2 Січня | 2020 | 19:43

У рік Миші візьміть собі кішку

Бездомних та знедолених котів рятує, лікує і прилаштовує в нові родини жінка з добрим серцем Лідія Пустова, яка живе в селі Васютинці Барського району.

За китайським календарем 2020-й буде роком Щура бо Миші. Але це не означає, що на задній план відходять коти. Бо ж ці пухнасті та ласкаві домашні улюбленці допоможуть побороти і смуток, і самотність, і надмірну кількість нахабних гризунів. Бездомних та знедолених котів рятує, лікує і прилаштовує в нові родини жінка з добрим серцем Лідія Пустова, яка живе в селі Васютинці Барського району.

Вона розповіла, що познайомилася з волонтерами, які опікуються безпритульними тваринами, коли брала у них кицьку для себе. А волонтери запитали, чи могла б вона допомогти - тимчасово потримати в себе деяких тварин, бо у них вже не вміщаються. Погодилась, і тепер у неї вдома виник своєрідний «готель-санаторій» -  перетримка для котів.

- Я раніше і сама підбирала кошенят і цуценят, ще з дитинства. Виходжувала, лікувала і віддавала, а деяких лишала собі, - каже пані Лідія. - Тепер спільно прилаштовуємо їх. Не хочемо, щоб мучились на вулиці, але також не хочемо віддавати в недбалі руки, тому спілкуємося з майбутніми господарями, які хочуть взяти тваринку, пояснюємо, як доглядати, потім цікавимося її подальшою долею, просимо переслати фото в новій домівці…

- Розкажіть про ваших нинішніх підопічних. Скільки їх, які вони?

- Зараз у мене на перетримці семеро котів. Біленьку Маркізу знайшли на ставку - хтось викинув, ходила там голодна, була хвора, вся в реп’яхах. Зараз красуня, стерилізована, привчена ходити на лоток із піском. Вже майже домовилися про нову сімю для неї… Триколірну Алісу вже взяли, Анфіска залишилась. Кицю з французьким ім’ям Бель теж забрали - знайомі переказали, що є жінка, яка сама живе, їй сумно, хоче кішечку. А Маркіза наша поїде аж у Рівне.

Ще у нас є кіт без однієї лапки. Зветься Директор, тому що поважний, відстоює своє місце біля миски. Його машина збила в Жмеринці. А люди безсовісні: він довго там лежав, і ні водій, який збив, ні перехожі не допомогли. Але знайшлась добра людина, подзвонила волонтерам. У нього була перебита лапка, розірване сухожилля. Довго мучився, був на уколах. Сподівалися, що лапка відновиться, але почалось нагноєння. Довелось робити операцію, лапку ампутувати. Тепер він інвалід, мишей ловити, звісно, не зможе, але буде компаньйоном, другом.

- Семеро - це вже немало. Чи бувало й більше? Вони живуть з вами в хаті?

- Бувало і 15 чи 16. Деякі в хаті, які нещодавно після операції. А ще в мене є опалювана літня кухня, то деякі живуть там. Волонтери надають корм і лікують та стерилізують за кошти благодійників. А я можу і в ветлікарню в Вінницю завезти, і підвезти передати новим господарям… От я у Жмеринці позавчора була, відвозила кішку, і знову знайшла там маленьке кошенятко.

- Є люди, які збирають у своїх оселях занадто багато котів чи собак, нібито бажаючи їх прихистити. Але через це тварини страждають у тісноті та антисанітарії, а сусіди нерідко скаржаться на сморід…

- Таким людям хочеться порадити: якщо не можеш дати ради тваринам, краще не брати їх, а подзвонити волонтерам. Треба добре подумати перед тим, як брати. Їх дуже багато - бездомних кошенят, цуценят. І не можна, щоб вони мучились, бо вони як діти - їх болить, вони страждають… Треба їх любити і належно доглядати.

- Як ваша родина ставиться до того, що ви робите?

- У мене двоє синів, дві невістки, онуки. Діти біля мене зараз живуть. Вони нормально ставляться, бо й самі такі. Якось хлопці пізно ввечері йшли з роботи, а перед ними просто на дорозі кошеня маленьке. Принесли за пазухою, посміхаються: «Мамо, тільки не виганяй нас із ним з дому, ми не могли його лишити»…

- Щоб не плодились безпритульні тварини, їх потрібно стерилізувати. Скільки це коштує?

- Так, бажано стерилізувати. Коштує залежно від того, як хто це робить. Бо є різні способи стерилізації кішки. В середньому від 350 до 450 грн. Котів стерилізувати простіше. Їх теж потрібно, бо природа бере своє, до того ж не всі кішки стерилізовані… У нас є кицька, якій не тільки стерилізацію робили, а й видаляли пухлину (виявилась не злоякісна). Вона жила на вулиці, на холоді, голодна, так званий господар її не доглядав. Забрали, полікували. То її операція обійшлася трохи дорожче.

- Хто спільно з вами робить цю добру справу? До кого можна звернутися за порадою щодо прилаштування тварини чи за новим улюбленцем?

- Є добрі люди, яким велика дяка, що допомагають і коштами, і кормами. У «Facebook» є сторінка «Вінниця Допомога безпритульним тваринам», там же можна знайти волонтерку Оксану Швець зі Жмеринки, з якою я співпрацюю. В Оксани завжди коти вилікувані, чистенькі, вчасно оброблені від паразитів. Я в неї брала собі кицю. Можна і до мене звертатися. Ми опікуємося переважно котами, але ще є група «Вінницький притулок для бездомних собак «Планета» тощо.

* * *

Ось як Оксана Швець підписала в соцмережі фото кішки Соні (на руках у дівчинки), для якої шукає дім: «Хто її візьме любити? Кішечку, яка за всі свої три роки не знала, що таке ласка, смачна їжа і тепло людське?Жмеринка та інші міста! Соня стерильна, від паразитів оброблена, ходить в лоточок, несмілива і скромна. Її подруги по перетримці вже в домівках, а вона ще самотня». І таких оголошень чимало, і «висять» вони іноді довго без відгуку саме тієї людини, яка б стала справжнім господарем і другом…

Розповіла Лідія Пустова також історію порятунку собачки Мухи.

- Років сім тому, коли я була за кордоном на роботі, хтось підкинув на нашу вулицю собачку. Вона довгенько там ходила. Потім я приїхала, бачу: навідується до нас на обійстя, худенька така. Виходжу за нею, чую - пищать цуценята в норі. Я почала цю собачку підгодовувати, але коли йшла на роботу, вона бігала по людських подвір’ях, просила їсти, лізла, куди не треба. А я ж не могла її прив’язати, бо вона ходила годувала цуценят, а їх я не могла дістати… І от сусіди зібрались писати заяву, щоб цю собаку кудись забрали, бо вона бігає, заважає. Насилу я її відвоювала. Цуценята почали виходити, я їх забрала, відгодувала і всіх ми прилаштували. А Муха досі в мене живе. Хоч і старенька вже, але «охорона».

А напередодні свят Лідія Іванівна бажає всім якнайбільше добра - і людям, і тваринам. «Щоб було більше добрих людей, добра в серцях. Бо всі ми, - каже, - і тварини, і люди - під одним Богом ходимо. І без добра нам не вижити».

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: