20 Травня | 2019 | 09:57

Зустрів друга дитинства на краю світу

Ми їхали потягом в Одесу. За вікном миготіли дерева й безлюдні маленькі станції. Сусіди, щоб скоротати час, розговорилися. З нами їхав моряк, який поділився історією, що підтвердила відому істину: світ тісний.

 

- Ми з кумом - моряки. Виросли в одному дворі, разом ходили до школи. Життя розвело нас по різних містах, але багаторічна дружба витримала випробування відстанями. Я працюю на лінійному судні, яке перевозить контейнери в портах Європи і не відхиляється від маршруту, він – ходить у дальні рейси по всьому світу. Розклад роботи й відпусток у нас різний. Буває, не бачимося по року-півтора.

Була літня пора, ми щотижня заходили в два шведських та два німецьких порти. Судно кума прийшло з Америки. Вони перетнули океан і мали кілька точок в Європі. З підходом до берега з’являється зв'язок. Ми за телефоном дізналися координати один одного. Я був на західній, а він - у східній частині Швеції.

Шлях обох суден пролягав через Кільський канал, який з’єднує Балтійське й Північне моря. Водну артерію довжиною 100 км прорили по суші, щоб скоротити шлях суднам через Північне море до Середземного й океанів. Щоправда, час входження в канал у нас був різний.

Під ранок я вийшов на вахту і став шукати, де зараз знаходиться судно товариша. Кораблі оснащені спеціальними супутниковими системами, і на відстані 50 миль на радарі видно весь водний транспорт. У такому скупченні водних шляхів я побачив величезну кількість кораблів. Судно кума виявилося за 10 миль. Ми поговорили по рації, і я сказав: сьогодні маємо зустрітися. Не знаю, за яких обставин, але чуття мене ніколи не підводило.

Так і сталося. Перед підходом до каналу ми зобов’язані взяти на борт лоцмана, який знає тонкощі проходження через цю ділянку: рельєф дна, навігаційні нюанси, метеорологічні особливості місцевості тощо. Фахівець повідомив, що чергу переформулювали. Нам потрібно збавити хід, щоб дочекатися… і називає судно мого кума. Щоб ви розуміли, графік входження в канал такий же точний, як на суші розклад руху потягів. За десятки разів, що мені доводилося перетинати його, ніколи не стикався зі зміною графіку. Окрім цього разу, коли треба дочекатися судна, на якому йшов мій друг дитинства.

Втомлені від незмінних за багато днів пейзажів та облич, одноманітної їжі та рутинної роботи, ми були такі раді побачити рідну душу! Поки наповнювалися шлюзи, вийшли на пристань і мали півгодини, щоб поспілкуватися.

Мабуть, тільки моряк може оцінити всю неймовірність цієї зустрічі. Головна ідея каналу – шлюзова камера – водойма на зразок басейну. Туди заходять 2 великих (як наші) або 3-4 маленьких судна, і перед ними замикаються ворота. Насоси починають качати воду, піднімаючи рівень води до рівня каналу. Потім ворота відчиняються, судна виходять. В камеру заходять інші і т.д. Навіть коли б ми приблизно в однаковий час долали канал, то насправді дивовижний випадок, що саме його судно (а не котресь із сотень інших, які чекали своєї черги) потрапило разом з нами в одну шлюзову камеру! А між тим, Кільський канал – найбільш завантажений судовий шлях Європи. За добу по ньому проходять більш ніж 250 суден, а за рік - понад 85000!

 

Потім ще 8 годин ми ішли «Канавою» (так називають через колір води) на відстані, при якій могли б роздивитися екіпажі один одного. На виході з каналу така ж шлюзова камера. Пришвартувалися і знову отримали спільні півгодини. Я ще зайшов до друга на судно і взяв 5 кілограмів рису - кухар попросив, бо у нас закінчувався. Насправді, яке щастя, що життя підносить сюрпризи і зводить друзів, хоч не надовго, навіть на краю світу.

Автор: Антоніна БАСЕНКО
Розповісти друзям: