29 Серпня | 2019 | 12:04

Пам’ятаєте крилатий вислів: «стратити не можна помилувати»? Буває, це не просто слова, а життєва ситуація. Саме в такій опинився мешканець Хмільницького району, інвалід дитинства Анатолій Гришко. Вже понад два роки різні суди – від районного і до Верховного – не можуть «поставити кому», тобто прийняти рішення: Гришко - холоднокровний вбивця чи жертва обставин.
Фатальний випадок, з якого все почалося, стався 8 лютого позаминулого року. Глибоко вночі до хати Анатолія Гришка прибігла перелякана й скривавлена сусідка. Вона похапцем розказала, що її «кавалер» випив зайвого, влаштував сцену ревнощів, розбив скло, уламки якого вп’ялися їй у лице… Жінка голосила, що скло потрапило їй в очі, і Анатолій повів її до умивальника. А вже за кілька хвилин до хати увірвався той самий «кавалер». Він ображав «утікачку», кидався до неї, нападав на господаря, а той намагався його виштовхати з дому.

Вагові категорії були надто різні – нічний гість переважав хазяїна і зростом, і силою. Тож коли зав’язалася бійка, Анатолій підхопив дерев’яну палицю, котра валялась на порозі. Як було потім підраховано, у ході бійки він п’ять разів ударив нею нападника. Втім, той був здоровий чоловік і, напевно, відбувся би синцями. Але п’яний хуліган в якийсь момент утратив рівновагу, впав… І вдарився головою об бетонну долівку.

Анатолій Гришко сам викликав «швидку» і поліцію, однак медицина не помогла: його нападник помер у лікарні від черепно-мозкової травми.

28 березня Хмільницький районний суд визнав Анатолія Гришка винним у тому, що він, цитуємо вирок, «маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно», вчинив убивство.

Засуджений визнав, що винний, але… Не зміг змиритися із твердженням, що злочин він скоїв свідомо, «діючи умисно та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків». Анатолій Гришко запевняв: в ті хвилини він захищав себе та сусідку, він відбивався, тож діяти холоднокровно, розсудливо й умисно просто не міг. Він не міг бажати якихось «суспільно небезпечних наслідків» і, тим паче, передбачати їх настання, бо в подібні моменти ніхто не здатний розмірковувати про віддалене майбутнє…

Свідок (та сама сусідка) в суді розказала, що в Гришка, коли він штовхався з нападником, упали окуляри, тож він, інвалід за станом зору, фактично втратив орієнтацію. Словом, які там передбачання віддалених «суспільно небезпечних наслідків»?..

Проте Вінницький апеляційний суд, котрий відбувся в липні того ж року, вирок першої інстанції залишив у силі. Анатолія Гришка взяли під варту й помістили до колонії. Повний термін покарання, однак, він не відбув – його звільнили в зв’язку з погіршенням стану здоров’я.

Й отут би поставити крапку, тим більше, що минуло стільки часу… Та нещодавно Анатолій Гришко отримав приголомшливу звістку: йому знов доведеться сісти на лаву підсудних. Бо Верховний суд, куди він подав касацію, про яку вже забувся, виніс постанову, що справу потрібно розслідувати ще раз.

Вивчивши документи, судді найвищої інстанції Мазур, Матієк та Яковлєва дійшли висновку, що і Хмільницький районний, і Апеляційний суди «наламали дров». Бо звинуватили Гришка в навмисному злочині, а фактично судили – за перевищення меж необхідної оборони.

Це означає – районний суд повинен розпочати слухання справи спочатку. Анатолію Гришку знов доведеться присягатися судді, що він не мав наміру вбивати свого односельця, який напився та вдерся до нього у хату. А суддя… Він знову може не повірити підсудному, бо судді виправдовують, посилаючись на перевищення меж оборони, в основному, депутатів, а не простих громадян… Тож Анатолій Гришко знову може опинитися за гратами.

 

Мораль цієї історії очевидна, як п’ять пальців. Якщо на вас нападуть у власному домі - вам дозволено відбиватися і боронити себе та рідних упівсили, бити нападника обережно, навіть ніжно, в жодному разі його не штовхати, щоб він не упав… І думати про те, чи не настануть від ваших дій «суспільно небезпечні наслідки». Власне, суспільство їх переживе, а от вас неодмінно посадять.

Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: