8 Травня | 2018 | 10:15

Прошу, вірю, сподіваюся…

Добрий день, шановні земляки. Звати мене Сергій Поляков, мені 40 років. Працюю робітником у Вінниці та виховую донечку Аню. Коли Ані було 9 років, в нашій маленькій родині сталося велике лихо. Моя дружина, мама Анічки, померла від раку печінки. Перебіг хвороби у неї був дуже швидкий, така молода і гарна, вона покинула нас назавжди.

Звичайно, ми дуже гостро переживали цю втрату. Особливо Анічка, яка довго страждала й звикала до думки, що мами більше немає.

Я готовий був на все, щоб розрадити доню. Та заважала робота - я багато, дуже багато працював. Адже потрібно було віддавати борги, повязані з хворобою дружини, потрібно було ростити, ставити на ноги Анічку. Я жив тоді між Сутисками й Вінницею, а доню у цей час взяла до себе її тьотя, сестра покійної дружини. Вона оточила Анічку піклуванням та ласкою, за що я дуже їй вдячний.

Потроху ми звикли до свого нового життя. Як і раніше, я багато працював, бо дуже хотів і хочу, щоб донька мала не гірший, ніж у подружок, одяг, щоб вона спокійно, добре вчилася, щоб не відчувала потреби ні в речах, ні в батьківській турботі…

Ми якось звикли, та нашу родину спіткала нова біда. Захворіла Аня. Медики спочатку не могли зрозуміти, що відбувається з 14-літньою дівчинкою. Коли ж зрозуміли, діагноз прозвучав для нас, мов постріл. В Ані, як і в її мами, також онкологія. В неї виявили злоякісне новоутворення правого яєчника із метастазами. Іншими словами, в моєї доньки рак. Під час операції хірурги видалили з її тіла 2,5-кілограмову пухлину та призначили хіміотерапію.

Ніколи не думав, що я, здоровий, 40-річний чоловік, проситиму у когось допомоги. Що доля не тільки відбере у мене кохану дружину й зазіхатиме на доньку… Але й змусить просити в людей гроші.

Сьогодні Анічка в онкогематологічному відділенні Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Її готують до хіміотерапії. Лікарі кажуть, є шанси, що донька переборе страшну хворобу. Шанси є, але коштів, щоб їх використати, в мене, на жаль, більше немає.

От і все, що я хотів вам розповісти, шановні земляки. На фото - я і моя донька Аня. А також довідка з лікарні. Я буду вдячний кожному з вас, хто допоможе Ані подолати хворобу. Молитимуся за кожного, хто перекаже на рахунок хоча б одну гривню. А моя дружина, яка на небі, стане для вас, добрі люди, ангелом-охоронцем.

Допоможіть мені врятувати єдину доньку, допоможіть моїй дитині!

Мій телефон – 067 567 14 59.

Номер рахунку у Приватбанку, на який можна переказати кошти:

 

4149497831489127 (Поляков Сергій Валентинович).

Автор: "Вінниччина"
Розповісти друзям: