9 Січня | 2020 | 14:48

Танці, іноземні мови та малювання для учнів віком «шістдесят плюс»

Тортом з феєрверком та співами відзначив першу річницю клуб «Зустріч», організований для людей поважного віку та внутрішньо переміщених осіб. Він працює при обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва і об’єднує вже більше вісімдесяти людей. «Пересічний» вік його учасників – «шістдесят плюс», а найстаршій любительці активного дозвілля – 84 роки. На пістряву жіночу компанію – лише кілька чоловіків (психологічні стереотипи ще спрацьовують).

Основна мета клубу – надання можливості корисно і змістовно проводити час людям елегантного віку. Тим, хто вже вийшов на пенсію, але не збирається впадати в соціальний «анабіоз» і плести безкінечні шкарпетки, споглядаючи у вікно. А попри роки, дізнаватись щось нове і навіть відкривати у собі нереалізовані таланти, знаходити друзів і однодумців.

А можливостей для цього у клубі «Зустріч» безліч. Є заняття на всі смаки, нахили та здібності. І, головне - абсолютно безкоштовно, що в наших сучасних умовах для пенсіонерів має неабияке значення. Це уроки малювання, курси англійської та польської, майстер-класи з тістопластики, декупажу, виготовлення ляльки-мотанки. А ще курси медійної грамотності, відвідування кінотеатрів і вистав, уроки танців та комп’ютерної грамотності.

- Саме з цих курсів комп’ютерної грамотності, зрештою, все і почалося, - розповідає нам Олеся Шевчук, керівник клубу, в. о. завідувача відділу економіки і новітніх технологій бібліотеки. – Ми помітили, що наші відвідувачі після завершення уроків не поспішають розходитись по домівках, а активно спілкуються, і ніби чекають якогось продовження. Люди були згуртовані, налаштовані на активний спосіб відпочинку. Тоді й виникла ідея створення нашого клубу. Чи не найбільшу участь в його організації взяли і беруть дотепер Катерина та Андрій Поджаренки, з ГО «Центр Поділля-соціум».

Коли клуб розпочав роботу, навряд його учасниці здогадувались, що незабаром деякі з них підкорять… велику сцену і здобудуть призові місця на танцювальний конкурсах. Однак це сталося! У вересні Львів зустрічав наше місто та клуб «Зустріч» на Всеукраїнському форумі. Тоді джайв у виконанні вінничанок «срібного віку» вразив і глядачів, і журі. А згодом вони виконували запальний рок-н-рол. Хореограф Аліна Сойфер тренує на постійній основі 16 учасників клубу. З них двоє – чоловіки.

Про існування клубу 71-річна вінничанка Марія дізналася від подруг. А згодом і сама привела сюди кілька товаришок. Активну життєву позицію жінка, яка до пенсії посідала провідну інженерну посаду на підприємстві «Облагропроменерго», займала завжди. З виходом на пенсію знаходила розраду у дачних справах, але після смерті чоловіка засумувала… Син з родиною мешкає у Києві, тож вільного часу і нерозтраченої енергії, душевного тепла лишалося багато.

- Мене тут багато що цікавить: підвищувала комп’ютерну грамотність, займаюся англійською, малюю, відвідую танці. Навіть на конкурс з колежанками їздили і отримали приз. Подобаються мені і зустрічі з лікарями, що регулярно читають нам лекції. Щотижня лечу сюди, мов на крилах. Я значно краще почуваюся і психологічно, і навіть фізично після наших зустрічей. Нема чого сидіти вдома, йдіть до людей! – поділилась пані Марія про свій досвід відвідування клубу.

А ось Ірина, яка разом з родиною вимушено переїхала до Вінниці з Горлівки, завдяки спілкуванню в «Зустрічі» краще зрозуміла культуру, традиції та й взагалі людей ще нового для неї Поділля.

- Усе наше велике сімейство до початку війни працювало на крупному машинобудівельному заводі, зокрема я – економістом. Але війна перекреслила звичайне життя, і згодом я з чоловіком, моя матуся, а також донька з родиною опинились у Вінниці. Спочатку були у розпачі і відчаї, згодом нормальне життя потроху налагодилось, - пригадує колишня мешканка Горлівки. - Я часто відвідувала заходи для переселенців, які організовували в бібліотеці, та й різну художню літературу брала додому. Так дізналася і про «Зустріч». Особисто мене здивувало те, що навіть на схилі років у людини може відкритись талант. Ніколи не думала, що буду малювати, але малюю! Дякую за це нашому керівнику, художниці Тетяні Кузьнярській.

Під час урочистостей учасники клубу дякували за підтримку та уроки своїм наставникам, згадували успіхи і мріяли про нові звершення та подорожі. Мальовнича Умань і навіть сонячна Болгарія – у найближчих планах активних панянок та панів елегантного віку.

Автор: Юлія РАЗАНОВА
Розповісти друзям: