26 Червня | 2019 | 13:08

«Ділова краватка – не мій контекст»,-

каже про себе Ханс Рітер швейцарець, який вже понад 10 років займається тваринництвом на Вінниччині.

 

Ханс народився й виріс у селі в багатодітній родині пастора. Його дитинство минало в компанії дітей фермерів, що суттєво вплинуло на вибір хлопчиною майбутньої професії. Чоловік вивчився на агронома, довгий час працював в державних організаціях, в тому числі консультантом в управлінні сільського господарства.

         - Я завжди знав, що це мій шлях, - розповідає про своє професійне становлення Ханс. - Хотів займатися тим, що мене дійсно захоплюватиме, буде автентичним з моїм єством. Ділова краватка - не мій контекст, комфортніше почуваюся в зручному та простому одязі, який нині можу дозволити собі під час роботи.

         На початку 2000-х Ханс Рітер приїхав до України працювати над спільним україно-швейцарським проектом, який впроваджувався на базі Іллінецького державного аграрного коледжу. Проект підтримувався Швейцарським  урядом та діяв у співпраці зі швейцарським аграрним інститутом Цолікофен у напрямку втілення та популяризація ідей органічного сільгоспвиробництва.  

         Згодом тваринницька галузь зацікавила швейцарця більше, ніж агрономія. Володіючи більш ніж базовими знаннями із зоотехнії, опанувавши російську мову достатньо для розуміння й спілкування та знайшовши однодумця бізнес-партнера з місцевих, Ханс взявся до справи «закотивши рукава».

         Найперше команда зайнялася пошуками вільних і придатних для ведення запланованого бізнесу земель, викупили в доволі прийнятному стані майновий комплекс збанкрутілого підприємства та взялися скуповувати у місцевого населення поголів'я ВРХ (телят). Придбавши колись у людей з довколишніх сіл 150 телят для створення молочного стада, нині підприємці володіють понад чотирмастами поголів’я великої рогатої худоби.

         Примітно, що іноземець довго звикав до менталітету українців. Каже, що тут працюють переважно стресостійкі люди, а робочий процес загалом не такий динамічний, як у Швейцарії. Каже, що в тутешніх працівників висока готовність до позапланових ситуацій, до яких вони здатні швидко прилаштуватися і не зупиняючи виробничий процес паралельно знайти можливості для виправлення форс-мажорів. За словами Ханса, швейцарці не володіють такими навичками. Якщо раптом техніка виходить з ладу, то вважай, що настав кінець світу - усі по домівках. В такі моменти його землякам бракує української гнучкості та винахідливості. Швейцарці не звиклі до позаштатних ситуацій, адже там усе робиться точно, якісно й у встановлені терміни.

         Декілька років тому українсько-швейцарське підприємство окрім молоковиробництва почато розвивати й переробний напрямок, а саме  виготовлення власної брендованої молочної продукції: сир, сметана, класичний йогурт, масло тощо.

         - Виготовляти сир нас навчав запрошений з Швейцарії сировар, - каже Ханс Рітер. – І цей процес виявився значно складнішим, ніж уявлялося спочатку. Тоді ми пройшли школу проб і помилок, аж поки не віднайшли бажаний смак та відповідний рівень якості. Спочатку намагалися вивести три види сиру, перепсували багато сировини, і жоден не виходив таким як хотілося. Згодом зосередилися на одному класичному сирі, для якого використовуємо італійську закваску придбану в Україні. Сир вакуумується та визріває 15 днів, після чого готовий для споживання.

         Швейцарець розповідає, що любить приїхати до України, але з не меншим задоволенням повертається на Батьківщину. В Швейцарії, у Берні, проживає його сімя, там його коріння, тут – улюблена робота та країна, яку він поважає, та де поважають його самого.

         За довгі роки Хансу полюбилася українська кухня, особливо борщ. Цю страву чоловік намагався відтворити вдома для друзів, але навіть маючи всі необхідні інгредієнти борщик йому все ж не вдався.

         Найбільше бізнесмен полюбляє святкувати разом зі своїм паріївським колективом день працівника сільського господарства, який відзначають 17 листопада. Каже, що в Швейцарії не прийнято відзначати професійні свята, а дарма, адже вони сприяють гуртуванню колективу, його зближенню та посилюють відчуття спільно мети.  
 

 На фото Ханс Рітер крайній праворуч

        

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: