23 Квітня | 2018 | 09:37

Її таємниця

«Коли спиртне скінчилося, 44-річна, раніше судима жінка підбила свого знайомого залізти в хату до сусідів, - говорила дівчина-репортерка. - Телекамера хитнулася вбік, і з пітьми виринуло обличчя, яке Тася одразу впізнала.

Обличчя, яке вона щосили намагалася забути, витерти з пам’яті, як гидливо витирають черевики, коли ступлять ними в нечистоти. 

Не чекаючи, доки скінчаться кримінальні новини, Тася похапцем переключилася на інше. Не бачити, не думати, не знати. Вона нічого не хоче знати про жінку, яка доводиться їй матір’ю.

Тася народилась, коли мамі було тільки 18, а батькові 21. Незважаючи на ранній вік, це була їх друга дитина - небажана та неочікувана. На півтора року старшого сина мати любила, бо той, казали, успадкував її вроду. А до Тасі їй було байдуже.

Коли молодий чоловік поїхав на заробітки та сплутався з іншою, жінка взагалі віддала доньку своїй матері. Сказала, бачити її не може, бо нагадує колишнього… 

Але в новому домі Тасю теж не полюбили. Бабуся, ще геть не стара, по-перше, виховувала сина-підлітка, молодшого брата Тасиної мами. А, по-друге, з нею жила старша, розлучена дочка зі своїм сином-підлітком.

Тасю годували, вдягали, водили в садок… Однак не любили. Тож змалку вона вчилася бути «невидимкою». Не плакати, нічого не просити, мало говорити й менше траплятися іншим на очі...

 

/Історія повністю - у паперовій версії газети

 
Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: