30 Січня | 2019 | 12:14

Мріяв про Аляску 10 років

Хвойні ліси, тундра, вічна мерзлота із запахом меду, мінлива за настроєм погода, водойми з джерелами вічної молодості, здатні вилікувати різні людські недуги, принаймні в цьому переконують місцеві ескімоси, національні парки - а навколо ні душі, тільки велична, первозданна могутність суворої природи.

 

Саме таким закарбувався у пам’яті вінничанина Олександра Ільницького 49-й американський штат Аляска. Про цю подорож молодий чоловік мріяв з дитинства, а готувався до неї як психологічно, так і фінансово – 10 років. Для першої ознайомлювальної подорожі до Аляски Олександр обрав кінець літа. Спекотне, вологе, з катанням на човні (каяку) і пірнанням у крижану річку, першими спробами у скелелазінні і тривалими прогулянками різнобарвним лісом. Але головне - це білі ночі. Влітку день триває до 18 годин, і навіть опівночі ще буває світло.

- Найперше, чим зайнявся, ступивши на омріяну землю: закупився необхідним мінімумом речей для тривалих піших походів. Спочатку погода не радувала, небо затягнуло суцільними сірими хмарами, лив дощ і «рвав» вітер, - ділиться першими враженнями від побаченого Олександр. - Тоді пошкодував і грошей, і власних сил (багаж на плечах і без того складав 20 кг). За негоди знемагав від холоду й сидів без гарячої їжі, дуже втомився, але зустрічі з кінцевим пунктом призначення таки дочекався – Загубленим озером. Розводити вогнище в тій місцевості заборонялося, адже за 30 см вглиб ґрунту починалася вічна мерзлота, а завдавати земним покровам такого стресу забороняють місцеві закони. За два дні негоди нарешті засяяло сонечко. Мандрувати луками з високою нескошеною травою було неймовірно приємно. Навкруги пахло медом, а дорога була на кілометри вперед густо всипана кущами лісових ягід (різновидів малини, ожини та лохини). Куштував лише перевірені ягоди, адже боявся отруйних (хоч і мав із собою аптечку на всі випадки життя).

Аби віднадити від себе ведмедів, він зробив імпровізований дзвіночок з кружки, яку причепив до рюкзака. Крім того, додатково, за порадою знавців, придбав гірчичний газ у балончику зі струменем дії до 10м, який здатен на певний час знешкодити або налякати хижака.

Одну добу Олександр Ільницький провів на узбережжі поблизу гори Кейнс Хед (Голова Каїна), дістатися до якої можна було лише після відливу або водним транспортом. Затримка сталася через розбіжність в перекладі інформаційних довідників. Приплив, що тривав 12 годин, саме застав чоловіка на півдорозі до гори, тож, аби не втрапити в халепу (намочити речі, а то й, «чого доброго», втопитися), довелося повертатися на висхідну точку.

Решту вільного часу мандрівник дарма не гаяв. Трохи відпочивши з дороги, розбив намет і вирушив на оглядини місцевості. Бачив, як до берега прибилася велика кількість старої форелі (по 5 кг кожна). Місцеві розповіли, що таким чином риба прощається з життям, доживаючи остання дні. Бачив, як білоголовий орел – гордість і символ Америки – залицяється до вподобаної самки. І щохвилини перебування на Алясці відчував себе, наче на зйомках документальних фільмів про дику природу, що транслюють на світовому телеканалі «Нешенал джіогрефік».

Побував Олександр й поблизу гори Мак-Кінлі - найвищої в Північній Америці. У її околицях розташований знаменитий національний парк Деналі з діючими вулканами, де в 1912 році в результаті виверження вулкана виникла Долина десяти тисяч димів і новий вулкан Новарупта.

Деналі - це шість мільйонів акрів дикої природи, хвойні ліси, тундра, річки, озера, а також ведмеді, вовки, лосі, карібу і безліч інших тварин - всі природні скарби Аляски. В декількох годинах їзди на машині знаходиться туристичне містечко Деналі, де місце для проживання потрібно бронювати за півроку.

До переліку обов’язкових міст для відвідування Олександр також вніс головні міста штату: Анкоридж (порт) та Джуно (адміністративний центр).

Анкоридж — найбільше і, мабуть, найвідоміше місто Аляски. Він розташований на березі океану, і погода там значно тепліша, ніж деінде у штаті. В Анкориджі багато цікавих пам'яток, варто відзначити Національний центр спадщини Аляски, де можна познайомитися з культурою корінного населення ескімосів, їхньою творчістю, різьбленням по дереву, виготовленням предметів побуту, художніми творами або національними танцями.

Джуно - столиця Аляски. І хоча місто займає велику площу, однак понад 90% його території - це тайга. Серед головних визначних пам'яток міста - національний ліс Тонгасс з найчистішим повітрям хвойного лісу. Для шанувальників історії вінничанин радить відвідати музей Дугласа, де ви зможете ознайомитися з історією штату та столиці, а також відвідати величезну бібліотеку.

Туристи пересуваються тут безперешкодно на всіх видах транспорту.Аляскінська залізниця функціонує з 1909 та зв'язує міста Сьюард і Фербанкс. Це одна з небагатьох залізниць світу, яка проходять через національні парки, і тут деякі потяги навіть можна зупинити автостопом. Цікаво, що у зв'язку з важкою доступністю на Алясці дуже розвинене повітряне сполучення: фактично, кожен населений пункт, у якому проживають хоча б три десятки жителів, має свій маленький аеродром.

Аляска – це унікальне природне середовище для комфорту диких звірів, яких туристу краще уникати. Тут дуже часто можна натрапити на ведмедя. Головне при зустрічі з цим хижаком - не кидатися навтьоки, інакше у тварини прокинуться мисливські інстинкти. Треба розмовляти з ними спокійно і лагідно. Якщо ж ведмідь нападає, найкраще лягти на землю і залишатися нерухомим. Як тільки тварина усвідомлює, що ви для неї безпечні, вона залишить вас у спокої. Лосі також дуже часто зустрічаються на Алясці. В цілому, вони миролюбні створіння і не нападають на людей, проте, можуть вести себе неадекватно під час шлюбного сезону, а також навесні, коли народжується їхнє потомство.

Жителі штату щодня включають до свого раціону дари моря, адже цей регіон - один з найбільш рибних місць у світі. Також серед місцевих дуже популярні стейки, свинячі відбивні, курка гриль, яйця з беконом та інші м'ясні страви. Ескімоси пропонують скуштувати їх національну страву - знамениті мисливські ковбаски - сосиски з м'яса лося і оленя, спійманих на полюванні. Олександр відважився на експеримент, і, зізнався, що на смак ці м’ясні вироби вельми специфічні.

У вінницького мандрівника підростає син Данило, і вже за кілька років Олександр планує повторити свій подвиг під назвою «Аляска», втім вже разом із сином,і пліч-о-пліч здолати вершину гори Мак-Кінлі.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: