25 Листопада | 2019 | 13:00

Чия земля?

Хто реальний власник Вінниччини - кому належать сотні тисяч гектарів чорнозему?

100 тисяч гектарів Кадаффі шукав Григорій Калетнік. Це не жарт – це було у 2011 році. Тоді Григорій Миколайович очолював парламентський комітет з питань аграрної політики і був ректором Вінницького національного аграрного університету. Лівія просила Україну дати землю в оренду для вирощування пшениці. Ніби взамін на нафту. Точніше, лідер Лівії Муамаром Кадаффі про це домовився із прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко… Минуло шість років. Їхні біографії дописали не раз… Кадаффі вбили самі ж лівійці, Юлія Тимошенко відсиділа «на зоні», а Григорій Калетнік став президентом аграрного університету. У 2017 році селяни з Агрономічного намагалися знайти (забрати) у суді свої 500 гектарів в «аграрного» Калетніка… Досі не можуть.

Два роки ніяк не відбудеться апеляція в адмінсуді, - пояснює сільський голова села Агрономічне Олег Шулікін. Ще сподіваючись на верховенство права. Як і право мати землю.

Земля – це товар. Дорогий товар. За неї воюють, за неї вмирають… І продаватимуть.

У першому читанні закон про продаж землі прийняли: 240 нардепів «за». Чи стане вигідним відкритий ринок землі? І для кого - іноземців чи українців? Хто володіє половиною Вінниччини? Та, власне, скільки ще залишилося в області чорнозему на продаж?

 

 

Війна і земля. Сіра і чорна

«Пестила мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втікла з рук. Як марево поманила і як марево щезла. Лежить холодна і ссе тепер кров...»

Це Михайло Коцюбинський написав 100 років тому у «Fata Morgana». Повість з шкільної програми знову актуальна. З часів Коцюбинського змінилась родючість українського чорнозему – через виснаження ґрунту впала з 13–14% до 3–5% гумусу (органічне добриво - перегній). Якщо вірити експертам, то побачити український чорнозем із 10–12% вмістом гумусу можна лише в Інституті ім. Луї Пастера у Парижі. За показниками п’ятирічної давності, у грошовому еквіваленті втрати через зниження вмісту гумусу в чорноземі України за останні 20 років становлять понад 450 млрд грн. Адже втрата 0,1% знижує врожайність зернових на 0,5 центнера з гектара. Але…

8,7% світових чорноземів становлять українські – 27,8 млн га. Загальна площа чорноземів світу – 314 млн га (2,4% від усіх ґрунтів). За цим показником Україна посідає четверте місце у світі: 44% території України займають чорноземи. Вони й цікавлять іноземні агрокомпанії… Бо ж земля наша дешева, хоч її не продавали. Поки що… Великі гроші спричиняють велику політику.

- Є дві оцінки землі - нормативна та незалежна експертна, - пояснює директор Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук, депутат облради Олександр Корнійчук. - Нормативна вартість землі одного гектара залежить від родючості – від відсотку гумусу. Вінницькі землі мають, всього-на-всього, до 2% гумусу, то нормативна оцінка від 22-25 тис. грн. за гектар. Коли провели незалежну експертну оцінку землі, то вартість гектара - 16, 2 тис. доларів(!). Це попри невисокий вміст гумусу - майже на рівні тих земель, які є сьогодні в Європі. Там один гектар із 3-4% гумусу коштує 30-35 тис. доларів. Загалом, в області 33% земель, так звані, сірі (невисокий вміст гумусу – 1,9-2,5%) і 17% - чорноземи (більше 3%).

До речі, фашисти ешелонами вінницьку землю в Рейх не вивозили. Це радянський міф. Нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна. У жодному звіті земля, як ресурс, не значиться. Викопування, завантаження та транспортування землі - це надзвичайно трудомісткий процес, а сама земля, навіть найродючіша, не дає миттєвого економічного ефекту. Обираючи між вивезенням марганцевої або залізної руди та чорноземом, нацисти схилялися на користь руди. Остарбайтерів до Німеччини нацисти вивозили масово. Але не чорнозем.http://www.ww2.memory.gov.ua/mif-18-natsysty-eshelonamy-vyvozyly-chornozem-z-ukrayiny/

Міфи з тієї війни перегукуються із нинішньою. «Змагання за український чорнозем» – статтю з таким заголовком опублікувала німецька газета Die Zeit чотири роки тому: «Поля України дорогоцінні й затребувані. Інтерес до них західних агроконцернів і Росії – величезний»... «Захід намагається отримати українську землю, і це не метафора», – цитує автор директора каліфорнійського дослідницького центру Інституту Окленда Фредеріка Муссо. За прогнозами вчених, 300мільйонів людей здатна прогодувати українська земля. Серед тих, кому цікаві українські чорноземи, називають концерн Monsanto, який критикують за використання генно-модифікованого насіння, агрокомпанію Cargill та хімічний концерн DuPont.https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_interes-do-ukrayinskih-chornozemiv-zahidnih-agrokoncerniv-i-rosiyi-velicheznij/634765

2500 доларів - така ціна гектару сьогодні, - із власних розрахунків озвучує цифру козятинська фермерша і голова Дубовомахаринецької сільської ради Лідія Іванівна Павлюк. У неї 500 гектарів, але гречку вона вже не сіє - не вигідно. За десять років вивчила цей дикий ринок. Фермерша знає: аби заробити на землі треба спочатку вкласти, а ще людям заплатити - і паї, і за працю, і податки...

Вільної землі в селі нема. А коли починала займатися фермерством, як я просила людей теж взяти землю. Вона парує, а її ніхто не бере... А сьогодні ті, кого вмовляла, мене просять дати ще... Нема... Знаєте, я живу із землі, але я проти продажу.

Інші ціни за гектар називає Олег Бахматюк, компанія якого обробляє один із найбільших земельних банків в Україні. Він вважає, що на першому етапі середня ціна угідь становитиме від 1000 до 1500 доларів за гектар, повідомляє strana.ua:

У Вінниці вона може бути і 42 000 гривен. А на півдні, де посушливий клімат, менше. Потім, якщо буде ринок, ціна почне зростати.

За оцінками Олега Бахматюка, інтерес до придбання української землі в іноземців є:

У першу чергу – це американці. На другому місці – це китайці. На третьому місці – Близький Схід: Саудівська Аравія, Катар. Ми на Близькому Сході одні з домінантних гравців, нас там усі знають. Тому інтерес є. Далі йдуть Японія і Корея. Потім Європа.

Дикий ринок за поля

«Ну, як земля нічого не дає - на чорта вона мені? Однаково мені, чи я наймит на своїй землі, чи на чужій. А все наймит...»

«Fata Morgana»

Місцевих аграріїв дещо дивує той факт, що Державний земельний кадастр оцінив вінницьку землю, так само, як у Донецькій та Запорізькій областях. На їх думку, наша – дорожча, бо краща. Розпайовані угіддя нині цікавлять найбільш. Крім того, купуватимуть же не паями, а полями. Власне, паї теж різні. Приміром, у Літинському районі в Уладівці пай – 1 гектар, а в Майдані-Бобрик – 8. Все залежало від села – скільки воно мало землі та скільки мешканців… Відносини із пайовою землею прості: її здають в оренду фермерам чи сільгосппідприємствам за гроші або за цукор і зерно…

Риторика політичних «аграріїв» і опозиції зрозуміла.

Та все це не просто захист прав пролетаріату, а насамперед – бізнес-інтересів. Ще раніше прихильники продажу землі говорять і про те, що аграрним холдингам вигідний мораторій. А відсутність ринку стримує притоку інвестицій, відповідно економічний ріст аграрного сектора.

Половину вінницької землі вже викупили латифундисти. Принаймні, таку цифру озвучує політичний «аграрій» Сергій Гуцол. Але зауважує, що це неофіційно:

- Офіційно – 35%, але «під ними» ще фермери… Так, в холдингах зарплати вищі, чим у будь-кого в селі. Але ж холдинги не використовують працю селян. Вони створюють свої підрозділи в містах. От, приміром, Крижопіль. 30 механізаторів обробляють поля, а села просто вимирають, ще й землю вбивають... Якщо простий фермер на 100 гектарах наймає десятьох, то в холдингу на тисячу гектарів працюють всього троє…

212 тис. га сьогодні оброблять фермерські господарства. За словами голови Асоціації фермерів Вінницької області Інни Кухарчук, останні п’ять три роки почав цінуватися кожен клаптик землі.

Аграрний бізнес сьогодні досить прибутковий, і багато молодих людей хотіли б отримати землі. На жаль, останні два роки люди цього зробити не можуть.

Село вбиває не війна. А от землю - соняшник

- Тричі тьху на твою землю! Хай вона тобі западеться! Ненаймуся я й не буду в землі ритися. Вона витягла з мене усі сили та й пустила на старість голого. Тьху, ще раз тьху на неї…- Що ти кажеш, непритомний! Та ти ставай на коліна та цілуй її…їж її, землю святу, вона тебе годує… вона тебе й сховає, чоловіче… «Fata Morgana»

По суті, фермерство збільшилось на папері. Хто працює на землі, не вірять у прозорий продаж: «Ми не зможемо конкурувати із мішками грошей. Великі холдинги інвестуються переважно з-за кордону, маючи кошти за низькими кредитами. А ми розраховуємо не на кредити, а на власні руки...»

Не має ілізій фермер з Крижопільщини. Але земля - теж його марево. Його «Fata Morgana».

- Не можна так просто взяти і продати землю, - впевнений чоловік. - По-перше, вона не облікована. У нас в районі паї на паї переходять. Хто що встиг забрати – так і користується. По-друге: всі говорять, що земля має відійти громаді. Але вона у громаді тільки у межах сільської ради. Навіть

АТОвці приходять за погодженням, але роздають десь у Вінниці... Люди бідніють… Дивлюсь на своїх пайовиків: п’ять років тому гроші наперед до розрахунку просили може 2%, то сьогодні - 70%... Тому їм саме наразі продати цю землю, бо багато так би і зробили. Але кому? Хто прийде? Який правильний механізм? От у нас є відомий агрохолдинг Порошенка, в Городківці цукровий завод-гігант – буряки стікаються не лише з району… Але соціальна сфера… Я би запросив кореспондентів приїхати і подивитися, що залишається після них… Дороги через села розбиті... Але всі ці ями лежать на фермерах, які працюють із сільськими головами… До того ж, люди втрачають роботи – починають самі на землі працювати, але куди цим простим людям–одноосібникам здати продукцію? Куди здати за готівку? А що таке зараз готівка? 30% від вартості отримаєш. Бо ти не платник ПДВ, бо ти не маєш документів від санстанції. Ще пару років вони так попрацюють, і самі будуть свою землю продавати. Бо нереально так прожити… І продавати землю, коли йде війна? Та українці свої життя за неї віддають!..

Пшениця, кукурудза, ячмінь – ця зернова група сьогодні користується попитом на зовнішньому ринку. Ними й засівають поля латифундії. Але лякає науковців популярність соняшника. Україна виробляє в п’ять разів більше соняшникової олії, ніж Іспанія - оливкової (лідер з виробництва оливкової олії у світі).

Протягом останніх років Україна з третього місця у світовому рейтингу виробників олії впевнено вирвалась у лідери: у 2017-2018 маркетинговому році Україна виробила 5,8 млн тонн соняшникової олії та обігнала ЄС та РФ.

Для порівняння: у 2014 році в Україні виробили соняшникової олії більше, ніж оливкової у всіх країнах світу разом узятих - 4,2 млн т соняшникової проти 3,2 млн т оливкової.

Основні обсяги відвантажувалися в Індію - 46%, ЄС - 25% і Китай - 9%. Серед основних компаній, що експортують олію - Kernel, Bunge і МХП. При цьому Україна відвантажує переважно сиру олію наливом. Експерти очікують, що цього року виробництво соняшникової олії зросте на 7%, а експорт збільшиться до 5,6 млн т (+ 5%).

- Площа посіву соняшника у 2017 році стала більша, ніж посіву пшениці, в деяких районах - 52-56% земель, бо є попит, - розповідає директор Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук Олександр Корнійчук. - Так земля агресивно використовується – вона виснажується соняшником, за кілька років прийде у непридатність.

Серед культур, які шкодять родючості, ще ріпак, озима пшениця, кукурудза. Власне, у деяких країнах орендар землі несе відповідальність за її якість. Якщо показники погіршились, то на виправлення дають рік, або ж чекає адміністративна відповідальність. Якщо грошей немає на штраф, значить - позбавлення волі. В Україні теж передбачено штраф відповідно до ст. 53-3 Кодексу України про адмінпорушення «Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу»: на громадян - 170 – 340 грн. і на посадових осіб (юридичних) – 340-850 грн. Та хіба це штраф? Особливо, коли ти мільярдер…

ТОП-5 латифундистів Вінниччини: мільярдери, Герої України, народні депутати й екс-президент

Земля для всіх. А хто її має?

А хто ж її має? Пан, багатир…

Є поле в руках багатих, і є убогий мужик, що нічого не має, тільки руки та ноги… Тільки свої чотири кінці…

Fata Morgana»

Хто є реальним власником Вінниччини – кому належить земля області? П’ять господарів уже не нашої землі…

1. Юрій Косюк - 150 тис. га

«Мені «особливо подобається», коли політики починають говорити про вартість землі... Говорять, що українська земля коштує так багато грошей... Вона коштує рівно стільки, скільки вона дає прибутку. «Неповторних» земель у світі багато. У США, Аргентині, Європі є взагалі неорані землі…» Це цитата Юрія Косюка - одного із найбагатших людей Світу.

У 2015 році увійшов у п’ятірку найбагатших людей України за версією Forbes - 1, 1 млрд. доларів. Місяць тому у рейтингу журналу «Новое время» - «ТОП-100 найбагатших українців» - Юрій Косюк опинився на 11 сходинці: у 663 млн. доларів оцінили його статки, які зменшились на 27% порівняно із 2018 роком.

«Миронівський хлібопродукт» (МХП) Юрія Косюка – найбільший в Україні виробник курячого м'яса та м’ясних продуктів(«Наша ряба», «Легко!», «Бащинський» та ін.).

«MХП обробляє один з найбільших земельних банків в Україні: близько 370 тис. га в Сумській, Київській, Вінницькій, Тернопільській, Хмельницькій, Львівській, Івано-Франківській, Дніпропетровській та інших областях. МХП вирощує кукурудзу, соняшник, пшеницю та ріпак. Кукурудза й насіння соняшнику використовуються на комбікормових заводах МХП, пшениця, ріпак, соя та інші культури продаються третім особам». Це інформація з офіційного сайту компанії.

Цікаво, що весною МХП повідомив про наміри збільшити земельний банк на 130 тис. га – до пів мільйона гектарів, аби знизити залежність від сторонніх постачальників інгредієнтів для кормів та забезпечити додаткові доходи від експорту зерна.

Близько 65% акцій МХП належать Юрію Косюку. Інші 35% акцій з 2008 року знаходятьсяу вільному обігу на Лондонській фондовій біржі.

Аби не стояти в заторах, «курячий» магнат інколи дістається до офісу на гвинтокрилі Bell-430- саме такий був у президента США Барака Обами. У нього є особистий корабель на Середземному морі…

Свого часу пообіцяв продати бізнес і витратити на благодійність, якщо син відмовиться продовжувати його справу.

Президента України Віктор Ющенко у 2008 році присвоїв Юрію Косюку звання Героя України.

У 2014 році Юрій Косюк на запрошення Петра Порошенка погодився на посаду першого заступника Голови Адміністрації Президента України – «для координації дій та підвищення рівня керованості силовим блоком». Правда, лише пів року протримався в Адміністрації.

Між іншим, народний депутат Микола Кучер - екс-гендиректор і власник 10% акцій компанії «Зернопродукт МХП», яка входить до складу холдингу «Миронівський хлібопродукт». Його донька – Лариса Білозір (депутат Вінницької обласної ради – БПП «Солідарність», а нині теж народний депутат) була директором з розвитку Громадської організації «Соціальний центр МХП».

До речі, Микола Кучер «утримався» під час голосування закону про продаж землі, Лариса Білозір - «проти». А Юрій Косюк наголошує, що люди повинні мати право продавати землю. За його словами, як цитує сайт «LANDLORD.UA», «проти відкриття ринку виступають не власники землі, а та частина суспільства, яка нею володіє».

Сам Косюк у політику не йде: «Бізнес має робити бізнес». Але з владою дружив. «Я этого человека уважаю, люблю, и он действительно мой друг, мы с ним дружим больше 10 лет», - зізнався Юрій Косюк про Володимира Гройсмана в інтерв’ю.

Торік на програму компенсації вартості тваринницьких комплексів без залучення банківських кредитів виділено 1,7 млрд. грн., з них – 806 млн. грн. на підприємства холдингу Юрія Косюка, зокрема, ТОВ «Вінницька птахофабрика» 15 серпня від уряду Гройсмана отримала 187 мільйонів гривень бюджетних дотацій. Найбільше, ніж інші. У 2017 році підприємства холдингу МХП отримали рекордну суму дотацій - 1,4 млрд гривень, або приблизно 35% від загальної суми державної підтримки аграрної галузі. Зрозуміло, що дотації – це «безвозмездно». Їх ніхто не повертає. Чи реінвестує Косюк бюджетний ресурс у «політичні проекти» – покаже час…

2. Петро Порошенко – 122 тис га

Глава держави увійшов у першу п'ятірку рейтингу найбагатших аграріїв України за 2016 рік – четверте місце із активами у 607 мільйонів доларів.

Аграрний бізнес Порошенка - це холдинг «Укрпромінвест-Агро» (УПІ-Агро) - материнська структура. До нього входять десятки агропідприємств, серед них - «Агропродінвест», «Поділля», «Зоря Поділля», «Дніпроагролан», «Мас-Агро», «Агрофірма Іванківці» та інші. А також зерносховища, хлібзавод, транспортні компанії тощо. Офіційно керує аграрним напрямом батько кумпрезидента - 83-річний Олексій Порошенко. До речі, теж Герой України. Він є керівником інвестиційної компанії «Прайм Ессетс Кепітал». А син - Олексій Петрович (народний депутат ВР минулого скликання), курирує зовнішньоекономічні зв'язки підприємства «Поділля».

Холдинг «Укрпромінвест-Агро» займається переважно вирощуванням сільськогосподарських культур. Наскільки відомо, найбільше полів - під цукровим буряком (з них збирають 1,35 мільйона тонн буряків) і зерновими, переважно пшеницею (170 тисяч тонн), кукурудзою (270 тисяч тонн) і ячменем (22 тисячі тонн). Крім того, вирощують сою та соняшник. Також підприємства холдингу виробляють цукор та борошно, крохмаль та патоку з кукурудзи.

Основний напрям агробізнесу - вирощування цукрових буряків та виробництво цукру. Холдинг «Укрпромінвест-Агро» має два цукрові заводи - Крижопільський і Гайсинський. У 2015 році ці заводи виробили 195 тисяч тонн цукру - друге місце серед українських виробників. За обсягом виробництва борошна та манки компанія входить до п'ятірки найбільших вітчизняних експортерів.

Офіційний земельний банк «Укрпромінвест-Агро» становить 122 тисячі гектарів. Основні земельні угіддя розміщені у Вінницькій області, а також у Полтавській, Житомирській, Черкаській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях.

Крім того, Гайсинський завод Порошенка на 50% заповнив квоту, дозволену Євросоюзом на постачання цукру (у 2016 році експортував у країни ЄС більш ніж 10 тисяч тонн продукції).

Хоча не все так безхмарно із аграрним бізнесом у експрезидента. Кілька років тому газета «Факти» прізвище Порошенка згадувала у конфлікті рейдерського захоплення полів у Тростянецькому районі. Йшлося про землю, яка раніше належала підприємству ексгубернатора Івану Мовчану «Кряж-Агро-1».

3. Олександр Герега – 70 тис. га

У 2016 році у «Вінницькій аграрно-промисловій групі» відбулися зміни власників. 80% за 27, 2 млн грн викупила компанія «Епіцентр К», співвласником якої є народний депутат Олександр Герега. По 10% долі в компанії залишилось у офшорної фірми «Юнар холдинг ЛТД» (3,4 млн грн) та українського сільгосппідприємства «Нива і К» (3,4 млн грн). За інформацією YouControl, керівництво «Вінницької аграрно-промислової групи» не змінилося, ним залишився Володимир Барцьось (депутат облради - Аграрна партія України ).

Я землю не продавав - лише корпоративні права, - одразу виправляє Володимир Барцось. - Не я один був засновником – було кілька акціонерів. Я мав 50% компанії і управляв цим бізнесом. Бо я його створив. Два моїх паритетні партнери відповідно мали по 25%. Вони продали свою частку. Ну і я трішки… Землю скуповують великі компанії, які мають фінансові ресурси. Ми суто українська – вінницька компанія, яка працювала на території Вінниччини та Хмельниччини (там були землі і є). Без нормальної підтримки дуже складно працювати. Коли іде наступ на сільгоспвиробників з боку держави – це одна справа. А коли фінансова підтримка – це інша. Я давно розглядав питання залучення якогось стратегічного інвестора в свою компанію. Бо з одних кредитів влазив в інші. І ніби попрацював, кредити віддав, а інші взяв і думаю: «Навіщо я працював?»... Йшла мова про продаж часткового бізнесу - 50 тисяч гектарів та чотири елеватори – ємністю 250 тисяч тонн збереження. Усі вони збудовані або реконструйовані нами фактично з нуля. Фактично за 10 років праці у цьому секторі ми створили робочі місця для двох тисяч людей. Але мої партнери не мали фінансової можливості підтримувати цей бізнес. Мені одному теж було важко тягнути за всіх. Брались за не зовсім вигідні контракти, аби протриматись на ринку. Пережили і революції, і стрибки долара…

…Я не знаю, навіщо це Герезі потрібно, але він захотів зайти в аграрний сектор. У Хмельницькій області мав понад 2 тис. гектарів до того, як купив нашу компанію. Чому Герега? Послухайте, цю пропозицію робили й інші. Герега прийшов, подивився – йому все сподобалось. Однією з умов було те, щоб не купувати 100% компанії. У цьому наші погляди збіглись. Я не хотів повністю продавати компанію - залишив собі 20%.

Олександра Герегу називають політичним кон’юнктурником. Його звинувачували у нечесності – скуповував землі, і що за ним нібито стоять американські бізнесмени.

Як пише сайт latifundist.com про Герегу, як засновника аграрної компанії, заговорили у 2015 році.  Саме тоді фермери сусідньої Хмельниччини виступили проти спроб «Агрохолдинга 2012» відібрати орендовані землі у місцевих аграріїв. Тоді компанію і особисто Олександра Герегу звинуватили у недобросовісній конкуренції. Як відомо, хмельницькі аграрії перемогли – компанію, яку пов’язували із Герегою, зобов’язали відмінити раніше укладені договори.

4. Джордж Рор, Моріс Табасінік – 50 тис. га

Ці двоє американців - основні власники групи «Агропросперіс» (головний інвестор NCH Capital). Розмір земельного банку: 800 тис. га (430 тис. га в Україні).

Засновник компанії Джордж Рор – син будівельного магната, який 30 років пропрацював в столиці Колумбії Боготі. Його батько родом зі Львова, мати – з Мукачевого.

Головний офіс NCH, що оперує активами загальною вартістю 5 млрд, розташувався в одному з хмарочосів на 5-й авеню в Нью-Йорку. Компанія почала ще в 90-х інвестувати у країни пострадянського простору. За більш ніж 20 років інвестиційні вподобання змінювалися: нові фондові ринки, нерухомість, торгівля, комунікації. В 2006 році перелік доповнило сільське господарство.

З того часу компанія зібрала близько 820 000 га в Україні, Росії, Молдові, Болгарії, Казахстані і Румунії, сформувала одну з найбільших у Східній Європі мереж елеваторів. Більше половини земельного банку знаходиться саме в Україні. NCH контролює землі у 16 областях України. Обсяги експорту української частини компанії складають понад 2 млн тонн зерна на рік.

В Україні агробізнес NCH йшов двома шляхами: він купляв існуючі господарства чи укладав договори оренди з селянами напряму. Компанія збирала поля в найродючіших сільськогосподарських регіонах: Хмельницькій, Вінницькій, Полтавській і Харківській областях, де урожайність основних зернових культур на 30–35% вища, ніж в середньому по країні. Спершу фонд діяв як класичний інвестор - інтенсивно нарощував земельний банк з метою якнайвигіднішого продажу. Але все-таки NCH вирішив зануритися в агробізнес: в 2006-2007 рр. фонд створив 6 агрокомпаній: «Золотий світанок», «Чарівний світанок», «Промінь Агро», «ЛатАгро», «КраєвидІнвест» і «Біо Агро». Кожна з них обробляє від 50 000 до 100 000 га і об’єднує до 20 дрібних сільгосппідприємств. NCH володіє холдингами не напряму, в через кіпрські офшори NAP Holdings (Ukraine) Limited і ATS Agribusiness Investments Limited. Останній також активно скуповує землі в Молдові. Більшість холдингів, за винятком «Промінь Агро», є спільними підприємствами, в яких NCH виступає мажоритарним акціонером. Міноритарні пакети– від 20% до 40% акцій – належать латвійським інвесторам.

Холдинги NCH спеціалізуються в основному на рослинництві. У всіх компаній є власні елеватори. Деякі скуповують продукцію в інших рослинницьких підприємств і продають її експортерам. Наприклад, холдинг «Золотий світанок», який обробляє близько 90 000 га в Харківській, Полтавській, Вінницькій і Черкаській областях, має статус трейдера вищої категорії і є членом міжнародної зернової асоціації GAFTA.

5. Станіслав Войтович – 27, 2 тис. га

Третій Герой Україні у п’ятірці вінницьких латифундистів – президент групи компаній «ТЕРРА ФУД». А почалося все у 1999 році, коли Станіслав Андрійович почав створювати вертикально інтегрований холдинг основою якого став Тульчинський маслосирзавод. Після суттєвої модернізації, впровадження передових технологій, Тульчинський маслосирзавод став одним із флагманів харчової галузі України. З часом до складу «ТЕРРА ФУД» увійшли Крижопільський, Вапнярський, Новоодеський сирзаводи, Решетилівський маслозавод, Корнинський, Рожищенський сирзаводи та Чечельницький завод плавлених сирів.

У 2018 році компанія стала № 1 з продажу та експорту вершкового масла та рослинно-вершкових сумішей, з продажу та експорту твердого та плавленого сирів, з експорту молочних та масло-жирових продуктів, з виробництва та продажу фети в Україні. «ТЕРРА ФУД» виробляє понад 25% всієї продукції вершкового масла та рослинно-вершкових сумішей в Україні.

Сьогодні бренди компанії: «Тульчинка», «Ферма», Premialle, «Біла лінія».

Агрокомплекс «Зелена долина», заснований у 2004 році, - один із найбільших сільгоспвиробників півдня Вінницкої області – вирощування та переробка цукрового буряка, вирощування зернових, бобових, олійних та кормових культур.

«Були привабливі активи, зайти в які можна було на хороших умовах, - згадував Станіслав Войтович в інтерв’ю «Forbes Україна». - І я купував. До того ж, майже всі вони перебували територіально близько один від одного, в рамках декількох районів Вінницької області. Це полегшувало управління. До того ж працювало сарафанне радіо. Після того як ми підняли Тульчинський маслосирзавод (ТМСЗ), розрахувалися з боргами за молоко перед населенням, налагодили виробництво, стало набагато легше домовлятися з постачальниками молока для інших наших заводів. Та й місцева влада розуміла, що зі мною можна мати справу. Не скажу, що з самого початку планував вертикальну інтеграцію. Швидше, ця структура стала результатом і наслідком тих покупок, які я здійснив.

 …Я завжди був при грошах і завжди знав, що зможу заробити ще. Можна мати 100 мільйонів або 100 мільярдів, і різниці практично ніякої − ні ту, ні іншу суму все одно не зможеш витратити за життя. І власники бізнесу, і наймані співробітники, які змогли побудувати більш-менш успішну кар’єру, дивляться одні й ті ж фільми, ходять в одні й ті ж ресторани, відпочивають на одних і тих же курортах... Тому до грошей ставлюся спокійно і ніколи не ставив перед собою мету продати компанію якомога дорожче… Але я залишаюся бізнесменом, тому не стану говорити, що не продам її ніколи. Іноді бувають пропозиції, від яких неможливо відмовитися. Крім того, коли мені пропонують угоду, я завжди думаю про перспективу − чи можна вкласти ці гроші в новий проєкт і в результаті стати ще сильнішим? Тут важливими є не тільки гроші... Сам я вже давно працюю не заради грошей − я люблю, щоб мені аплодували».

Автор: Оксана Пустовіт
Розповісти друзям: