24 Грудня | 2019 | 13:56

«Я за культуру харчування», -

каже про себе Наталя Шліхта, кухар дитячого садочка «Казка», що у Стрижавці Вінницького району.

Їй часто доводиться чути від матусь дошкільнят: «А як ви тушкуєте свою капусточку? Дайте рецепт морквяно-сирної запіканочки? Поділіться секретом своїх лінивих вареників?». Адже саме їх просять своїх матусь приготувати вдома вихованці дитсадка. Наталя Іванівна радо ділиться рецептами своїх фірмових страв, розкриває маленькі хитрощі їхнього приготування та розповідає про культуру дитячого харчування зацікавленим батькам.

- Кожну свою страву потрібно готувати з душею, - переконана наша героїня. - І будь-який продукт, який дитина зазвичай не любить і тому відмовляється від нього, можна зробити смачним і бажаним на кожному столі. Наприклад, ми виробили прихильність наших діток до цибулі. За спецрецептом маринуємо її, і малеча їсть її з превеликим задоволенням. Особливою популярністю серед наших вихованців користується також овочевий борщик. Вдома його мало хто їсть, а у нас залюбки. Окрім того, що він смачний, то важко переоцінити користь від його натуральних складників. А для мене, як для кухаря, це найголовніше, щоб і смачно, і корисно.

Наталя Шліхта родом з Хмільницького району, села Думенки. До Стрижавки поїхала за чоловіком Олександром, з яким проживає в щасливому шлюбі вже сорок років. Тут виросли двоє її синів: Андрій та Олександр, і саме завдяки старшому склалася її кухарська кар’єра.

- Коли виникло питання влаштування дитини до садочка, то стало зрозумілим, що сформувалися великі черги, і ми туди не потрапляємо, - пригадує ті часи Наталя Іванівна. – Але поки шукала можливості, то дізналася, що в дитсадку є вакансія кухаря. Оскільки мала спеціальну освіту, то вирішила піти тимчасово попрацювати на кухню, а заодно і сина влаштувати. Роки йшли, мої діти виросли, а я роботи так і не покинула. У «Казці» у нас склався дуже хороший і дружний колектив. Тут працюють виключно люди, які «живуть» своєю роботою, люблять дітей, щодня розвиваються та прагнуть зростати професійно.

Наталя Шліхта висловила переконання, що раніше кухарям працювалося значно легше. Дітки не так масово хворіли на алергію, ніхто тоді й не чув про «ацетон». Було й менше спокус у якості солодких смаколиків, чіпсів та сухариків, які нині дуже полюбляє малеча, але користі від такої їжі жодної. Сьогодні батьки мало уваги приділяють тому, як саме харчується їхня дитина. Більше займаються фізичним та духовним розвитком та активною гуртковою діяльністю своїх чад. Втім, матусі забувають, що результат спортивних досягнень і творчої реалізації їхніх дітей напряму залежить від того, що саме вони їдять, якої якості продукти та чи збалансоване харчування отримують школярі і дошкільнята.

- Буває придумаємо на кухні нову страву, або удосконалимо стару, - ділиться робочими буднями пані Наталя. - А після цього особисто ходжу по групах і цікавлюся, чи сподобалася їм страва, запитую, що б вони хотіли з’їсти на наступний день. Дітям дуже подобається така увага, вони відчувають себе значущими дегустаторами.

Приготувати їжу та нагодувати дитину в садочку часом перетворюється на театральне дійство. Буває, кухарі вдаються до маленьких хитрощів, аби зацікавити малюків їсти ту чи іншу страву. Коли діти не злюбили какао на молоці, то кухарі в «Казці» придумали легенду, що воно готується на шоколадному морозиві. І ця вигадка спрацювала, хто ж з дітей відмовиться від морозива.

У Стрижавському дошкільному закладі понад усе дбають про якість продуктів, які використовуються для приготування дитячої їжі. Адже через неналежну їх якість часто доводиться змінювати постачальників.

- Продукти мають відповідати високим стандартам, адже це прямо впливатиме на здоров’я нашої майбутньої нації, - переконана Наталя Іванівна. – Це не зона з ув’язненими, це дитячий садок, де виховується наступне покоління, тож і вимоги до продуктів мають бути відповідними.

Наталя Шліхта каже, що в побуті віддає перевагу простим і корисним українським стравам. Не розуміє ажіотажу, який вирує нині довкола модних серед молоді японських суші, ролів, устриць, італійський равіолі та піц. Для її синів найсмачнішими, ще з дитинства, були і залишаються приготовлені мамою в печі молочна рисова каша та «Огірки» (розсольник).

Наша героїня дуже різностороння особистість. Свого часу вона співала в хорі та ансамблі, вміє і любить в'язати, вишивати бісером та муліне. Читає багато професійної літератури по кулінарній справі та шкодує лише про одне – що так рано народилася і має обмаль часу для розвитку в професії та використання тих можливостей, якими нині рясніє інтернет та пропонують книгарні.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: