24 Травня | 2019 | 11:32

Котюжани на обочині медреформи…

Кожного понеділка у центрі Котюжан збирається базар, але того дня він дуже швидко спорожнів, бо люди поспішили на схід громади, що імпровізовано зібрався біля ФАПу, хоча його ніхто не планував проводити. За словами сільського голови Миколи Арнаута, «ми хотіли лише скласти програму наших подальших дій, а потім вже підключати громаду і представників ЗМІ…». Однак все пішло за іншим сценарієм. У кожному слові виступаючих відчувалася тривога за майбутнє ФАПу – «якщо скоротять медсестер, то ми тут пропадемо…». Ціна питання – відсутність грошей на повноцінну зарплату.

Більше двох годин вирували пристрасті, доходило до взаємних звинувачень та образ. Але це була лише суперечка, бо нічого толком і не вирішили. Селяни обурювалися, що їх можуть позбавити медичної допомоги. А як же жити? Ось нещодавно у пенсіонера Миколи П’ясецького серед ночі стався серцевий приступ, він зателефонував до завідуючої ФАПом Інни Гринюк, і через п’ятнадцять хвилин вона була на другому кінці села та врятувала людину.

– Інна Павлівна - безцінний у нас працівник, – з приємністю додає пенсіонерка Надія Дорош. – Ми давно звикли, що «наша фельдшерка» прийде на допомогу і вдень, і вночі. Цієї зими вона витягнула, по суті, з того світу мого дванадцятирічного внука, у якого піднялася дуже висока температура – призначила лікування, а потім ще кілька днів цікавилася станом його здоров’я. Наскільки мені відомо, у кожного жителя Котюжан, Блакитного і Вільшанки є записаний номер її телефону, а якби ще був у неї транспорт, то ми б мали спокій на серці… От у сусідніх селах Вищеольчедаєві, Обухові і Сніткові працюють лікарі, є машини «швидкої допомоги», а ми горою будемо стояти за своє – не скорочуйте медсестер ФАПу…

– На різних районних нарадах я просив представників влади пояснити мені суть медичної реформи конкретно до умов Котюжан, але ніхто цього не зробив, – каже Микола Арнаут. – Можливо, ця реформа десь і діє, як її задумували, та тільки не у нас. Держава кидає людей напризволяще. Нехай би чиновники від медицини хоч на якусь годину приїхали у наш ФАП і побачили, скільки там буває пацієнтів. Інні Павлівні фізично дуже важко самій справитися з таким навантаженням. От вона й має молоду помічницю Валентину Колесник, яка вже сама ходить на виклики і проводить лікування людей. Слово «ходить» у даному випадку надзвичайно доречне. Справа в тому, що Котюжани стоять на горбах, а до Вільшанки і Блакитного по сім кілометрів. Щодо проблеми фінансування, то ми могли б і доплачувати медпрацівникам з місцевого бюджету, але ж у нас інша заковика – третій рік гасимо банківський кредит, який брали для будівництва сільського водогону. Ще залишилося віддати сто десять тисяч гривень плюс проценти. Поки не вийдемо з цієї боргової ями, то не «розірвемося» на два боки, а наповнення сільського бюджету дуже куценьке…

На сході звучали пропозиції, щоб взяти на часткове утримання медсестру Валентину Колесник за рахунок коштів, зібраних громадою, – чи «живими грішми», чи з паїв. До цієї думки люди пообіцяли повернутися найближчим часом, бо працівники ФАПу вже отримали листи-попередження про «можливу зміну істотних умов праці або скорочення». От це й збурило громаду. Не чекаючи закінчення двомісячного терміну, селяни гуртом почали шукати вихід із ситуації, бо вони опинилися на обочині медреформи.

 Торік теж це питання «бриніло в повітрі», але голова райдержадміністрації Сергій Ладан якось його владнав, а зараз в Котюжанах настала криза, з якої не видно безболісного виходу. Хоча плече підтримки можуть підставити місцеві фермери, які пообіцяли землякам сісти «за стіл перемовин». Була б їхня добра воля, то від цієї проблеми і сліду не залишилося б. Тут консолідуючу роль має зіграти сільський голова і його авторитет.

Автор: Віктор Зеленюк
Розповісти друзям: