12 Липня | 2018 | 09:59

Зачаровані Сниводою

Потрійне свято відзначило село Воронівці, що в Хмільницькому районі: день, так би мовити, свого народження, річницю перебування у себе в гостях видатного угорського композитора Ференца Ліста й презентацію нової книги місцевого автора, історика, краєзнавця та педагога Миколи Дороша. Якби ці три події сталися торік – був би й четвертий привід для святкування – 655-річчя битви на Синіх Водах.

Виявляється, таке буває: в одному, геть невеликому селі схрестилися дороги на Захід і на Схід, обійнялися між собою світова, європейська культура та староруська, українська історія. А ще тут витає сила-силенна таємниць і легенд, які невідомо чи будуть колись розсекречені.

Як доводять знахідки, Воронівцям не офіційні 510, а тисячі років. Свого часу археологи виявляли тут і рештки поселень доби пізньої бронзи, й білогрудської культури, й свідчення того, що на  цьому місці жили, ліпили горщики, сіяли жито мешканці залізної доби, а згодом стояло старослов’янське поселення.

Воронівці то щезали, зруйновані дотла… То підіймалися з попелу. А поміж цим вони ще й ставали ареною подій, котрі змінювали хід історії, «перемальовували» карту Європи.

Микола Дорош, директор Воронівської школи, історик за фахом та поет і письменник за покликанням, про Воронівці, їх роль у світових процесах може розповідати годинами. А головна його тема, справа усього життя – бій на Синіх Водах.

Сільський дослідник не має сумніву, що стався він у Воронівцях. Мовляв, саме тут об’єднані русько-литовські війська, очолювані князем Ольгердом, дали колись прочухана ординцям Котлубея, Качибея й Дмитрія-Солтана. Довгий час історики, введені в оману перекладачами, щиро думали, що легендарна битва, яка задовго до Куликовського поля підірвала могутність Орди й поклала початок звільненню слов’ян з-під монголо-татарського ярма, сталася на березі річки Синюхи, на території сучасної Кіровоградської області. Але Микола Дорош у численних працях, на фактах довів, що театром військової операції русичів була долина річки Сниводи – саме цей, лівий приток Бугу є отими Синіми Водами, про які згадували польські літописці. «Кричать» про це і розриті колись могили, які знаходяться у Воронівцях, й рештки старовинної холодної зброї, котрі багато разів знаходили мешканці села. На користь гіпотези сільського краєзнавця свідчать і такі історичні факти, як пересування тодішніх військ, розташування доріг, переправ тощо.

Подіям староруської давнини, битві на Сниводі, уточненню її локацій та перебігу Микола Дорош присвятив п’ять повноцінних наукових праць. А крім цього, видав низку інших – історію й топонімічні довідники Хмільницького району, нариси про видатних земляків і уродженців краю, спогади старожилів, посібники для школярів… І несподівано – книжку про любов, «Ференц Ліст і Кароліна Вітгенштейн: драма великого кохання». Який стосунок, запитаєте ви, має маленьке подільське село до видатного музиканта-класика?

Пряме: композитор, диригент, піаніст-віртуоз, автор романтичних прелюдів, угорських рапсодій та симфонії до «Божественної комедії» Данте цілий рік жив і працював у Воронівцях. Взимку 1847 року, під час гастролей в Києві, Ліст познайомився з 28-літньою красунею Кароліною Вітгенштейн, якій село тоді належало. Цій жінці композитор посвятив чи не всі свої симфонічні поеми. За рік, проведений поруч із нею у Воронівцях, закоханий Ліст створив кілька видатних музичних творів, навіяних йому подільськими народними піснями.

Зусиллями Миколи Дороша в селі з’явився пам’ятний знак на честь Ференца Ліста і чималий історико-краєзнавчий музей, повний старожитностей і артефактів. А Воронівці перетворилися раптом на заманливий туристичний об’єкт: про село знають, до нього залюбки заїжджають свої, українці, та мандрівники з-за кордону. Українців ваблять досі нерозкриті секрети давньої битви, європейців цікавить постать славетного композитора…

Нову книгу Микола Дорош назвав «Село моє і Снивода зі мною». Це, так би мовити, його подарунок рідним Воронівцям з нагоди їх 510-ліття.

Святкування круглої дати (а разом з ним і презентація книжки) відбулося в будинку культури. Спочатку зі сцени жителів села вітали прибулі керівники району та гості з інших громад, потім почався концерт за участю місцевих та приїжджих артистів. У фойє в цей час діяла виставка робіт народних умільців, проходив розіграш призів. Черговий день народження село відсвяткувало скромно, проте зі смаком.

Воронівці перегорнули чергову сторінку свого життя. Снивода котиться далі, однак минуле, всупереч логіці, не віддаляється. А навпаки, завдячуючи сільським науковцям, завдячуючи Дорошу, стає ближчим, зрозумілішим, ріднішим.

 
Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: