26 Червня | 2019 | 11:30

Вела службу під градами

 

Для переважної більшості людей досвід війни виявляється важким та болючим, для когось – таким, що дозволяє зрозуміти та навчитися чогось нового, зокрема - пізнати Бога.

Олександра Андріяшина - киянка та проповідниця євангельської церкви «Голгофи». Викладачка англійської мови увірувала в Бога після того, як спільно з друзями переглянула фільм «Ісус». Враження від кінокартини виявилися настільки сильними, що відтоді релігія стала невід’ємною частиною життя молодої жінки. На початку 90-х проповідниця проводила соціальні служіння в підліткових таборах. Коли почався Майдан, разом з однодумцями встановила на площі молитовний намет, де надавала мітингуючим всіляку допомогу та духовну підтримку.

- Коли наші бійці пішли воювати, то волонтери, і я в тому числі, везли за добровольцями «каравани» ліків, «броніків», захисні каски… На той час заробляла я досить непогано, а оскільки власної родини не створила, то могла дозволити витрачати свої заощадження для Божої служби, - розповідає Олександра Андріяшина.

З того часу проповідниця приміряла на себе нову роль – військового капелана. Служила служби для місцевого населення на буремному Сході: під Волновахою, Попасним, в Гранітному, в станиці Луганській, де відкрили християнський волонтерський центр для служби цивільним.

Жінка зізналася, що для того, аби краще розуміти людську сутність, додатково вивчилася на психолога. Втім, своєї освіти перед бійцями не афішує, каже, що вони з більшою готовністю «підпускають» до себе капелана, аніж «вивертатимуть» душу перед психологом. Знання психології травми та стресу, готовність вислухати та підтримати 24 години на добу, неабияке терпіння зробили пані Олександру незамінною людиною та бажаним гостем в багатьох бригадах та батальйонах.

- Для військового капелана головне – досконало знати слово Боже, - переконана проповідниця. – Маю практику за власний кошт замовляти для бійців закладки та календарики з вставками з Біблії. Вони завжди перед очима хлопців та підтримують їхню віру. Для бійців, що сповідують іслам, допомагаю знайти мусульманських капеланів. Я не церква і недобросовісних служителів виправдовувати не збираюся. Опинилася на війні виключно через віру та бажання допомогти нашим захисникам. На бесідах з хлопцями ми обговорюємо ті теми, які найбільше непокоять їхні серця: як обійтися на війні без алкоголю та інтимного життя, обговорюємо, де взяти внутрішні резерви та пережити тривалу розлуку з рідними тощо. Головне - конфіденційність та дати бійцям виговоритися. Хлопці часто запитують, чи можна молитися, використовуючи ненормативну лексику, або як позбутися відчуття провини, яке «виїдає» ізсередини. В таких випадках завжди покладаюся на Євангеліє та основний принцип Божої любові «Я ніколи вас не покину», який завжди безвідмовно спрацьовує.

 

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: