатах без поважної причини, не притягувались до відповідальності тощо. Готується нагородний лист-характеристика, клопотання та інші документи, які подаються до райдержадміністрації. Після підтримки в райдержадміністрації їх направляють до сектору нагород обласної державної адміністрації, а після розгляду Комісією з питань нагородження при ОДА надсилають до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Нарешті схвалені Міністерством нагородні документи надсилаються до Адміністрації Президента. І в кожній з інстанцій папери повинні розглядатись не роками, а протягом місяця.

Жінкам, яким присвоєно звання «Мати-героїня», вручаються нагрудний знак та посвідчення, також виплачується одноразова винагорода у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму. А ще їм може встановлюватись пенсія за особливі заслуги як надбавка до основного розміру пенсії…

За словами начальника загального відділу апарату облдержадміністрації Наталі Крученюк, нагородні документи на Ніну Василівну Погоролюк до апарату ОДА не надходили. Отже, «зависли» десь в районі? Телефонуємо до Піщанської райдержадміністрації, там кажуть, що за такі документи відповідальний завсектором соціальної, молодіжної політики та спорту Дмитро Андронатій. Він підтверджує, що знає таку родину, обіцяє зясувати долю документів і передзвонити журналісту...

Детальніше - в газеті "Вінниччина" за 16 березня 2018 р.

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: