15 Листопада | 2019 | 10:58

Михайло Кулик: «У спадок нам дісталося тільки «панське» й «радянське»…

За майже три десятиліття незалежності України лише впродовж кількох останніх років місцеве самоврядування почало отримувати реальні можливості для здійснення своїх повноважень. Принаймні там, де першими зважились іти шляхом децентралізації правовідносин між центром і базовим рівнем. Яскравим прикладом цього є Іванівська об’єднана територіальна громада у Калинівському районі.

- Два роки тому наша команда отримала у спадок лише «панське» й «радянське», тобто, рештки сільської напівзруйнованої інфраструктури ще з того часу, - пригадує недалеке минуле сільський голова нинішньої Іванівської об’єднаної територіальної громади Михайло Кулик. - До цього жодних суттєвих капіталовкладень у ті ж Іванів, Слобідку, Гущинці чи Кам’яногірку не було…

І лише впродовж останніх двох років молода команда однодумців на чолі із сільським головою зуміли зробити завдяки децентралізації стільки, скільки тут не робилося фактично не те, що за часу незалежності, а із 70-х років минулого століття.

Про уже введені у дію дитячі й спортивні майданчики або капітально відремонтовані школи і сільські дороги тут раніше лише мріяли. Нині це уже звична буденна реальність. У селах оновлено на сучасний лад зупинки для громадського транспорту, нині триває робота з облаштування поки що на вулицях Іванова місць для збору й сортування побутового сміття. Ті, що уже є, виконані настільки добротно, що нагадують радше скляні трамвайно-тролейбусні зупинки у Вінниці. Гідний подиву й захоплення також місцевий осередок культури і відпочинку, що являє собою цілісний комплекс, де гармонійно поєднано огороджене футбольне поле зі штучним покриттям, дитячий майданчик з набором усіх можливих атракцій для малечі та міні-сквер з охайними доріжками, лавочками, ошатними декоративними насадженнями. Кожен знаходить тут заняття до вподоби – спортсмени ганяють м’яч, молоді матусі й бабусі споглядають дітей з онуками на гірці й гойдалках, літні люди мають можливість прогулятися охайним сквериком.

- У роботі ми керуємось основним правилом, що наші жителі теж заслуговують на красиве й комфортне життя, як у місті, - говорить Михайло Леонтійович. - Звісно, це не тільки моя особиста позиція, а всієї нашої команди - працівників апарату сільської ради, небайдужих підприємців і пересічних громадян, котрі у міру сил та можливостей підкладають і своє плече задля спільного добробуту.

Позитив реформи Михайло Кулик бачить не тільки у концентрації фінансових ресурсів на базовому рівні, а й у тому, що при формуванні бюджету є можливість планувати свою роботу з перспективою на наступні роки. В окремо взятій сільській раді щось планувати практично неможливо. Значні кошти громаді дає участь у різноманітних конкурсах проєктів розвитку територіальних громад. У цьому році виграли два таких – на спортивний майданчик з тренажерами в Іванові та дитячий - у Гущинцях, про що газета уже повідомляла.

- Цього року ми вийшли на рівень уже міжнародної співпраці, - продовжує розмову сільський голова. – Зокрема, розпочали працювати з Міжнародною організацією з міграції, що фінансується з американського фонду. Завдяки цьому фактично з нуля будується дитячий садочок у селі Слобідка. Свої зобов’язання ми виконуємо на усі 100 відсотків, що підтвердили й експерти фонду, які тут були. А отже є надія, що працюватимемо з ними й надалі.

За ці два роки у нас немає жодних довгобудів, де й що б ми не розпочинали – чи то ремонти у школах, спорудження спортивних чи дитячих ігрових майданчиків – усе вже завершили або завершуємо. Скажімо, розпочали в Гущинцях у лютому цього року реконструкцію амбулаторії, і днями її відкриваємо (минулого вівторка відбулось відкриття шкільного спортивного майданчика, а вчора – амбулаторії, - (Прим. ред.). Це абсолютно новий об’єкт, завдяки якому зможемо невдовзі вирішити і проблему з дитячим садочком. І усе це робиться завдяки фінансовим можливостям та відповідному перспективному плануванню. Тобто, є розвиток і рух вперед, - констатує Михайло Леонтійович.

Що показово, у роботу ведуть у кожному з чотирьох населених пунктів об’єднаної громади, при цьому ніхто не залишається обділеним. Власне, позицію, що кошти розподілятимуться на кожну громаду раціонально відповідно до кількості жителів, сільський голова  декларував ще під час виборів. І свого слова дотримується. Більше того, за 2018 рік на село Кам’яногірка, де проживає 312 людей, пішло навіть більше коштів у розрахунку на одного жителя, аніж на центральне село Іванів. Повністю зробили освітлення, висипали дороги відсівом, тож у кожну вуличку тепер можна зайти й заїхати, що раніше було практично неможливо.

Або взяти Гущинці, де місцева громада спершу ставилась з насторогою до об’єднання. Нині там асфальтована дорога, амбулаторія, дитячий майданчик, на цей рік планували ще й освітлення, але не вистачає коштів, то переносять це на наступний рік.

Щодо Слобідки, яка й раніше підпорядковувалась Іванівській сільській раді, то там триває капітальне будівництво дитячого садочка і поточний ремонт школи: приміщення вже утеплено і половину накрито. Розглядається питання про буріння свердловини. Вкрили асфальтом центральну вулицю на умовах співфінансування - один мільйон коштів виділила сільська рада і ще чотири мільйони надала служба автомобільних доріг. Загалом по об’єднаній громаді впродовж цих двох років заасфальтовано майже вісім кілометрів. Тобто, ніякого перетягування «ковдри» - бюджетних фінансових ресурсів немає. Сільська рада ОТГ працює відкрито й прозоро, а результати говорять самі за себе. Мабуть, завдяки цьому бажання добровільно об’єднатися з Іванівською ОТГ висловили цьогоріч і жителі села Жигалівка.

Зрозуміло, що через стільки років бездіяльності і занепаду забезпечити усе й одразу неможливо, тому й доводиться працювати за принципом - усім потроху на вирішення найбільш гострих проблем. Тим паче, що будівельний підйом потребує неабияких фінансових вкладень. Але люди з довірою і розумінням ставляться до усіх починань місцевої влади, тож аби зекономити кошти й прискорити будівництво, часто допомагають хоча б неоплачуваною фізичною працею на будівельних майданчиках. Чи шкодує чоловік, що пішов на сільського голову?

- До цього я займався бізнесом, тож є цілком забезпеченою людиною, почував себе досить комфортно, - відповідає Михайло Кулик. - При цьому відповідальність була мінімальна, тільки за себе й родину. Можливо, й надалі залишався б у стані спокою, але існуюча тут несправедливість і некомпетентність спонукала до дії. Тож зважився, а люди підтримали. Нині інколи не бачиш білого світа, не те що сім’ю, а відповідальність при цьому колосальна – уся об’єднана громада, її стан, благополуччя і майбутнє. Проте результати роботи приносять насолоду й моральне задоволення. Власне, задля цього і йшов на сільського голову, хотілося щось змінити, випробувати себе на більш відповідальному рівні. Зараз не готовий сказати, чи балотуватимусь на наступний термін. У будь-якому випадку результат і напрямок руху я показав, як на мене, планку піднято високо. Щоб не втратити досягнутого, далі слід працювати у тому ж руслі й темпі. Основа для цього вже є.

В об’єднаній громаді діє комунальне підприємство, яке обслуговує свердловини, адже в Гущинцях діє централізоване водопостачання. Крім того, займається благоустроєм населених пунктів, зокрема, розчищають від порослі й чагарників узбіччя доріг і цвинтарі, заготовляючи щепу для опалення комунальних закладів. Тут відмовились не тільки від російського газу, але й від донецького вугілля. Лише дрова місцевого походження і щепа. Тому це комунальне підприємство жартома називають «Смерть Газпрому», адже економія на опаленні завдяки йому досить відчутна. Торік вона склала майже 170 тисяч гривень. Нині бюджет Іванівської ОТГ складає 53 млн грн. Звідки ж беруться такі кошти?

- Це освітня й медична субвенції, власні надходження, - пояснює сільський голова. - А основними бюджетоутворювачами є місцеві підприємства та військова частина в Гущинцях. Зокрема, на території сільської ради працює підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ Діваріо (засновник швейцарська фірма, - (Прим. ред.), відновив роботу спецкар’єр, є ряд сільгосппідприємств, що орендують землю, ряд ФОПів.

Кілька слів про ТОВ Діваріо з іноземними інвестиціями. Це підприємство виготовляє клеєні дерев’яні бруси, як напівфабрикат для віконних рам. Увесь подальший процес виробництва потребує високотехнологічного обладнання, тому українські заготовки відправляються безпосередньо у Швейцарію. А вже кінцева продукція реалізується виключно у Європі під конкретні замовлення і має високу додану вартість. Відтак частина коштів залишається і місцевій громаді, як і ПДФО майже 60 працівників, зарплати яких досить високі. Про що свідчать «круті» автомобілі робітників на стоянці поруч з фірмою. Разом з тим, рядові працівники мають можливість їздити у відрядження на головне підприємство до Швейцарії й заробляти додаткові кошти до сімейного бюджету. Але найважливішим для усієї громади є взаємовигідне соціальне партнерство - керівництво ТОВ Діваріо завжди йде назустріч потребам ОТГ, сприяючи фінансами у вирішенні тих чи інших проблем.

Під час розмови не обійшли тему можливого відкриття ринку землі. На думку Михайла Кулика, тільки малі й середні фермерські господарства можуть врятувати Україну. Великі агрохолдинги, що орендують, а фактично уже є власниками сотень тисяч гектарів української землі, лише знищують її хімією, відсутністю науково обґрунтованих сівозмін та монокультурою. Адже уся їхня пшениця, соняшник, ріпак чи соя іде на експорт, а переважна частка доходів від того осідає в офшорах. При цьому держава ще й відшкодовує їм ПДВ.

- Та й партнерство з ними у соціальній сфері громад здебільшого дріб’язкове: у кращому випадку 50-100 тис. грн на вікна у школі, у той час як на ремонт зруйнованої їхнім багатотонним транспортом дороги потрібно сотні тисяч гривень. А спробуй випросити у них такі кошти. Тому саме держава має стати на захист малого й середнього агробізнесу - сприяти фермерам у придбанні земель на пільгових умовах, можливо, з реструктуризацією розрахунків впродовж певного періоду, надавати дотації, допомагати у реалізації виробленої продукції через держзамовлення. Тільки місцеві підприємці й бізнесмени реально вболівають за долю своїх населених пунктів, роблять посильний внесок у поліпшення їхньої інфраструктури, а крім того, створюють робочі місця, зменшуючи сільське безробіття й міграцію населення. Тобто, саме вони працюють на майбутнє українського села, його відродження і розквіт, - висловлює думку Михайло Леонтійович.

Щодо можливого укрупнення уже об’єднаних територіальних громад, то тут позиція сільського голови однозначна. Він за те, щоб людей поки що не зачіпали й не шарпали, залишили у нинішніх межах і дали їм спокійно «наростити м’язи».

- Який нам резон, коли до нас примусово приєднають ще декілька бідних, як «церковна миша», і дотаційних «до нитки» громад, - каже він. - Це ж одразу виконання усіх запланованих робіт загальмується на невизначений термін через збільшення фінансових видатків. Роботи просто не буде видно, вона розсіється. На моє особисте переконання, у районі мало би бути спочатку 4-5 об’єднаних громад. І тільки через 5 і більше років, щойно вони міцно «стануть на ноги», процес укрупнення можна було продовжити…

 

А на завершення розмови сільський голова Іванівської ОТГ Михайло Кулик порадив і керівникам самоврядних органів, і жителям населених пунктів, котрі нині поки що «холостякують» - об’єднуватись. Цей процес назрів дуже давно і мав би відбуватися ще на зорі незалежності. Тож тягнути уже далі нікуди й ніколи: або ви самі, або - вас. Краще самим, щоб потім не було боляче й соромно перед прийдешніми поколіннями за втрачені шанс і можливість жити по-людськи.

Автор: Юрій Чорний
Розповісти друзям: