7 Листопада | 2018 | 10:33

«Захистіть мене від депортації…» просить 29-річна жителька села Блакитне Ганна Горбенко

Це слово з’явилося в її українсько-російському лексиконі півроку тому. Воно увірвалося як вихор, як смерч у розмірене і спокійне життя молодої сім’ї Горбенків. Навіть шестирічний синок Кирилко якимось дивним чином навчився його вимовляти. Він бачить, як мама часто плаче, а тато давно вже не посміхається – у хаті поселився смуток… А тут і справді мало чого радісного – дамокловим мечем висить над Ганною Горбенко депортація.

– Поки до цього ще не дійшло, жінка просить захистити її від примусового виселення до Росії, – каже Котюжанівський сільський голова Микола Арнаут. – І наша громада теж проти такого повороту справи. Можна подумати, що Блакитне – це Швейцарія, куди рвуться багачі світу, а тут приїхала молода пара у забите село без школи й магазину і її хочуть звідти вигнати. Я розумію, за законом має бути порядок в паспортній системі, але ж той самий закон повинен захищати інтереси людей. У даній ситуації треба знайти компроміс, щоб не посилати Ганну Горбенко за одинадцять тисяч кілометрів у Приморський край, аби розібратися з документами особи…

Василь і Ганна познайомилися у російському Дальнореченську, куди в 2009 році юнак приїхав на заробітки. Там у нього проживав рідний дядько В’ячеслав і прилаштував хлопця на роботу в будівельну організацію. Платили добре, і можна було б там довго трудитися, якби не… кохання.

Ганна працювала офіціанткою в кафе і одного разу «впала в око» вродливому українцю. Вони дружили кілька місяців, згодом почали жити «на віру». Та ностальгія за рідним краєм взяла своє – сім років тому Василь з Ганною переїхали в Україну і поселилися спочатку в хаті батьків Василя в Блакитному, а потім купили окремий будинок по сусідству. 14 вересня 2012 року розписалися в Мурованих Курилівцях і створили законну сім’ю – Ганна перейшла на чоловікове прізвище. У тому ж році у них народився Кирилко, а на Різдво Христове минулого року на світ з’явилася Каріна.

– Сім’я, як сім’я – культурні й виховані молоді люди, без шкідливих звичок і дружби з поганими компаніями, – продовжує Микола Арнаут. – При теперішній демографічній ситуації ми маємо ще одного першокласника і перспективу на майбутнє, бо Ганна і Василь не збираються зупинятися на двох дітях. Жінка добре вивчила українську мову і спілкується тільки нею, хоча часом і проскакують «русизми», та це ніяк не заважає її жити в нашій громаді. Побільше б нам таких молодих сімей…

– Я знала, що рано чи пізно треба все вирівняти до вимог українського законодавства, але відкладала з дня на день – то діти маленькі були, то чоловік на заробітках… Але як не відтягуй, неодмінно настає та мить, від якої мусиш відштовхнутися. З російським своїм паспортом я звернулася в травні цього року до державної міграційної служби України в Мурованокуриловецькому районі з проханням отримати вид на проживання в Україні. Мені там дуже «зраділи» і першим ділом виписали штраф на тисячу сімсот гривень за прострочення міграційної картки, а потім письмово зобов’язали впродовж місяця виїхати в Росію для оформлення дозвільних документів… Але ж я не маю змоги залишити маленьких дітей, а з ними поїхати – теж не прийнятно. Я боюся, що при теперішніх відносинах між Росією і Україною мене назад можуть і не пустити. А я не хочу жити там, де ніщо мене не тримає, у мене тут діти, сім’я, родина, багато добрих друзів. Тому прошу всіх, від кого це залежить, захистити мене від депортації – я в Україні не шпигунка, від політики далека і ніякої шкоди нікому не роблю… Люди добрі, допоможіть мені продовжити жити в рідній для мене Україні без поїздки в Приморський край Росії! Не вірю, щоб не було безболісного виходу з моєї ситуації…

На цій ноті можна було і поставити крапку, якби не цікавий факт виплив під час нашого спілкування з Горбенками і Миколою Арнаутом. З’ясувалося, що знайшлися «крутелики», які за п’ятсот доларів пообіцяли владнати паспортні проблеми Ганни, навіть гроші наперед взяли за свою послугу.

– Мене дуже вразило таке відкрите і зухвале хабарництво на чужій біді, – не стримує обурення Микола Арнаут. – Якщо хтось знайшов лазівку до нечесних оборудок, то, мабуть, є і законний шлях. Та обіцяної «допомоги» Горбенки так і не отримали. У даному випадку їх теж можна звинувачувати, але можна й зрозуміти – люди хапаються за кожну рятівну соломинку в критичній ситуації. Через свої канали я взнав прізвище вимагача і примусив повернути долари. Тепер всю надію маємо на людяність і порядність представників відповідних служб, від яких залежить доля Кирилка, Каріни та їхніх батьків…

 

Довідка. Термін «депортація» виник в карному законодавстві Франції в 18-19 ст. для позначення особливих видів заслання. Він означає примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця проживання або з держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адміністративного покарання.

Автор: Віктор Зеленюк
Розповісти друзям: