29 Березня | 2018 | 16:14

Що змінять на садибі Коцюбинського?

До реставрації та капітального ремонту готується Вінницький літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського. Про заплановані поліпшення розповіла виконувачка обов’язків директора музею Лариса Кравченко.

- Музей Михайла Коцюбинського - перший літературний музей України, який було відкрито 1927 року. Перша експозиція була в половині будинку, в іншій половині жив брат письменника Хома Коцюбинський, перший директор музею. Там народилась і Михайлина Хомівна Коцюбинська, яка стала відомим літературознавцем… Потім було частково передано під музей адмінкорпус, сюди в одну з кімнат переселився Хома Михайлович, тут діяла і бібліотека, яку в 1989 році перенесли на вулицю Нансена.

Минулого року заклад відзначив 90-річчя, і з нагоди ювілею Вінницькою міською радою було ухвалено рішення про здійснення на цій памятці ремонтно-реставраційних робіт. Такі масштабні роботи відбувалися ще за радянських часів. Благоустрій території зробили у 1989-му, коли встановили памятник Михайлові Коцюбинському. Територія, зелені насадження, форма клумб - все це було сформовано ще тоді. Враховуючи те, що місто стрімко розвивається, впорядковуються вулиці, парки, облаштовуються ігрові майданчики, також розробляється проект реконструкції проспекту Коцюбинського, - музей теж потребує модернізації та вдосконалення. Та, згідно законодавства, оскільки музей є історичною памяткою національного значення, це справа непроста, але вкрай необхідна.

- Що саме потрібно реставрувати?

- Наразі завершується виготовлення проектно-кошторисної документації на ремонтно-реставраційні роботи. Заклад є комплексом: територія майже 60 соток, на ній меморіальні будівлі (сам будинок, де народився Михайло Коцюбинський, комора та сторожка), побудовані ще його дідом, також адміністративне приміщення, зведене вкінці 20-х років ХХ ст., в якому є виставкова зла та робочі місця наших науковців…Тому всі реставраційні роботи мають бути погоджені з Міністерством культури, необхідна експертиза та виготовлення низки документів - щодо реставрації музею, комори, сторожки, благоустрою території, ремонту адмінкорпусу...

Капітальна реставрація передбачає детальне обстеження стану памятки. Проектна організація це зробила і рекомендує, зокрема, підсилити дах, тому що деякі балки просіли. Стіни в музею тонкі, їх теж слід би було зміцнити, але реставрація не може включати в себе їх потовщення, утеплення - все має бути максимально відтворено таким, як було. Прогнилі балки будуть замінені, а ті, які можливо, будуть реставровані. Віконні рами теж місцями прогнилі, частково будуть замінюватись, але всі елементи - ручки, клямки - мають бути збережені й відтворено в первісному вигляді. Навіть є ідея зняти шари фарби на внутрішніх лутках, аби відкрити те дерево, до якого торкався Михайло Коцюбинський та його рідні…

Отже, перший етап робіт - реставрація меморіальних будівель. Другий передбачає реконструкцію адмінкорпусу з дотриманням енергозберігаючих технологій. Зараз у хаті дві старі пічки, в які підведені газові горілки. Це неекономно, тому, можливо, в адмінкорпусі встановимо котел, щоб він разом обігрівав обидва приміщення… І третій етап - благоустрій території та озеленення.

- А що буде зі старими деревами, які «памятають» Михайла Коцюбинського?

- У насє історичні насадження, якими ми дуже пишаємося і максимально хочемо зберегти, щоб вони якомога довше прожили. Двісті років тому це був хутір на краю Вінниці, власником його був дід Михайла Коцюбинського по матері Максим Абаза, який у 20-х роках ХІХ ст. тут побудувався. І на території сучасного музею-садиби ростуть дві старезні липи ще з того часу, як тут дід жив. Ще є дві груші-глеки (на жаль, третя років 5 тому загинула), які посадив дід письменника в той рік, коли народився Михайло Коцюбинський.

І є інші історичні рослини, які не сам Коцюбинський посадив, але вони були привезені з його чернігівської садиби (як відомо, в останні роки письменник жив у Чернігові, там і похований). Туди він у свій час їх привозив з мандрівок. Як, скажімо, агаву з острова Капрі, вічнозелену магонію падуболисту і тамариск з Криму… У 1930-х роках в музеї працювала садівником Фросина Олександрівна Ковальчук, яка привезла сюди саджанці з Чернігова. Тобто, у нас ростуть «правнуки» тих рослин, які садив Коцюбинський, і ми їх плекаємо.

До речі, всі звикли бачити перед хатою Коцюбинського дві туї, але насправді, коли відкривали музей, їх не було. Туї посаджені пізніше, і вже не раз всихали та замінювались - то ліва, то права…

Тож працюємо і над проектом озеленення, адже музей ще й у реєстрі природоохоронних памяток. Фахівці ДП «Вінницялісозахист»зроблять висновки щодо стану наших насаджень. Є дерева, які наполовину всохли і становлять небезпеку. Одні підлягають зрізуванню, інші збереженню. Звісно, історичні дерева будемо намагатися вилікувати. Так, липа дуже поросла омелою. Можливо, обчистимо, підлікуємо, але ефективних методів боротьби з омелою немає… Липа Коцюбинського приваблює відвідувачів, вони люблять її погладити, обійняти, кажуть, що відчувається неймовірна енергетика від цього дерева. Намагатимемось максимально продовжити йому життя.

- Плануєте й оновлення експозиції?

- Так, для цього розробляється окремий проект. Адже те, чим буде наповнений музей, теж має велике значення. Необхідно віднайти той музейний наратив, який був би цікавий сучасному відвідувачу, тому що життя міняється, зявляються нові технології. Враховуючи, що основною категорією наших  відвідувачів є учні та студенти, оскільки творчість Михайла Коцюбинського вивчається в школах, у коледжах, університетах, слід застосувати сучасні гаджети, але не переборщити з ними. Завдання - створити цікаву експозицію, яка довго була б актуальною.

- А чи буде реалізовоно ідею зробити вхід до музею-садиби зі сторони памятника? Бо нинішнього входу не видно з проспекту Коцюбинського, і багато хто не знає, кудою зайти «в гості до класика». Натомість вхід до музею М. Пирогова чітко видно...

- Новий вхід до музею - ідея директора департаменту культури Вінницької міськради Максима Філанчука. Як часто буває, нові ідеї не одразу всіма сприймаються схвально. Але, мабуть, в ній є дещо цікаве. Бо зазвичай шукають музей зі сторони пам’ятника М. Коцюбинському, а там входу нема. Вхід зі сторони вул. Бевза забудовано готельно-ресторанними комплексами, потрібно пояснювати, як пройти. Буває, перехожий стоїть біля памятника, а де музей - не знає. А іноді й поза памятник через сад деякі люди намагаються пробиратися. Тому в проектній документації попередньо погоджено вхід біля памятника збоку, де зараз кіоск. Але там шматочок землі, яка не належить музею, тому необхідні певні погодження, дозволи… Архітектори готують обґрунтування, остаточно вирішуватиме міський департамент архітектури та містобудування.

- То коли музей зачиниться на ремонт?

- Документацію міністерство буде погоджувати місяць-два, потім вона має пройти експертизу, тоді зможемо говорити про вартість робіт та строки. В цьому році ми ще відкриті, приходьте. Робота буде обємна, адже реставрація - процес нешвидкий. Можливо, початок робіт буде в цьому році, решта в наступному...

Детальніше читайте в наступному номері газети "Вінниччина".

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: