19 Червня | 2018 | 12:11

На валізах

Олександра майже 30 років пропрацювала бухгалтеркою в одній з установ. Потім змінилися статус установи, керівництво й порядки. Роботи, інтриг, нервування побільшало, а заробітна плата залишилася на рівні «беріть, скільки даємо, бо нічого не дамо». Після чергового конфлікту з начальством Олександра написала заяву за власним. А вже через місяць опинилася у Польщі. Це була перша її спроба заробити за кордоном. Працювати довелося в супермаркеті. Посередник, який запрошував Олександру, описував обов’язки, як «розкладати товар по полицях». Насправді працювати довелося звичайним вантажником. Ніхто не дивився, що Олександра – жінка. Приїхала – гаруй...

...За підрахунками Павла Розенка, Віце-прем’єра, в Польщі перебуває приблизно 15 відсотків працездатного населення країни. Польські урядовці твердять: торік українські заробітчани переказали додому понад 9 мільярдів доларів. А це, на хвилиночку, 4 відсотки ВВП України. Як би українські посадовці не пишалися тим, що залучають інвестиції, а наші «гастарбайтери» привозять в Україну грошей більше, ніж усі інвестори, разом узяті. Можна сказати, наша держава – країна-заробітчанка, країна-наймичка.

Їдуть, звісно, не тільки до Польщі. Росте трудова міграція в колись не надто популярну Литву. Приток заробітчан до цієї, не найбагатшої країни Євросоюзу, минулого року збільшився вдвічі – за рахунок, кажуть литовці, в основному українців. Протягом першого півріччя цього року до Литви шукати щастя приїхало понад 12 тисяч наших співвітчизників.

Але найбільш вражаюча – «домашня» статистика. Міграційна служба України запевняє: кожні 30 секунд один українець вирушає за кордон. І нехай оптимісти доводять, що люди їдуть на навчання, у відрядження, на відпочинок… Погуляти вулицями Кракова, випити пива у Лодзі, скупитися в крамницях Вроцлава… Усі добре розуміють: мова, передовсім, про трудових мігрантів...

 

Текст повністю - у паперовій версії газети

 
Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: