23 Січня | 2020 | 10:32

Вінтажний образ - вершина айсберга

Вінничанка Міла Поворознюк запам’ятовується всім, хто її зустрічає. Дівчина декілька років постійно виходить у місто в образі леді минулих епох.

Капелюшок з вуаллю, рукавички, стилізовані сукні різних періодів історії. Вона стала живим символом нашого міста. Одяг здебільшого шиє сама, багато елементів знаходить у секонд-хендах і перешиває. Веде блог про історичну моду та життя жінок минулого. Організовує ретровечірки.

Ми познайомилися в її улюбленому кафе-музеї «Заваркін та син». Вона замовила обліпиховий чай і, попросивши не давати пластикову соломинку, дістала з сумки металеву - багаторазову. Має позицію раціонального споживання і веде дружній до екології спосіб життя. Власниця інтернет-крамнички екотоварів, разом з мамою шиє текстильні мішечки. Створює ексклюзивні намиста зі скляних прутів. Познайомившись з цією дівчиною, хочеться охарактеризувати її цитатою Вітмена: «Я весь не вміщуся між черевиками й капелюхом». Вона значно глибша, ніж, безперечно, чарівний романтичний зовнішній образ.

- Звідки ваше захоплення, яке поглинуло на роки?

- 11 років тому я потрапила до клубу історичної реконструкції «Аркона». У той час це була велика родина, де зустрічалися однодумці, яким не треба було пояснювати, що це на тобі надягнено і навіщо це потрібно. Я любила шити, відтворювати історичні костюми, мандрувати і перевдягатися. Але мені було цікаво, чому? Як виникали вірування, забобони? Поринати в епоху, розуміти, наскільки одяг співвідносився зі способом життя, де був доречний, а де заважав. Наприклад, чому жінки носили винятково спідниці? Ідучи на прощу, жінка не могла вдягти штани, тому що забороняла віра. 

- Скільки часу займають ранкові збори?

- У звичайний робочий день, коли їду в майстерню або виконую домашні справи, то хвилин 15. Якщо готуюся до фотосесії чи заходу, то підготовка образу займає 1-1,5 години. Макіяж мінімальний. Без особливого задоволення роблю зачіску, бо у мене неслухняне волосся. Вдома заплітаюся в косу або роблю дульку.

- Що носите вдома?

- Переважно сукні 50-х років, вони найзручніші. Маю кілька улюблених комплектів дірндл - це національне вбрання німецькомовних жінок: сарафан, блузка і фартушок. Вдома у них дуже зручно, і часто переться, як правило, лише фартух. Я завжди ношу спідниці. Маю тільки декілька брючних комплектів, зокрема, для їзди на велосипеді. Уже п’ять років у теплу пору року це основний мій засіб пересування.

- Ви звикли до постійної уваги. Як реагуєте, коли реакція перехожих неадекватна?

- Я б не сказала, що вона неадекватна. Правильніше було б назвати «своєрідна». Кожен реагує в міру свого світосприйняття і вихованості. Якщо для когось неприйнятно вирізнятися з оточуючого світу, то це його, а не моє. Я не вступаю в суперечки, можу жартома ще щось прокоментувати. Але людям здебільшого подобається мій вигляд. Дівчатка називають принцесою, чоловіки дуже часто роблять компліменти.

- Образ і справді вам дуже пасує. Ви настільки органічно в ньому виглядаєте, що виникає питання, чи комфортно вам у теперішньому соціумі?

- У мене є вибір. Якщо я буду підкорюватися смакам суспільства, то, якою би не була, все одно комусь не сподобаюся. Ти маленька, висока, худа, повна, блондинка, брюнетка, руда… Якщо звертати на це увагу, важко зберігати душевний комфорт. У моїх блогах в соцмережах щодо одягу, стилю, образу ніколи не буває негативу. Друзі переповідали, що на сторонніх ресурсах трапляються некоректні коментарі. А я сама намагаюся не читати. Це чийсь реальний світ, і мені навіть шкода людей, які так показують свою обмеженість. Вони не можуть собі дозволити подібним чином самовиражатися, і коли хтось виділяється, це викликає агресію.

- Ваша сім’я - це?

- Я, чоловік і 11 котів, - сміється у відповідь на моє німе здивування. - Підбираю їх на вулиці. Частину мені вдається прилаштовувати друзям, через соцмережі. А тих, яких ніхто не хоче прихистити, залишаємо собі. 5 років підряд ми орендували житло. Зрозуміло, що знайти дім з такою кількістю тварин непросто. Я не залишаю на вулиці хворих кошенят, ми займаємося їх лікуванням. Розумію, що коли не візьму, воно загине. Мрію придбати будинок, поруч з яким можна організувати притулок для тварин. Кожен раз, коли іду в місто, я тривожуся. Це маленький стрес. Чи зустріну сьогодні тварину, яку погодую, але з сумом залишу на вулиці? Чи знову принесу додому і за неї відповідатиму?

- Як чоловік на них реагує?

- Ну, він колись дозволив одного котика… Але він мене дуже любить.

- До кого йдете за порадою, коли важко?

- До психотерапевта.

- З ким найбільше відкриваєтеся?

- З терапевтом і чоловіком. Він дуже практичний. З ним першим ділюся своїми фантастичними ідеями, а він аналізує і фільтрує реалістичність виконання. Завдяки йому не потрапляю в неприємності.

- Ви фінансово самодостатні?

- Я фінансово залежна від чоловіка. Прибутки від магазину поки що невеликі і здебільшого вкладаються в новий товар.

- Скільки коштує найдорожчий образ?

- 5000 гривень. Цієї весни шила білу сукню на фотосесію з музейного фото. Максимально підбирали мереживо, тканину. Сама шити не ризикнула, тому у вартість увійшов пошив. Я купую речі, аксесуари переважно в секонд-хенді, перешиваю - весь образ обходиться зазвичай у 100-200 гривень. Не рахуючи взуття й білизну, на мені зараз 80 гривень. Блузка і жилетка з секонду, спідницю я пошила зі штори, як Скарлетт О’Хара. Обожнюю блошині ринки, де купую всілякі вінтажні предмети побуту, якими користуємося вдома.

- У блогах багато уваги приділяєте темі жіночої емансипації. Які з сучасних упереджень досі ріжуть слух?

- У мене багато дописів про куртизанок, роботу в пральні, квітникарок, доми праці, будинки розпусти. Зараз образи минулого романтизуються, але життя жінок було далеко не солодким. Згадати тільки те, як спалювали на вогнищах, як у випадку розлучень відбирали дітей.

Чому я захоплююся образом Мері Поппінс? Це жінка, не характерна для своєї епохи. Вона була вільна, освічена, сама управляла своїм життям. Нещодавно була на одному фестивалі. До мене підійшов чоловік, наговорив приємностей про жіночність і оригінальність. Далі сказав, що викладає в університеті і привабливим доглянутим студенткам ставить вищі оцінки. Бо «жінка не зобов’язана гарно вчитися, вона має бути красивою». Таке ставлення принижує розум жінки. Зараз популяризується образ так званої ведичної жінки - догідливої, безкорисної, вірної. Це прикро і образливо, тому що те, що за 150 років такою ціною зроблено суфражистками й феміністками, нівелюється. Ми маємо багато того, чого не мають жінки, наприклад, в Азії. Нікому не буде добре, якщо ми будемо повертатися до колишніх звичаїв. Мовляв, вишивай собі хрестиком, народжуй дітей і все отримуй на тарілочці. Нічого подібного. Жінки натужно працювали, але при цьому не мали ніяких прав. Я розвінчую романтичний образ минулого, показую жінкам, що ми живемо в прекрасний час. Маємо безліч можливостей: здобувати освіту, самореалізовуватися, присвятити себе сім’ї або будувати професійну кар’єру, можемо бути ніжною й жіночною, але з кігтиками. Ми передусім маємо право вибору, на відміну від наших попередниць.

- Одного разу я зустріла вас на станції глибокого сортування сміття. Ви були волонтером, допомагати сортувати. Які ще кроки, дружні до екології, робите? 

- Я вегетаріанка. Вживання м’яса - один із суттєвих факторів забруднення природи. Адже на вирощення тварин та обробку м’яса витрачається багато ресурсів. Мінімізую використання пластику, по можливості, використовую власну тару для покупок, застосовую багаторазові предмети побуту. Популярні органічні тверді шампуні мені не підійшли. Волосся мию яєчними жовтками та гірчицею. Косметику обираю ту, яка не тестується на тваринах. Відкрила екокрамничку, де продаю продукцію, яка зберігає природу: екомішечки, багаторазові спонжі, «авоськи»; зубні щітки з натуральних матеріалів, менструальні чаші, силіконові кружки.

- Хотілось би запитати, як усе встигаєте, але, мабуть, секрет у тому, що нічого не встигаєте?

- На роботу в екокрамничці недавно найняла помічницю, але разом з нею з’явилися інші завдання, і розвантажитися не вийшло.

- Як відпочиваєте?

- У ліжку - повноцінний відпочинок. Ми з чоловіком любимо настільні ігри, запрошуємо друзів пограти разом. Любимо відвідувати історичні фестивалі. Моє місце сили - зимовий ліс. Карпатські гори - це любов, місце, де я перероджуюся. За кордоном бували в Молдові та Індонезії. Від останньої, до речі, я була не в захваті.

- Якими своїми досягненнями пишаєтеся?

- Проблема нашого покоління в тому, що ми схильні применшувати або знецінювати свої досягнення. Предмет гордості - це мій екомагазин. За рік роботи багато пошито, продано, подаровано. Я веду просвітицьку роботу, розповідаю про екологічний спосіб життя, даю можливість людям використовувати продукцію, яка зберігає природу. Крім того, виділяю щомісяця 10% прибутків магазину на притулок для тварин. За рік роботи переслана кругленька сума.

- Знаю, нерідко долучаєтеся до благодійності?

- З останнього, допомагала збирати кошти на реабілітацію хлопчика, хворого на ДЦП. Організовувала сама кілька проєктів, виручені кошти з яких направлялися на підтримку притулків для тварин. Перераховувала гроші з продажу текстильних мішечків. Одного разу запросила фотографів, підготувала всі свої сукні. Бажаючі фотографувалися в них, а виручені кошти теж направлялися на благодійність. Організовувала «Котячий бал» у музеї.

- Про що шкодуєте?

- Шкодую, що обміняли долари, які нам подарували на весілля, по курсу 11 гривень, а не дочекалися, коли стали по 38, - жартує. - Якщо глобальніше, то трохи жаль, що не мала теперішніх екологічних знань з народження.

- Ви - вінницька знаменитість, запам’ятовуєтеся туристам, у блогах на вас підписані сумарно більше 6000 людей. Виходить монетизувати популярність?

- Ні, я не вмію отримувати з цього вигоду. Навіть коли впізнають, завжди запитую про ціни, не можу просити про бартер, як це роблять інші блогери. Може, тому що не вбачаю в своєму стилі нічого особливого чи неприродного? Варто лише переступити через страх виділятися поміж інших - і так зможе кожен.

- Що вас надихає?

- Люди, які роблять добрі справи. Природа, коли вона не зруйнована людиною. Дуже люблю сонячні дні і ясну погоду; саджати квіти і зачаровуватися магією зростання.

Ідеї для відтворення образів черпаю з журналів мод минулого. Відскановані сторінки можна знайти в соцмережах, музеях, інтерактивних сторінках музеїв; із картин, архівних фотографій. Гортаю, розглядаю, вникаю, і тут - о, хочу цю сукню! Якщо не фокусуватися на війнах і на смерті, мистецтво, культура, звичаї минулого - це невичерпне джерело натхнення.

 

 

Факти 

Освіта: вчитель української мови, української й зарубіжної літератури, етнограф (Вінницький педуніверситет)

Місце народження: Вінниця

Релігійність: віра у Всесвіт і людину, добро і любов

Кумир: Чезаре Боржджиа

Улюблений персонаж: Мері Поппінс

Улюблена історична епоха: к. ХІХ – п. ХХ ст.

 

Автор: Антоніна БАСЕНКО
Розповісти друзям: