1 Квітня | 2019 | 14:35

Чоловіки не витримують, а жінка справляється

Розмова з секретарем сільської ради та виконуючою обов’язки сільського голови Гуменного, що у Вінницькому районі, Надією Кадірою планувалась давно, і добре, що очікування виправдали сподівання.

 


Зі спілкування  стало зрозуміло, наскільки непросто нині живеться Гуменській сільській окрузі. Але оптимізму впевненій у власних силах Надії Миколаївні не позичати. До сільської ради жінка прийшла після того як майже два десятки років попрацювала на освітянській ниві: Викладала географію, фізкультуру, трудове навчання та всі дисципліни для початкових класів.

- Коли в громаді обрали нового сільського голову, то я отримала від нього пропозицію йти «одним фронтом» і стати, так би мовити, правою рукою – секретарем, - розповідає Надія Кадіра. – Рід діяльності змінила, а от як нову роботу робити, уявлення не мала. Від попереднього працівника отримала короткий інструктаж, а далі з паперами мусила розбиратися самостійно.

Коли новопризначений секретар приступила до виконання своїх обов’язків, то навіть не мала елементарного – робочого місця. Вольова жінка власними силами відремонтувала в сільській раді маленьку кімнатку, яка довгий час використовувалася як склад й перебувала в аварійному стані. Пізніше за бюджетні кошти поліпшили й загальний стан адмінбудівлі (зробили капітальний ремонт підлоги та кабінетів). Гуменська сільрада не заможна (5млн. з врахуванням державних субвенцій), але на канцтовари та утримання найважливіших стратегічних об’єктів у селі відносно вистачає.

Територія Гуменської сільської округи, як адміністративної одиниці, складається із сіл Гуменне та Михайлівка, об’єднання яких відбулося в 1955 році. В громаді нині проживає 1800 населення. На території сільської ради функціонують Михайлівська СЗШ І-ІІІ ст., ДНЗ «Пролісок» та «Мальва», Михайлівська лікарська амбулаторія ЗПСМ та будинок культури, Гуменський ФАП та клуб і бібліотека. Також працюють приватні підприємці та фермерські господарства.

- Нещодавно в пункті здоров’я (колишній ФАП) провели заміну вікон і дверей на пластикові, - розповідає виконуюча обов’язки голови. – Ремонтні роботи тривають й досі, тож нашій медсестрі доводиться працювати в спартанських умовах. В пункті вже рік маємо клопіт з газовим котлом, ведеться тяганина з паперовим оформленням у відповідних інстанціях. У дитячих садочках втановили протипожежну сигналізацію, а в заклади культури – вогнегасники. Планів маємо багато, але всього не охопиш, і не на все є кошти.

Два садочки сільської громади відвідує 74 дитини дошкільного віку, школу - 185 учнів. Потреби похилих людей в селі обслуговують дві соціальні працівниці – пані Тетяна та Аліна, на кожну з них припадає не менше 10 самотніх та хворіючих пенсіонерів.

Після певних досягнень та здобутків сільської ради взялися обговорювати проблеми, які вже довгий час непокоять місцевих жителів. Найперше торкнулися теми відчуженого державою у людей сільського пасовища.

- Ця тема в нас «не болить» хіба байдужому або не місцевому, - каже Надія Кадіра. – Понад п’ять років тому, коли вийшов закон, що надавав право Держкомзему забирати собі всі землі, які перебували за межами населеного пункту, ми втратили 26 га пасовища. Я займалася секретарською роботою, і в справи землевпорядника не втручалася, тим паче не цікавилася змінами в земельному кодексі. Тепер розумію, що секретар сільради мусить бути в курсі усіх змін, що стосуються не лише місцевого самоврядування. Про те, що пасовище вже нам не належить, ми дізналися від юристів, які й вказали нам на картографічні зміни в планах. Сільського голову ніхто до відома не поставив, і всі людські нарікання полетіли саме на його адресу. Люди не могли зрозуміти, що від нас (апарату сільської ради) нічого не залежить й, приймаючи рішення, ніхто нашої думки не запитує. Там, на верхах, собі домовляються, а всі «шишки» і звинувачення типу «продали» летять в нашу сторону. Наші мешканці й досі судяться за ці землі, було вже 100 апеляцій. Адвокати захищають інтереси громади, але нічого обнадійливого для позивачів сказати не можуть. Зазначу, що сільська рада співфінансує послуги Гуменських правозахисників.

Не менш важливе питання в громаді - визначення місцезнаходження майбутнього кладовища. Існуюче майже вичерпало свій резерв, а отже, варто задуматися над альтернативою для можливості майбутніх поховань. За першим генеральним планом кладовище, як не дивно, розмістили в самому центрі села Михайлівки. А нині поховальні вінки виходять прямісінько на людські городи, що суперечить встановленим нормам.

- Складаючи новий генеральний план, необхідно було передбачити й місце для нового цвинтаря, - каже Надія Миколаївна. – Тож ми мусили встановити відповідний значок на папері, а коли саме розпочнуть його цільове використання, ще достеменно не відомо – робили це лише на перспективу. Для цих цілей ми виділили біля пасовища 5 га. Втім, у цей час активізувалися місцеві педагоги, які проживали в тому районі і не бажали сусідства з майбутнім кладовищем. На кожному сході села ініціативна група влаштовувала демонстрації та підбурювала людей проти пропозицій сільської ради. Кажуть, викуповуйте в людей паї і ховайте покійників на них, або й взагалі пропонують перенести цвинтар на місце, де близько проходять підземні води, а поховання на таких місцинах проводити забороняється. Враховуючи те, що вільних земель громада більше не має, то й варіантів для вирішення даної проблеми обмаль.

Та чи не найбільшою дилемою в Гуменсько-Михайлівській громаді є питання децентралізації. Ще на зорі об’єднань для розгляду місцевих пропонувався варіант спільного господарювання в складі Вінницько-Хутірської громади. Але, за словами Надії Кадіри, цю пропозицію вкотре «забракувала» місцева ініціативна група. На сесії депутати прийняли попереднє рішення про об’єднання, але активісти висунули зустрічну пропозицію про створення ОТГ на базі Гуменської громади (і з центром у ній же), яка б включала мінімум п’ять сусідніх населених пунктів.

- Задля підтвердження або спростування реалізації запропонованої ідеї я зверталася до компетентних осіб, які й допомогли прорахувати бюджети громад і визначити, наскільки таке об’єднання має право на життя, - зазначила секретар сільської ради. – Фахівці одноголосно підтвердили мої власні побоювання, що в такій комплектації ми не виживемо. Відтоді перебуваємо у підвішеному стані. Сесії проходять у відкритому режимі, з обов’язковою присутністю членів незадоволеної ініціативної групи. Складається враження, що що б ми не робили й не пропонували, - все не так, і недобре. Але наголошу, що це позиція обмеженого кола осіб, а решті - байдуже.

За новим ПП Гуменне та Михайлівку можуть приєднати до Вороновицької ОТГ. Понад рік тому голова зазначеної об’єднаної громади запрошував місцевих доєднатися до нього. Але й тут в справу втрутилася голова ініціативної групи з закликами не йти на злуку. На думку активістів, їхні села перетворять на смітник або місце для поховання мешканців всього ОТГ.

- Особисто я вважаю, що приєднання до Вороновиці - не найгірший варіант, - висловлює свої міркування Надія Кадіра. – Вони непогано наводять порядок в своїй громаді, вистеляють та освітлюють дороги, будують дитячі майданчики, тощо, то, може, допоможуть покращити життя й для нашого місцевого населення. Адже дрібні роботи ми здатні виконати самостійно, а на щось капітальне не вистачає ні фінансової підтримки, ні відповідних знань.

Надія Кадіра виконує обов’язки сільського голови з літа 2017 року. Через важку психологічну обстановку на роботі не витримали, й передчасно звільнилися аж два сільських голови. Жінка стверджує, що дійсно працюється непросто, але як не вона, то хто буде «розрулювати» проблеми на селі. Адже, коли скрутно, то й бажаючих керувати вдень із свічкою не знайдеш. А загалом, якби місцеві не лише слухали, а й чули та йшли на певні компроміси, громаді б жилося значно комфортніше та перспективніше.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: