9 Січня | 2020 | 14:42

Голос села

 

Ледь захриплий голос та втома від тривалих передсвяткових репетицій, температура і застуда від мінливої зимової непогоди помітно не позначаються на загальному стані колишньої вінничанки, а нині столичної мешканки та співачки Юлії Гринюк. Її надихає та додає сил улюблена робота, арт-команда таких самих  творчих однодумців, усвідомлення того, що все склалося в її житті, як вона, маленька дівчинка з села Паріївки Іллінецького району, собі колись намріяла.         Історія Юлі схожа на казку про Попелюшку, на щастя, обійшлося без злої рідні та принца на білому коні, хоча на його появу в своєму житті наша героїня таки сподівається.

         Юлія почала співала чи не від самого народження. З шестирічного віку влаштовувала для рідних домашні концертні програми, які не обходилися без масштабних перевтілень майбутньої Примадонни і стрімкої зміни образів. Мамині  підбори, помаду та шалики маленька співачка використовувала зі знанням справи. На її “шоу” збиралися всі родичі, покидали свої справи і бігли подивитися, що цього разу вигадала мала Юля і чим вражатиме свій фан-клуб.

         Згодом свій співочий талант дівчинка почала розвивати за допомогою педагогів з Іллінецької музичної школи, паралельно відвідувала клас для скрипалів, а згодом навіть самотужки навчилася грати на фортепіано. Юля зізналася, що її бабуся та мати також, у свій час, проявляли талант до співу, але за тих часів займатися творчою професією вважалося недостойним і жінки були змушені підбирати для себе більш “земні” професії. Але на Юлю це правило вже не розповсюджувалося, крім того, вона навіть заручилася моральною та фінансовою підтримкою від рідні задля реалізації своєї сміливої мрії — стати знаною співачкою та вийти на рівень “великої” сцени.

         Важлива роль у розвитку талановитої дівчинки належить її дідусю, вірмену за національністю. Саме від нього Юля наслідувала смуглу шкіру та кокетливі родимки на обличчі, які вдало виділяють її з гурту інших красивих дівчат. 

         - Й досі часто поринаю у приємні спогади дитинства, де мій вусатий дідусь постійно жартуючи супроводжує, або забирає мене з навчання в музичній школі, - пригадує Юля. - Наш дідусь гуморист та невиправний оптиміст, можливо, тут дається взнаки дата його народження — 1 квітня (День сміху).  

         У шкільних заходах та на святкуваннях у сільському та районному будинках культури Юля довгий час залишалася “апогеєм програми”. Тоді в її репертуарі переважала в основному українська народна пісня, але як стверджує наша героїня, їй завжди хотілося вокально розвивалася виконуючи сольно складні музичні твори.

Після закінчення школи юна співачка з легкістю вступила до столичного університету культури ім. Михайла Поплавського. Певний час вагалася між вибором майбутньої спеціальності: театральне мистецтво чи вокал. На дні “відкритих дверей” у виші ближче познайомилася з двома факультетами і обрала той, який більше відповідав стану душі дівчини, заворожував навчальним процесом та атмосферою, яка панувала в аудиторіях.

         Навчаючись, юна виконавиця отримала можливість працювати на бек-вокалі у “співаючого ректора”, придивлялася до поведінки та знайомилася з представниками богемного столичного середовища. Буквально все дівчині з маленького села на Вінниччині здавалося незвичайним, захоплюючим та вкорінювало усвідомлення того, що вона не помилилася зі своїм вибором і це саме те, чого насправді прагне її творча душа.

         Чотири роки в університеті промайнули як один день, літо виявилося насиченим на цікаві проекти, куди постійно запрошували співати молоду виконавицю. З'явилися перші пристойні заробітки. Нині Юля Гринюк запрошена до  арт-команди одного з найдорожчих та наймодніших ресторанних комплексів Києва. Графік виступів напружений, але вона не шкодує і не скаржиться. Каже, що краще “по вуха” бути зайнятою, аніж сидіти без роботи чи перебиватися тимчасовими підробітками.

         - Робота - моє все, - зізнається Юля. - Хвора, стомлена — співаючи забуваю про всі буденні турботи. Звісно, мрію про велику сцену, але розумію, що набутий зараз досвід допоможе мені в становленні майбутньої сольної кар'єри.  Вважаю, що починати треба з маленьких мрій (планів) і поступово просуватися вперед до мети.  А поки на роботі наша творча команда створює на сцені для відвідувачів феєричні шоу. Люди приходять до нас за святом і ми на цьому святі перебуваємо разом із ними. І тут важливо для артиста вміти подати себе, привернути увагу і “не відпускати” свого глядача до закінчення виступу. А навчившись цього — можна вважати себе профі.

         Як казав один відомий класик: “талановита людина, талановита в  усьому”, так і наша героїня. Маючи прекрасний голос вона ще й пише вірші. Друзі часто запитують: “Чому “не кладе” власну поезію на музику?” Просто вона хоче аби вірші залишалися віршами на папері, щоправда, про видання збірки своєї поезії Юля таки задумується і робитиме все, аби та побачила світ.

Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: