10 Травня | 2018 | 20:02

Терорист-бразилець із «ДНР» вільно гуляв Києвом

Боєць за «русскій мір» з екзотичним ім’ям Рафаель сам зізнавався в суді, що воював і вбив чотирьох українських військових. Отримав 13 років ув’язнення за тяжкі злочини (участь у терористичній організації, участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань). Але вже за рік гуляє столицею. Столицею України, проти якої воював. Як таке можливо?

« - О, це ви? Відомий терорист?! - Це не я… - А чого ви не в тюрмі? Вам же дали 13 років! - Та я й сам не знаю, чого я не в тюрмі. Це якесь диво Господнє…»

Приблизно така розмова, якщо її дуже скоротити, відбулась нещодавно в Києві між терористом-найманцем, що воював на стороні «ДНР» та «ЛНР», і журналістом, який випадково його впізнав.

І хто ж цей «щасливчик», якому зараховується «рік за десять»? Рафаель Маркес Лусваргі, громадянин Бразилії. Надумав, що він марксист, і під впливом цієї хворобливої ідеї куди тільки не наймався: служив у Французькому іноземному легіоні, намагався влаштуватися на військову службу в Росії, але не взяли, бо іноземець. Учився в Курську, служив у поліції Бразилії. Потім рушив до Колумбії, де приєднався до «Революційних збройних сил» - лівої терористичної організації. У 2014 р. в бразильському Сан-Паулу заарештований за підозрою в організації вибуху на протесті проти проведення Чемпіонату світу з футболу. Але суд вину не довів…

Аж тут нова пригода: Росія напала на Україну. Тому вирішив їхати на Донбас захищати росіян «від фашизму». Восени 2014-го через Москву прибув на Луганщину, вступив до банди «Призрак» на чолі з О. Мозговим. Потім - до «донських козаків» на чолі з П. Дрьомовим. До речі, ті обидва його командири уже в пеклі - один кимось загадково підірваний, інший застрелений кимось у машині…

Рафаель Лусваргі не лише стріляв, а й роздавав інтервю та світився на відео, бо ж і пропагандистам із Росії та псевдореспублік цікаво було показати іноземного бородатого «казака», який бється пліч-о-пліч з якутськими шахтарями і ростовськими автомийниками… Тому довести в суді вину бразильця було не складно - в Інтернеті повно свідчень про його «подвиги».

Поранений у боях за Донецький аеропорт. Полетів додому відпочити… І знову тут - у жовтні 2016-го затриманий працівниками СБУ в аеропорту «Бориспіль». Як пояснили українські спецслужбісти, вони виманили Рафаеля через Інтернет, написавши від імені фірми, яка буцім пропонує роботу в порту Одеси. Чи справді працювати хотів (міцний, освічений, російську знає…), чи планував брати участь у другій спробі «Одеської народної республіки» - хто його зна. Але при собі під час затримання мав, крім паспорта, ще й військовий квиток «ДНР» та наказ про нагородження медаллю «за бойові заслуги» за підписом Ігоря Гіркіна-Стрєлкова…

На суді в усьому зізнався і сказав, що участь у війні на території України була помилкою. Вирок - 13 років (прокурор просив 14 з гаком). Цікаво, до речі, що вбивство Рафаелем Лусваргі українських військових довести не вдалось, хоча він цим і на відео хвалився, і в суді зізнавався. Закон вимагає довести, що конкретні військові загинули від конкретних дій Лусваргі… Тому сів лише за участь у терористичних «військах».

Отже, засудили в січні минулого року, а в серпні Апеляційний суд Києва скасував вирок бразильцеві - бо він нібито не зміг повноцінно скористатися правом на захист (судили за скороченою процедурою, але ж адвокат захищав, усе перекладалося…). Ще одна зачіпка на користь Лусваргі - порушення територіальності, бо судити його, мовляв, повинен суд не в столиці, а на Дніпропетровщині…

Призначили новий розгляд справи, підозрюваному продовжили тримання під вартою на 60 діб (з 17 серпня по 15 жовтня)… А потім? Ще з часу його затримання були розмови, що довго бразилець в Україні не посидить, а повернеться до «ДНР» за обміном. Коли в грудні відбувся великий обмін, було логічно припустити: Лусваргі пішов «на вихід з речами». І про нього нічого не було чути аж до 29 квітня цього року.

Рафаеля Лусваргі впізнав журналіст редакції «Радіо Свобода» (рубрики «Донбас. Реалії») на площі київського монастиря, де саме фотографувались молодята після вінчання. Бразилець сказав, що ніякий він не Лусваргі, і сховався в монастирській кухні. Журналіст за ним. Після цього Лусваргі пояснив: «Ось слова мого адвоката: «Рафаелю, те, що ти вільний, - це чудо. Молись і дякуй Богу за це». Я вільна цивільна людина, але під слідством і мушу час від часу з’являтись на суді. Нічого більше. Хоча це, справді, дуже дивна ситуація. Я не розумію і не можу її пояснити…».

Запобіжний захід (тримання під вартою) в грудні суд змінив на особисте зобовязання, відпустивши Лусваргі з умовами не залишати Києва, повідомляти про зміну місця проживання і прибувати до суду за першою вимогою. Але, виявляється, Рафаеля чомусь так і не обміняли. Певно, він хотів не до «ДНР», а до Бразилії - у нього ж там, каже, двоє синочків...

Бразилія відмовилась відправляти Лусваргі додому, поки його судять в Україні. Україна не віддала йому паспорт, а Бразилія не дала новий… Куди ж було піти, куди податись бідному бразильському терористу? І поселився він у чоловічому Свято-Покровському Голосіївському монастирі Української православної церкви (Московського патріархату), і задумав стати ченцем. Саме там і зустрів його журналіст. Зустрів у Києві терориста, який в одному з інтервю на передовій обіцяв «дійти до Києва і закінчити війну»...

Детальніше - в наступному номері газети "Вінниччина".

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: