27 Листопада | 2019 | 16:31

Життя триває… у світлинах

З нагоди 85-річчя ветерана військової служби, пілота-винищувача, поета, травника та митця фотографії Віктора Смелянського приурочили пам’ятну фотовиставку його робіт. Відвідувачі сімейного заходу зібралися разом аби вшанувати, згадати та вкотре насолодитися майстерними роботами фотографа-любителя, який пішов з життя не так давно, але залишив по собі на згадку рідним та поціновувачам раритетного фото об’ємний творчий спадок

 

Внук вінницького фотографа Євген розповів, що його дідусь-пілот, коли тому було вже під 40 років, обрав собі незвичайне хобі – художню фотографію. Був завзятим фотолюбителем і ніколи не брав гроші за свої знімки. Навіть, коли фотографував весілля, то світлини зі свята віддавав молодятам у подарунок. Найстаріша фотографія представлена на виставці датована 1965 роком та зображає чоловіків, які емоційно грають у карти на вулиці.

Експозицію умовно поділити на тематичні секції: родина фотографа, природа (обов’язково з хмарами), легкий еротизм жіночої краси тощо.

Віктор Смелянський вибудовував свої знімки за принципом «золотого перетину», а під час робочого процесу, бувало, навіть ризикував власним життям намагаючись зловити вдалий ракурс і сфотографувати те, що іншим було б не під силу. Один з таких ракурсів автору вдалося «зловити» сидячи за штурвалом винищувача та фотографуючи сусідній літак у небі. На виставці також представлена серія із чотирьох фотографій, але одного зображення вінницької «каплички», яке було проявлене на папері у різних стилях. Вони різняться за кольором, а деякі виконані у дзеркальному відображенні. Фотохудожник був один із тих, хто цінував у фотографії найперше реалізм, красу та природність без технічних хитрощів.

- Дідусь був експериментатором, намагався робити перший фотошоп, поєднуючи в два знімки в одне фото. Наприклад, на одному знімку зображав змілілий Південний Буг, який пішов вниз по течії після того, як у 1984 році прорвалась Сабарівська ГЕС, одночасно у верхньому кутку світлини розмістився портрет малюка - молодшого брата Євгена, - розповідає внук, організатор виставки. - Раніше люди фотографували лише на плівку. У дідуся вдома у шафі була своя фотолабораторія з повним набором необхідного обладнання: збільшувачі зображень, ванночки, хімічні реактиви. Він створював рецепти хімічних розчинів для своїх чорно-білих матеріалів. Всі його фотографії виходили різними тому, що проявлялись з додаванням необхідних хімічних реактивів, завдяки чому фотографії набували різних ефектів. Деякі мають коричневий відтінок, деякі вибілені, інші - у стилі «сепія» або «негатив». Любив він експериментувати зі світлом та тінями. Робив максимум по два кадри одного зображення, і навіть тоді, коли увійшли в побут цифрові фотоапарати, він дотримувався старих звичок в роботі, прискіпливо вибудовуючи ідеальний кадр. Інформацію ж для свого розвитку він постійно черпав з книг та творів відомих фотохудожників.

Є в доробку митця й світлини, які брали участь та перемагали у багатьох всеукраїнських конкурсах. На «культовій» з них зображена світловолоса дівчина у білому вбранні та на білому фоні. Лише професійні фотографи здатні зрозуміти, як це складно. Переглядаючи експонати, можна помітити, що всі фото передають певну емоцію та відображають характер моделі.

Для того, щоб передати жіночу красу у легкому еротичному стилі на фотознімку – автор виставляв світло, що сприяло правильній розстановці акцентів. Благо, Неля Василівна, дружина фотохудожника, була не з ревнивих, довіряла та ставилась до захоплення чоловіка виключно, як до творчості. Загалом подружжя прожило довге та щасливе життя разом, лише трішки не дотягнувши до 60-ї річниці свого весілля. Разом виховали двох дочок, дочекалися трьох онуків і понад усе раділи появі на світ чотирьох правнуків.

– Для виставки ми обрали 50 фотографій із трьох сотень. Для відбору знадобилось близько тижня, адже кожна фотографія унікальна і розкриває багатогранний талант дідуся. Моя найулюбленіша фотографія - зображення матері Наталії, якій на знімку всього вісім років. На жаль, важка хвороба забрала її від нас в молодому віці, - розповідає Євгеній. - Ніхто з рідних не перейняв захоплення дідуся незважаючи на те, що він всіляко намагався привити онукам любов до фотографії.

Життєвий шлях Віктора Петровича нагадує пісню з кінофільму, де співають «Первым делом, первым делом самолеты, ну,а девушки, а девушки потом». За подібним сценарієм склалося й життя самого Смелянського, сенсом буття якого, досить довгий час, дійсно були лише літаки.

Його дитячі роки тісно переплітаються з Другою світовою війною. В шестирічному віці він стає свідком окупації фашистськими загарбниками Слобожанської України. Льох під будинком його батьків неодноразово рятував сімейство від бомбардувань і обстрілу. Від голодної смерті Смелянських врятувала корова та невеликий город за хатою.

По війні чоловік закінчив військове авіаційне училище. Проходив службу у військових частинах Вінницької, Львівської, Чернівецької областей та в м. Легніца (Польща). Літав на різних машинах: і на винищувачах, і на транспортних повітряних суднах. Віктор Смелянський нагороджений численними медалями Міністерства оборони, літав на винищувачі МИГ-15 і літаку військово-транспортної авіації АН-24.

Коли літальна техніка застаріла, архітектор-новатор Роман Мархель, надав літаку МИГ-15 з бортовим номером 12, друге життя та встановив його на проспекті Космонавтів, що в обласному центрі, у вигляді пам'ятника льотчикам - захисникам неба.

В 1960-х роках пілот винищувача всерйоз захопився фотографією. Згодом став одним із засновників Вінницького народного клубу фотомистецтва «Обрій». Становленню таланту митця сприяло спілкування однодумців фотоаматорів, теоретичні й практичні заняття в студії і лабораторії, періодичні виставки, які виводили вінницьку фотографію на новий рівень майстерності. Серед фотохудожників «Обрію» було чимало учасників, лауреатів і переможців регіональних, всеукраїнських і навіть міжнародних виставок.

Експозиція старих фоторобіт Віктора Смелянського та ажіотаж навколо виставки вкотре підтвердила вислів, що мистецтво вічне, а світлина зроблена на згадку коли ви молоді, повні сил та надій - несе в собі надпотужний заряд невичерпної енергії, яка непідвладна часу, обставинам і навіть смерті.

Вікторія МЕЛЬНИК

Фото автора

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: