9 Червня | 2018 | 17:14

Яких же гусей обрати?

Багатьом хочеться недорогого м’яса без хімії. І якщо маєш зерно, зелений луг, воду - чому б не виростити гусенят? Спочатку треба визначитись, яких і навіщо.

Є жарт, що найкраща птиця - ковбаса. Але ж багатьом хочеться недорогого мяса без хімії. І якщо маєш зерно, зелений луг, воду - чому б не виростити гусенят?

Спочатку треба визначитись, яких і навіщо. Когось влаштовує багато дешевих, малих і невибагливих птахів, а хтось хоче «няньчити» дорогих і здоровенних. До речі, жоден гігантський гусак не зможе зрівнятися масою з бройлерним індиком, але, як кажуть, на колір і смак товариш не всяк…

Найменшими, але найбільш витривалими та плодовитими є гуси китайської породи. Вони мають шишку над дзьобом, а під дзьобом бороду. В Україні таких гусей традиційно називають ґерґунами.

Китайські бувають білими та бурими. В бурих чорний дзьоб, від основи якого через голову та задню сторону шиї тягнеться темна смуга. Дорослі гусаки можуть важити 5 кілограм, гуски - чотири. Зносять до 80 яєць на рік, не насиджують.

Схрещуванням китайських гусей з місцевими виведено трохи крупніші породи - кубанську, горьківську. Також одна з найважчих порід - холмогорська - має гени китайських, про це свідчить наявність шишки та бороди. Китайську породу і нині використовують для схрещування - виводять більш крупні кроси від маленьких китайських гусочок з високою несучістю та гусаків більших порід.

А гусей, виведених на основі дикого європейського предка (безбородих і без шишок) здавна називали простими або простяками. Вони теж бувають сірими чи білими. До таких порід належать роменська, велика сіра (або українська сіра, насправді вона не найбільша), рейнська, шадринська, севастопольська кучерява (дрібна декоративна порода з обвислим пірям), деякі бійцівські породи гусей (тульська горбоноса) тощо. Близькою до простяків (схожою на дуже розтовстілу велику сіру) є і найбільша та найважча порода гусей - тулузька, хоча в деяких ліній цієї породи трапляється борода (але без шишки).

До речі, породи італійська та легарт у довідниках теж описуються як такі, що не мають борід і шишок, але на українських базарах іноді під цими назвами продають якихось «ґерґунів»…

Вінницький базар - досить непередбачуване місце. Одного разу тут «пощастило» купити гусенят нібито великої сірої породи, які виросли чимось середнім між китайськими та кубанськими. А от пташенята, названі продавцем як данський легарт (порода білого кольору), виросли більшими і більш-менш схожими на цю породу.

Звісно, багато хто хотів би розводити величезних холмогорських чи тулузьких. І якби це було легко, такі гуси жили б у кожному дворі. Але буває, що холмогорська гуска знесе 10 яєць і вже сідає насиджувати. З них вилупиться, скажімо, шестеро гусенят, а виросте четверо… Про які масові масштаби розведення може йти мова? Важковагові гуси більш вибагливі, схильні до ожиріння, несуть мало яєць, мають проблеми з заплідненням…

Тому любителям домашнього гусячого мяса фахівці радять виводити «метисів», тобто кроси: серед холмогорських чи тулузьких обирати легкого і рухливого гусака й «одружувати» його з меншими і більш плодовитими гусками - китайськими, кубанськими, італійськими. Кажуть, хороший результат виходить від схрещування тулузького гусака і гуски породи велика сіра. Але для продажу на племя такі гібриди не годяться, адже вони «нечистокровні».

Холмогорські коштують по тисячі гривень, тулузькі ще дорожчі. І треба бути уважним, щоб не купити кота в мішку. Багато хто обирає «середніх» - українську сіру (велику сіру), але й замість їхніх гусенят можуть підсунути «китайців», бо дзьобики в добових гусенят обох порід чорні, а пух сіро-зелений…

У дорослих гусей великої сірої породи дзьоб жовтий, нема шишки, бороди і темної смуги на шиї. Гусак за хорошого догляду важить до 7 кг, гуска на кілограм менше. Несуть від 30 до 50 яєць, добре розвинутий інстинкт насиджування. Отримали цю породу шляхом схрещування роменської (некрупна порода, була поширена на Полтавщині, схожа на дику сіру) з виведеною у Франції тулузькою. За відгуками птахівників, ці гуси гарно ростуть на пасовищі, добре засвоюють грубі корми.

Трапляється ця порода у селах (під назвою «прості»), розводять її і деякі крупні агропідприємства. Наприклад, власник птахівничого господарства Василь Козачок з Немирівського району каже, що обрав саме таких гусей, бо вони добре ростуть (гусаки у нього важать по 7 кг), непогано несуться, більшість гусок сідають насиджувати. Звісно, птицю вакцинує від ентериту і пастерельозу, тоді і в гусенят виробляється імунітет…

Детальніше - в газеті "Вінниччина" за 8 червня 2018 р.

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: