26 Червня | 2019 | 11:33

Патріотка з Криму

 

Коли в 2014 році Олена Ємець, яка вже майже 20 років проживає в селі Гуменному Вінницького району,  отримала від кримської рідні тривожний дзвінок із закликами негайно збирати речі та повертатися додому, мовляв, «бандери закатують», - відповіла категоричним «ні». Колишня кримчанка дуже добре почуває себе на Вінниччині: має улюблену роботу, люблячого чоловіка, повагу від односельчан та віру в сильну незалежну Україну, одне погано – через свої дещо радикальні переконання не знаходить розуміння у рідних.

- В батьків я була найстаршою дитиною і дуже вредною, - розповідає про себе пані Олена. – За провини двох менших братів регулярно отримувала «на горіхи», злилася, протестувала, відчувала себе непотрібною та зайвою. Був період, коли мене навіть поставили на облік в дитячій кімнаті міліції. Єдиною порадницею та підтримкою на той час для мене була бабуся. Лише вона одна все розуміла та пробачала. Знайомство з майбутнім чоловіком Юрієм збіглася із закінченням кулінарного технікуму. Мені було 16, і я закохалася «по самісінькі вуха». З одруженням вирішили не зволікати, розписалися, і один за одним на світ з’явилися наші двоє діток.

На початку 2000-их Юрій по роботі поїхав у відрядження на Вінниччину, а заодно вирішив навідатися до кумів, які проживали в Гуменному. Зустріч настільки вразила чоловіка своєю теплотою та гостинністю, що він вирішив приїхати вдруге вже разом з дружиною. Після їхньої спільної поїздки, яка припала на 14 жовтня (свято Покрови Пресвятої Богородиці), подружжя кримчан зважилося на відчайдушний крок – змінити Крим на Вінниччину. Кажуть, що тоді найбільше вразили місцеві люди, їх гостинність, щедрість, готовність допомогти, що вселяли відчуття рідної домівки. Дуже скоро кримчани придбали будинок у Гуменному: перевезли необхідні речі, дітей і почали облаштовуватися на новому місці.

- Я взагалі не розмовляла українською і загалом погано її розуміла, - пригадує Олена Ємець. – Втім практика в україномовному середовищі і навчання в Тульчинському училищі культури на бібліотекаря зробили свою добру справу – я нарешті заговорила державною мовою, чим дуже пишаюся. А Конституцію України взагалі знаю «на зубок», адже саме такий білет мені випало розповідати на іспитах з історії України. Коли розпочалися події на Майдані, батьки кликали мене повертатися додому, а коли отримали відмову - рік не спілкувалися зі мною (в тому числі діти, які також проживають в Криму). Вони ніяк не могли збагнути, що дім для себе я обрала сама, тут моє життя, тут моя душа. Потім було примирення, наша з чоловіком поїздка до анексованого півострова, сльози, безкінечні розмови і намагання довести, що все насправді не так, як їм нав’язують російські ЗМІ. Втім, кожен залишився при своїй думці, але ми хоча б вже ведемо діалог, що насправді дуже добре.

Життя на новій Батьківщині не одразу стало легким та комфортним. Жінці довелося займатися городніми роботами, садити, сапати, обробляти. Пані Олена стверджує, що важко не було, всього хотілося спробувати та навчитися. Допомагали та поради односельчан книги, з якими у новоспеченої подолянки склалися свої дуже теплі стосунки.

- Я саме сиділа вдома без роботи, коли мені з сільради запропонували деякий час попрацювати бібліотекарем, - розповідає жінка. – Я вагалася, адже взагалі не орієнтувалася в роботі. Натомість мене запевнили, що це тимчасово, допоки не знайдуть спеціаліста з освітою. Прийшла на два місяці, а залишилася на 17 років, про що не шкодую. Приємно, що навіть в епоху Інтернету діти та дорослі не обходять бібліотеку стороною. Для того, аби заманити відвідувачів до бібліотеки та зацікавити їх читанням, необхідно запропонувати таку програму, щоб вони не змогли відмовитися. Тож я організовую літературні вечори, майстер-класи, бібліокафе з чаюванням, вечори поезії та влаштовую театральні читання. Для людей похилого віку пропонуємо живе спілкування та увагу до їхнього минулого життя, а дітей зацікавлюємо виготовленням різноманітних поробок та чаюваннями. Поза увагою не залишається жодна людина.

Усе це стало можливим ще й завдяки фінансовій підтримці Гуменської сільської ради в особі в. о. сільського голови Надії Кадри. За словами Олени Ємець, бібліотечний заклад регулярно забезпечують новою літературою, причому закуповують неабияку, а обов’язково покладаються на смак та побажання активної читацької аудиторії.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: