25 Червня | 2019 | 16:15

У професії ветеринара допомагає характер

 

Коли заходиш до ветеринарної клініки «Два кота», одразу в очі впадає мирно посапуючий на стільчику для відвідувачів пухнастий рудий кіт. Він мляво оглядає господарів і їх домашніх улюбленців, підставляє кудлату голову для вітального погладжування, тим самим даючи згоду залишатися та очікувати, поки їх запросять до лікаря. Стіни фойє ветклініки обклеєні плакатами з попередженням про хвороби домашніх тварин та порадами, як їх уникнути. У повітрі витають лікарняні запахи, ввічливі лікарі просять зачекати, а їх спокійні очі дають надію, що все буде добре…

У такій впевненій та стриманій атмосфері працює молодий лікар-ветеринар Дмитро Дерев’янко. Чоловік родом з Брацлава, з дитинства полюбляв природничі науки, особливо біологію. Закінчив Тульчинський технікум ветеринарної медицини, нині навчається на магістратурі Білоцерківського університету, цікавиться хворобами та лікуванням екзотичних тварин і в подальшому планує досконало вивчити та стати класним спеціалістом в цьому напрямку ветеринарії. У родині Дмитра Дерев’янка вже були ветеринари по батьковій лінії, і сім’я радо підтримала вибір хлопця й досі заохочує його розвиватися в обраній професії.

А все почалося з того, що батьки Дмитра вирішили зайнятися розведенням свиней. І вже в першій партії новонародженого приплоду з’явилося порося, яке страждало цілим «букетом» хвороб (авітаміноз, рахіт, грижа). Хлопчина пройнявся нещасним, просив батьків викликати до нього ветеринара, але отримав у відповідь, що це природній відбір - виживають найсильніші. Порося таки загинуло, але тоді чотирнадцятилітній юнак впевнився, що хоче допомагати, лікувати й давати надію на одужання навіть таким «складним» пацієнтам.

Лікар переконаний, що справа всього його життя важка й стресова, адже, окрім пацієнтів, доводиться мати справу з їхніми господарями, які часто не договорюють прореальний стан справ, побоюючись, щоб їх не звинуватили у халатному поводженні з тваринами. Важливо за будь-яких обставин залишатися спокійним та згуртованим, не показувати клієнтам, що ти чогось не знаєш або не вмієш, адже кожен випадок індивідуальний і потребує часу, щоб виявити, перепровірити та призначити правильне лікування.

- Не так давно я оперував від абсцесу морську свинку, яка важила всього 250г. Тваринка довго «не виходила» з наркозу, але завдяки правильному післяопераційному догляду власників маленького гризуна та виконанню всіх інструкцій та лікарських настанов морська свинка вижила, почувається добре і продовжує рости. Якщо ж хвора тварина агресивна, то ми просимо власника залишатися з нею на весь період лікування. Інфекційних хворих лише оглядаємо та прописуємо лікування на дому (адже в нашій клініці відсутні спеціальні бокси для їх утримання). Але завжди залишається ризик загибелі тварини, який ветеринари переживають так само важко, як і їхні господарі. Починають процес «самокопання» та звинувачення себе, що чогось не додивився, не зауважив, не допоміг… Буває, пацієнта привозять майже в стані агонії, і що б ти не робив,  як не старався, але час для одужання безповоротно втрачено, - розповідає про тонкощі роботи Дмитро Дерев’янко.

На думку молодого лікаря складність ветеринарії полягає у виборі спеціалізації. Далеко не кожен український вуз володіє достатньою науковою і учбовою базою для навчання специфіці лікування домашніх тварин. Більшість спеціалізуються на  сільськогосподарських тваринах, так повелося ще з радянських часів. Тільки нещодавно в Одесі відкрили кафедру рідкісних та екзотичних тварин. А як бути з орнітологією (вивчення птахів), акваріумістикою та рептиліями, хто їх лікуватиме? Аби отримувати більш широкі та глибокі знання з вузьких напрямків ветеринарії, лікарям-практикам доводиться відвідувати спеціальні майстер-класи та навчальні міні-сесії, вартість яких залежить від іменитості лекторів та може вартувати від 1 до 7 тис. грн.

Дмитро Дерев’янко каже, що до клініки, де він нині працює, приїздять лікувати тварин не лише з міста та області, а й з інших регіонів України, що вказує на незаплямовану репутацію та чуйне ставлення як до хворих пацієнтів, так і до їхніх власників, які не менше потребують підтримки та заспокійливих слів. У «Двох котах» працюють лікарі-універсали, хоча деякі з них мають досконалі знання з анестезії та травматології, але всі здатні, за потреби, на взаємозаміну.

Щодо порад з догляду за домашніми улюбленцями молодий ветеринар радить підбирати раціон харчування для домашніх тварин «з розумом» - не перегодовувати, вчасно змінювати воду, не зволікати з прибиранням у вольєрах, не пропускати вакцинування та періодично проводити антиглистову терапію, що перетворить походи до лікаря на рідкісне явище.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: