2 Травня | 2018 | 10:11

Бабуся із дитячими очима

Вона досі пише вірші. Втім, частіше, переписує. Рядок до рядка, від руки, у товстий зошит… Ліна Біленька, найстаріша вінницька поетеса, мріє про те, що переписані нею поезії будуть надруковані. Що вона потримає в руках свою останню книгу - підсумок життя.

Справжнє ім’я Ліни Біленької - Енгеліна Григор’єва, за чоловіком Студецька. Народилася вона у Юзвині, тепер село Некрасове, в січні 1925 року.

Перший віршик Ліна придумала у 9 років. Каже, добре пам’ятає той далекий зимовий день. На дворі заметіль, вдома нікого… А маленька Ліночка дивиться на стежку, якою мама пішла на роботу, і в голові самі собою зринають рядки, нанизуються рими.

До війни Ліна закінчила Вінницький педагогічний інститут. Спочатку там і працювала, лаборантом. А потім перейшла до обласної друкарні, була коректором, редактором реклами, інспектором при облвиконкомові, старшим техніком на заводі «Маяк»…

Та головне - інше. Все життя Ліна Біленька писала вірші для дітей. Вперше їх надрукувала «Вінницька правда» в 1945 році. А далі були журнал «Перець», дитячі «Барвінок», «Малятко», «Пізнайко»…

Текст повністю - у паперовій версії газети
Автор: "Вінниччина"
Розповісти друзям: