6 Грудня | 2019 | 13:51

Анатолій Олійник: «Бюджет-2020 прийматимемо на оголених нервах»

«Досить, не фотографуйте вже…», - за чотири роки на посаді голови Вінницької обласної ради Анатолій Олійник так і не звик до уваги журналістів. Хоча й до цього рік був головою облдержадміністрації. Він завжди стриманий у своїх висловлюваннях. Можливо, ще робота в Одеському обкомі комсомолу навчила фільтрувати інформацію. Анатолій Олійник зайвого не скаже. Але натякати вміє. Йому приписували «порохоботство», а тепер шукають «заЗЕленілу» політику. У будівлі вінницької обласної влади він «пережив» Валерія Коровія, але ще не побив рекорд Григорія Заболотного. Влада – це його вибір. Хоча зізнається, що не знав про призначення голови Вінницької ОДА 2014 року. На співбесіді в Адміністрації Президента думав про повернення на посаду голови Томашпільської райдержадміністрації. Там, в рідному селі, досі живе його мама: «Саме сьогодні їй 89 років, «бабушкафон» їй подарував – щодня телефоном спілкуємось. Не хоче їхати з села - там сусіди, там життя. Були ще кури, але цього літа не було – вже не може…» Про діда «куркуля» (каже, не личить діду це слово, бо він був просто господарем та батьком 15 дітей), друзів у політиці й субординацію, про проблематику роботи водоканалу, голосування двома пальцями та «Рабиню Ізауру», а ще чому депутатів у облраді стало менше – в ексклюзивному інтерв’ю для газети «Вінниччина» із Анатолієм Олійником.

«Мій президент – це президент, якого обрав народ України…»

- Чотири роки на посаді голови облради і майже рік на посаді губернатора: де вам легше, а де важче?

- Я навіть над цим не задумувався, чесно.

- В облраді стали сивішим…

- Від цього ніхто не сховався. Ну, той, хто не фарбується… 2014 рік усі пам’ятаємо: Іловайськ, 32-й, 29-й, 30-й блокпости на Бахмутській трасі, де саме наші хлопці були в тому пеклі… Не можуть ті дні пройти просто безслідно для будь-кого. Вночі повідомляли про чергові смерті, до ранку вже не спав… Кримські татари із Криму до нас приїхали… Сесії облради… Робочі моменти: засідання постійних комісій, робота виконавчого апарату обласної ради і маса щоденних юридичних питань. Що не лист, то проблема, яка вимагає фахового опрацювання, перш ніж дати відповідь… Це та невидима робота, над якою працює виконавчий апарат. І не тільки. 

- Саме під вашим кабінетом – кабінет голови облдержадміністрації.  Кар’єра «підняла» вас з другого поверху на третій. Щось змінилось чи все те саме?

- Коло повноважень інше. У голови адміністрації – це виконання функцій державної влади, а також виконання делегованих обласною радою повноважень у сфері регіональної політики. 

- Ви вже «пережили» Валерія Коровія…

- Я не ставив собі за мету. 27 листопада було чотири роки, як я – голова облради, то для себе передивився, хто із голів обласних рад був довше за мене на цій посаді? Лише Григорій Заболотний – чотири з половиною роки. Всі інші – менше.

- Підете на наступні вибори? 

- Не раз запитували… Коли сідаєш грати в гру, приміром, в шахи, є певні правила, система. І ти розумієш, що ти цю партію можеш зіграти. Міркуєш, як вибудувати захист і напад. А коли не бачиш, як себе реалізувати… Тому сьогодні я не маю відповіді.

- Суперники в шахах можуть залишатися друзями, попри результат зіграної партії. А от фігури, як кажуть, падають в одну коробку – і ферзь, і пішак, незалежно від того, хто виграв – білі чи чорні… Ви з кимось подружились на роботі? Чи навпаки – набули собі ворогів?

- У мене своє розуміння дружби. І вона у мене закладалась в молоді роки становлення, коли не було квартири, двоє діток – сини-близнюки на руках, батька не стало… А я шість років працював у Одесі й області першим секретарем райкому комсомолу, потім – в обкомі комсомолу. За ці 6 років мені, молодому, довелося спілкуватися, вирішувати дуже багато проблем. Але коли взяв діток і з дружиною переїхали з Одеси до Тульчина, де влаштувався учителем в школі-інтернаті, от тоді пройшов перше «сито» – дуже непросте і важливе. Відсіялися усі, окрім справжніх друзів. Донині п’ять сімей залишились друзями, разом діти наші виросли. Це не шкільні друзі – це роки трудової діяльності від 20 до 27 років. А по життю у мене справжні друзі є і в рідному Томашполі. А в політиці є політики, а не друзі. Це люди, на яких впливають багато зовнішніх факторів – від вказівок центрального керівництва партії до життєвих обставин. Я стараюсь робити все, щоб бути зрозумілим. Зрозумілим для тих, хто поруч зі мною.

- Шкодуєте про щось? У вас було своє «шосте грудня» у 2014 році – ще одна річниця.

- То закономірність. «6 грудня» було і в багатьох інших містах України… То був час такий... Коли я повертався з Києва після співбесіди в Адміністрації Президента, не знав, що буду призначений головою Вінницької облдержадміністрації. Мене там запитали: «Повернетесь головою адміністрації». А я ж був у Томашполі головою адміністрації, а потім головою райради. Я сказав: «Хотілося б попрацювати, аби не сказали, що в кущі ховаюсь. Попрацюємо». І от коли повертався, їхав за кермом, мене почали вітати. Цих дзвінків було немало. І коли привітали із призначенням головою облдержадміністрації, от лише тоді я зрозумів… Якби знав, що саме про цю посаду йшлося під час розмови в Адміністрації Президента, то тоді треба було б хвильку подумати, перш ніж зважитись. Я ж думав, що повертаюсь в район. Я прийшов не на тепличні умови і не в казковий час на посаду голови облдержадміністрації. 

- Петру Порошенку дякуєте?

- З цим іменем – Петра Порошенка – пов’язано дуже багато навколо моєї фігури. Всього. Дехто з ваших колег називав мене «порохоботом». Слід згадати ще те, як спочатку дехто із журналістів звинувачував у тому, що я «підіграю регіоналам»… Я ж представляв державу, законність і конституційність. Тому сьогодні, говорячи про те, що я затягував (а я не затягував) останню позачергову сесію, треба нагадати: мої вимоги були, як і до всіх попередніх 24 позачергових сесій: дотримання закону і регламенту, аби провести, скажімо, сесію щодо «формули Штайнмаєра». Казали: «Порохобот не хоче – вже позеленів». Так от, коли мені натякали, що я – людина Порошенка, то завжди казав: «Так, я – людина. І прізвище моє – Олійник». Моя позиція все життя була центристською. І вона завжди базувалася на принципах демократичного суспільства. Все, що стосується Петра Олексійовича Порошенка – це мій президент. Так, як і президент Віктор Ющенко, мій президент – Леонід Кучма і Леонід Кравчук… Ну, і сьогодні Володимир Зеленський – це воля народу. Інших стосунків немає. 

- У лютому 2016 року у Вінницю приїжджали Президент Петро Порошенко, спікер Володимир Гройсман, керівниця Національної поліції Хатія Деканоїдзе – біля «Книжки» давала присягу новостворена патрульна поліція. На сцені разом із київськими гостями стояли голова обл-держадміністрації Валерій Коровій та мер Сергій Моргунов. А ви, хоч голова облради, були внизу з народом і владикою Симеоном. Розповідали, що після цього Порошенко кричав, бо вас не запросили – порушили субординацію. Якщо влада й ділила область на впливовість – на Порошенка та на Гройсмана, то ви були із президентом.     https://vn.20minut.ua/Podii/poroshenko-u-vinnitsi-klas-chiz-i-postoviy-valera-10483934.html Поясніть цю ситуацію. Чи справді було порушення субординації, коли знаходились за свитою Гройсмана?

- Журналісти помічають речі, на які не всі звертають увагу. У вас погляд – своєрідний. Іноді гостріший, іноді – як у простого народу. Політика – це дуже непроста річ…

Дехто пророчив, що Олійник протримається на посаді голови облдержадміністрації не більше місяця. Коли обрали головою обласної ради, то ті, які були проти, говорили президенту, що Олійник протримається не більше трьох місяців…

- Тоді й говорили, що вам влаштують «6 грудня» - переворот в облраді.

- Не один раз його готували – просто «розрулювалась» ситуація. Тому шлях у політиці – непростий. Для кожного все, що було, – вже в минулому. Все, що буде – життя покаже. Сьогодні треба приймати бюджет…

- Вам з ким простіше - з Коровієм чи зі Скальським? Діалог знайшли?

- Я не прихильник таких стосунків, які бувають у керівників району – разом на полювання, в сауну... Я прихильник розділяти особисте і виконання своїх повноважень. Усе, що стосується утиску моїх повноважень, як посадовця представницького органу, повірте, я не мовчав, не мовчу і не буду мовчати. Правда, я прибічник того, щоб це робити за зачиненими дверима, а не так, як було в моєму житті і не один раз, коли за зачиненими дверима посадовці домовляються про одне, а потім, вийшовши з кабінету, роблять абсолютно по-іншому… І з Коровієм, і зі Скальським у мене рівні робочі відносини.

 

Голосування двома пальцями 

- Сесії облради. Лунає достатньо звинувачень, що засідання перетворюються на піар депутатів. Адже проблемні питання можна було б обговорити в комісіях, а у залі засідань працюють на вибори – біля мікрофонів під телекамерами. Звісно, розгляд рішень затягується, голосувати за інші питання не встигають. Ви можете впливати на депутатів? Чи справді погано працюють?

- Хто вам сказав, що депутати погано працюють?

- Це питання до вас. Бо ж не всі депутати досиджують навіть до обіду, не кажучи до останнього питання порядку денного.

- Третій рік поспіль ми в трійці найпрозоріших обласних рад. Ми першими в Україні розробили положення про конкурсний відбір керівників комунальних підприємств. Аж потім з’явились зміни до Закону про культуру, про освіту, постанова Кабміну про організацію конкурсів у галузі медицини… До речі, ми здаємо свою каденцію із новою системою голосування. 17 грудня – чергова сесія. Депутати голосуватимуть двома пальцями – їх треба тримати, не відпускаючи, під час звукового сигналу. Якщо забрав палець – один чи другий, то не буде зарахований голос. Після Київської міської ради ми другі в Україні, які в такий спосіб боротимемося із кнопкодавством. Окрім того, ще економія на папері – матеріали до сесії віднині на електронних носіях – на планшетах.  Готуємо фундамент для наших наступників. Ще працюють програмісти над тим, щоб зв’язати голосування із сайтом облради – все буде онлайн, тим самим це забезпечує  невтручання у роботу депутата.

Повертаючись до того, як працюють: жодного разу не було такого, щоб не прийняли бюджет. Це не говорячи про напрацьовану ідеальну формулу (наскільки можливо) розподілу переможців конкурсу територіальних громад – депутати не втручаються. Пам’ятаю, 2016 року було чотири засідання тривалістю чотири години – визначали переможців. Тепер вистачає однієї години 45 хвилин. 

- І зарплату депутатам місцевих рад не платять…

- Є стимул попрацювати – молоді люди, в основному, які хочуть щось змінити. Думаю, переважна більшість балотуватиметься на своїх округах і в наступну раду. Для прикладу: Вінницька обласна рада провела найбільше засідань по Україні – буде вже 41-а сесія за чотири роки. 

- А кількість прийнятих рішень? 

- Ми на четвертому місці в Україні –  у сесійній залі прийнято 880 рішень. А щодо піару, то не можуть усі 84 депутати приїхати на засідання бюджетної комісії. І коли проекти рішень обговорюють, навіть профільна комісія, і вносять якісь правки, то інший депутат на сесії встає: «Чекайте, у мене є ще питання…». Як може голова обласної ради заборонити депутатам висловлювати свою точку зору? Ми маємо рівні права. Так, наша робота не є еталоном, проте є прикладом демократичної роботи представницького органу. Не завжди це вписується в чотири години. Бувало, що сиділи до 18-ї години. Із 40 сесій так було 2-3 рази.

- Анатолію Дмитровичу, але є депутати, які лише кілька разів були на сесіях, той самий Юрчишин…

- От новий Закон України про органи місцевого самоврядування, який є в пакеті про зміни адміністративно-територіального устрою передбачає певну відповідальність.

- Певну – це яку?

- Різні варіанти розглядають, серед них є такий, коли обласна рада сама може визначити. Наразі немає законодавчих підстав. У нас навіть немає можливості озвучити, що от такий депутат пропустив стільки-то засідань. Бо завтра цей депутат звернеться в суд, захищаючи свою честь.

 

«Усі сільські ради мають інтернет» 

- Децентралізація. Вінницька область - в аутсайдерах. На вашу думку, чому громади області неактивно об’єднувались?

- Це не до мене. Згідно з постановою Кабміну, повноваження щодо розробки перспективних планів у регіонах були в обласних держадміністраціях. Обласні ради були наділені тільки функцією затвердження перспективних планів. І от саме у відриві від обласної ради проходила робота щодо формування, а потім голосно обговорювали це на сесії облради – на початку року 10 районів вивели за дужки і відправили на доопрацювання в ОДА.

Адміністративно-територіальну реформу пройшла Польща. Там теж її боялись, бо були такі, які називали це зламом державної системи, розвалом держави… Правда, поляки повернулись до свого історичного устрою. Україну ж постійно рвали, шматували, різали, пам’ять забирали, щоб тільки ми не мали свою державу, власну історію…

Надворі 21 століття: з телефону можна заплатити комунальні послуги і виплатити кредит. І коли кажуть, що не можна доїхати до центру територіальної громади… Не треба старшим людям туди їхати – треба, щоб послуга прийшла безпосередньо до маленької громади. Староста сам може на принтері роздрукувати довідку. Більше того, якщо було 27 районів, то функції, які мав район, перейдуть до 61 об’єднаної територіальної громади та старост з метою наближення влади, яка надає послуги, до жителя громади. Якщо три райони залишаться, то вони можуть фінансувати ті об’єкти, які не перейдуть в ОТГ. Якщо в моєму рідному Томашпільському районі із села Високе треба було їхати  у Томашпіль – 28 км, а якщо поруч буде Вапнярська ОТГ – 6 км. Люди самі хотіли мати там об’єднану громаду, бо там був Вапнярський район. Тому із децентралізацією послуги стануть ближчими до людей.

- Нещодавно була в Козятинському районі, в селі Дубові Махаринці. Там теж 21 століття: поштарка ходить раз на тиждень, мобільного зв’язку нема (на цвинтарі, правда, ловить), інтернет в хати проводять ті, в кого родичі за кордоном, на заробітках…

- Я про інше: пенсіонерці заради довідки не треба їхати в управління соцзахисту, а староста роздрукує. Сільські ради, в принципі, усі вже мають інтернет.

- Тут хочеться згадати старосту сіл Демидівка та Могилівка Гніванської ОТГ - Юрія Мельника. Він - активний блогер,  всі новини з Фейсбуку знають не лише жителі громади. Він – великий молодець.

- Так, це за умови правильного державницького підходу до процесу децентралізації. А що ми спостерігаємо в бюджеті на 2020 рік? Фінанси вже частково знову повертаються у центр. Якщо це буде  продовжуватись, то тоді є небезпека для нормальних очікувань від децентралізації. Якщо на місці будуть мати ресурс, тоді й самі зможуть ним розпоряджатися: з якої вулиці починати ремонт, де частково замінити водогін… Перші ОТГ отримали більшу фінансову підтримку, наступні – все менше і менше.

 

Вода, земля і «Рабиня Ізаура»

- Обласне комунальне господарство «Водоканал». Проблема із мільйонними боргами так і висить. Обслуговує водоканал Вінницю, а борги –  на області. Чи передасть область комунальне підприємство місту?

- Три роки тому «Вінницяводоканал» мав 16 дочірніх підприємств по районах. Коли був додатковий ресурс, обласна рада, як орган місцевого самоврядування, робила усе, аби вирішувати проблеми цього підприємства. Зокрема, і фінансові питання брали на себе, коли районам було непросто. За три роки вже немає жодного дочірнього підприємства «Вінницяводоканалу». Про що  це говорить? Ми залишилися з Вінницею один на один. І сьогодні це лише проблематика стосунків між містом і комунальним підприємством області. 16 дочірніх підприємств ми віддали на місця – в райони. Ключовий момент – передавали цілісними майновими комплексами. Це не тільки майно, а й борги. І всі 16 районів погодились – вони взяли із боргами за електроенергію. Вінницька міська рада прийняла відповідне рішення, ведемо перемовини, шукаємо варіанти. Проводиться робота щодо узгоджень пропозицій з передачі.

- А водоканал що каже?

- Є законний процес, є механізм. А хоче чи не хоче? Це рішення органів  місцевого самоврядування – один віддає іншому. Це не питання керівника підприємства – хоче чи не хоче. Наше завдання забезпечити питною водою населення.

- Хто ініціює процес передачі водоканалу?

- Це двосторонній рух зацікавлених органів влади – обласної ради та Вінницької міської. Сьогодні ми долаємо цей шлях.

- Якщо пролобіюють і  депутати проголосують за те, щоб майно водоканалу віддати місту, то хто тоді платитиме борги?

- А область не матиме механізму покриття їх. Маємо вже «Вінницятеплокомуненерго» – 19 років у стадії ліквідації. І з боргами. Ми не можемо з ним нічого зробити, бо не можемо скласти ліквідаційний баланс – нам його не затвердить податкова…

- Анатолію Дмитровичу, свого часу ви очолювали агрофірму, а скільки маєте землі? 

- Я не скористався своїм конституційним правом і не маю два гектари. Моя дружина теж не скористалась цим правом. Є один-єдиний пай на тій землі, де було чотири шнури у мого діда. У нього було 15 дітей, найменша – моя мама. Саме в пам’ять про свого діда, коли почався процес розпаювання, а я працював у райдерж-адміністрації, і добився, щоб саме на тій самій землі два гектари і 80 соток було виділено моїй мамі. Оцей пай є в моєї мами. Вона жива, їй – 89 років, саме сьогодні.

В пам’ять про свого діда я не віддав цю землю вертикально інтегрованим структурам, аби потім я не міг забрати цю землю. Віддав дідову землю в оренду фермеру.

Ринок землі є в США, Бразилії, Німеччині, Нідерландах, Польщі, Росії… У Білорусі немає. Але ринок землі в кожній країні відрізняється. От взяти США і Бразилію. Пам’ятаєте, фільм «Рабиня Ізаура»? Це Бразилія, там було рабство. Кінець 60-х років минулого століття, це не так давно. Чому так сталось? Бо влада дозволила скуповувати землю без запобіжників, без обмежень… Скупили латифундисти, і якщо ти заходиш на стежку, то в тебе уже стріляють – це приватна територія. Що тепер робить Бразилія? Викуповує у цих латифундистів землю, щоб нарізати якісь дороги, стежки… Проте у США в більшості штатах діє обмеження: не більше 60 га  в одних руках у приватній власності.

- А на Вінниччині 150 тисяч гектарів має Юрій Косюк, 120 тисяч гектарів – Порошенко?

- Якщо не буде запобіжника, то буде Бразилія. Законопроєкт, який пройшов, це один варіант, його ще не бачили. Буде багато правок. Головне – не перетворити ринок землі на псевдоринкові відносини. Ринок землі у нас вже є. В тіні. Оренда  на 49 років – нотаріально засвідчити, заплатити гроші, покласти в сейф цей договір – емфітевзис. 49 років – це досить довгий термін, щоб потім його «вивести», скажімо так.

Тому сьогодні не селянин, який не розуміє, що насправді відбувається, а ті, хто має по 100-150 тисяч гектарів,  розуміють, що можуть не витримати конкуренції зі світовими товстосумами. Але не дай Бог, щоб у таку площину перейшов в Україні ринок землі – без обмежень і без гарантій. До речі, у тій самій Америці 69% фермерів в середньому мають 25-50 га землі, в Польщі тільки 1% тих, хто обробляє більше 100 гектарів. І коли вони, магнати, приїжджають до нас і дивляться, що у нас фермер має 3000 гектарів, то вони тоді сприймають його як латифундиста.

- Але ж хтось має ще наробитись на цій землі?!.

- За радянської системи було від 2 до 4 тисяч гектарів у колгоспу, були і більші господарства. Це саме ідеальна сівозміна, що можна впоратись. Техніка сьогодні значно потужніша. А коли в тебе виходить цим займатися, отримуєш прибуток – природжений хлібороб. Плати нормально людям орендну плату, але в приватній власності ти маєш обмежену кількість землі.

Депутатів в облраді стає менше 

- Повертаємось у коридори влади. Після відкриття ринку землі «Батьківщина» пішла в опозицію, що тепер буде в обласній раді?

- Мені буде працюватись так само, як працювалось чотири роки. Люди не змінились, не змінились фахівці, не змінились подавачі проєктів рішень. Ті самі проблеми… Я розумію, до чого ви ведете. Різні можуть бути переформатування обласної ради. Один із депутатів в інтерв’ю казав, що я скоро «зазеленію»… Незалежно від того, хто буде в обласній раді, ми працюємо у тому ж режимі. Маємо показати результативність.

- Може, 17 грудня побачимо нове обличчя – новий депутат, колишній віце-прем’єр Кістіон.

- Так. І ще два депутати написали заяву про складання депутатських повноважень – Володимир Васильович Барцьось та Юрій Михайлович Мазур.

- Чому відмовилися від депутатства? 

- У заяві причини не вказані. Заявили, що так складаються обставини.

- Хто замість них?

- Є кілька кандидатур, на сесії буде прийнято рішення, протягом п’яти днів має зібратися територіальна виборча комісія, і за 20 днів партії визначаться, хто за списком заходить до облради замість них. 

Так що згодом будуть нові депутати. Ми і так довго протримались без якихось серйозних ротацій у складі депутатського корпусу. 

- Наостанок, мабуть, неприємне питання: навіщо вам відзнака «За заслуги перед Вінниччиною»? Дивно виглядає, коли обласна рада голосує за те, щоб відзнаку дали голові обласної Ради.

- Насамперед я заявив про конфлікт інтересів із самого початку, можете підняти стенограми. Я не голосував і не брав участь у підготовці цього питання. Тим паче, не просив когось це зробити. Навпаки – був категорично проти. Але внесли це подання, воно пройшло процедуру, і коли кульмінація була в сесійній залі, я заявив про конфлікт інтересів на всій стадії. 

- Але не відмовились, тепер ця відзнака у вас. І така сама є у Юрія Павленка (Хорт), який 6 грудня 2014 року порвав портрет Порошенка. Ваш попередник – Сергій Свитко вручав відзнаку батькам Хорта. 

- Є різниця: Свитко відзнаку давав своїм розпорядженням, порушуючи усе, що можна було порушити. Він так і з регламентом вчиняв нерідко – сам за всіх вирішував. При мені таку нагороду отримують лише після рішення сесії відповідно до положення про відзнаку «За заслуги перед Вінниччиною». 

- Скоро сесія. Знову буде війна за бюджет?

- Це не війна – це щоденна робота. Десь на оголених нервах. Я чув місцевих політиків, які анонсують гарячі дискусії. Без них не обійдеться… Мені болить те, що попередньо не передбачувались кошти на обласний конкурс територіальних громад. 740 проєктів подали 2019 року, ми обмежили по два проєкти. Тепер є проблема – 87 мільйонів проблематично знайти для фінансування обласних програм, на доопрацювання відправили. Хочеться підтримати ініціативи, які йдуть знизу – з сіл. Громади самі знають, що їм потрібно. Для мене вкрай важливо, щоб люди відчували себе господарями на своїй землі, в нашій державі.

Оксана ПУСТОВІТ

 
Автор: Оксана Пустовіт
Розповісти друзям: