12 Листопада | 2018 | 11:40

Коли на серці відчай…

Привітати Ольгу з ювілеєм, з 50-річчям. прийшла тільки мама. А хто б іще? Старі подруги, з якими сиділа в одних кабінетах, святкувала свята, ходила до них у гості та запрошувала до себе, якось поступово «розсмокталися».

Навіть найголовніша, найвідданіша подруга Тетяна, з якою Ольга знається ще з інституту, поздоровила по телефону. «Вибач, що не прийду, - перепросила у слухавку. – В Богданчика температура, а син і невістка, сама знаєш, на роботі». Ольга, звісно, вибачила. А торт, над яким чаклувала аж два дні… Та просто викине залишки.

Мама принесла Ользі подарунок – мультиварку. «Іра, дочка Галини Антонівни, такою не нахвалиться, це вони мені порадили купити». 

Ольга прийняла презент та віднесла на кухню. Чого там тільки не було: пароварка, блендер, гриль, спеціальні штуки, щоб робити йогурт і морозиво… От тільки стояло усе це не розпаковане, бо готувати Ользі не було для кого. Самій хіба багато треба? Випила кефіру, яблуко з’їла, от і повечеряла…

Колись у Ольги був молодший брат. До свого ювілею він не дотягнув - Сашка поховали 11 років тому. Молодий, кремезний, брат одного разу схопився за серце… І медицина, що примчала на «швидкій допомозі», виявилася безсилою.

Ось так їх двоє і зосталося – вона і мама. Ти та я, та ми з тобою…

Сашко, той хоч щось устиг, принаймні, одружився. А Ольга пари ніколи не мала.

Залицяльників не бракувало, траплялися навіть такі, кого Оля знайомила з мамою. Та потім щось неодмінно ставалося. Один образився, що Ольга не пустила ночувати, коли була вдома сама, і вже наступного дня пішов проводжати нову знайому та так і залишився в неї… Другий заявив, що Ольга забагато читає, а «треба бути простішою»…

Коли Ользі перейшло за 30, мама стала натякати, що заміжжя – не головне. Діти головніші, мовляв, вона була б не проти, якби Ольга народила «для себе». Люди, що люди – побалакають і заспокояться. Тепер не середні віки.

Донька слухала ці монологи, слухала… А потім не стрималася. 

- Мамо, - скрикнула, - та я ж не корова, до якої бичка підведуть, він своє діло зробить і от вам телятко. У людей, мамо, не все так примітивно!..

Раїса Марківна прикусила язик. Більше до цієї теми вони не поверталися…

Від Сашка, молодшого сина, Раїса Марківна онуків теж не дочекалася. Була рада, коли він – у 33 роки, нарешті – оженився на розведенці з дитиною. Чужого, 6-літнього хлопчика прийняла за свого. Кидалася на допомогу, коли дитина хворіла, носила гостинці, возила Костика в театр ляльок і в зоопарк.

Коли Сашка не стало, і Ольга, і Раїса Марківна навіть не подумали обривати стосунки з невісткою та прийомним онуком. Зате подумала про це Світлана, невістка.

- Не треба цього більше, - сказала якось, коли Раїса Марківна поставила на поріг черговий пакет, напханий пиріжками, цукерками та іграшками. – Я заміж виходжу, а три бабусі для дитини це занадто…

Ось відтоді вони двоє остаточно...

/Текст повністю - в газеті "Вінниччина"

Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: