5 Лютого | 2020 | 13:52

ЛУКА: ОДНА НАЗВА – РІЗНІ ДОЛІ... ТАКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ У НАШІЙ ОБЛАСТІ П’ЯТЬ

Наприкінці минулого року «Вінниччина» порушила тему однойменних сіл області, а започаткували ми розповідь з Писарівки, котрих у нас налічується чотири. Виявляється, не менш поширеними є і топоніми, у яких значиться слово Лука. Таких населених пунктів маємо навіть дещо більше – п’ять. Очевидно, що більшість з них отримали цю назву завдяки навколишнім мальовничим природним лукам. Для наших предків було дуже важливо селитися там, де була можливість прогодувати не тільки себе, але й худобу – поблизу пасовищ і сіножатей. Хоча існує також версія щодо походження назви від імен перших поселенців-засновників та святих угодників. До речі, ім’я Лука та його похідні Лукіян, Лук’ян чи Лукаш були свого часу досить поширеними в Україні. Це православне ім’я, яке походить від грецького імені Лукас, запозиченого, у свою чергу, від латинського «lux» - світло, освічений, світлий. У християнстві особливо шанується євангеліст Лука, автор одного з Євангелій. За переказами, апостол Лука написав першу ікону Божої Матері, тому в православній традиції він вважається покровителем іконописців, а в католицькій – взагалі усіх художників. Що саме було домінуючим у виборі назви наших сіл, наразі невідомо, адже усі вони прийшли у наш час з глибини прадавніх віків. Зрозуміло одне - як і в людей, по-різному складалась їхня доля, у когось вона дійсно була й залишається світлою, а для когось - злою мачухою. Про це у нинішньому випуску газети.

Немирівська Лука не втрачає надії

      Село Лука належить до Немирівської ОТГ. Перша письмова згадка - XVI ст. Площа села - 3,226 км2. Кількість населення - близько 280 осіб. Відстань до Вінниці - 35 км.

     Назву села дехто виводить від святителя Луки, проте, ймовірніше, що походить вона від слова «лука» (волога місцина, луг), оскільки тут здавна чимало ставків.

     Після турецько-козацьких воєн ця місцевість належала Потоцьким, згодом російським поміщикам. «Лука-Немировская, с. Лучанской волости Брацлавского уезда (принадлежит графу Г.С. Строганову). Дворов 291. Жителей 1540 обоих полов. Расстояние от уездного г. Брацлава - 27 верст; ближайшая почтовая станция - м. Немиров (10 верст), ближайшая ж/д станция - «Вороновица» (12 верст). В означенном селении находятся: 1 правосл. церковь, министерское 1-классное сельское училище, церковно-приходская школа; волостное правление и сельский банк». Така інформація є у статистичному збірнику «Населённые места Подольской губернии» за 1905 р.

      Родом із Луки художник Олександр Пащенко, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, який був автором ескізу Ордена Богдана Хмельницького, створеного під час війни на замовлення Сталіна. Звідси і Михайло Пащенко - журналіст і письменник, який у 2014 р. видав про рідне село книгу «Дорога під царськими липами».

      - Ці липи нас рятували в голодовку. Ми збирали зернята - насіння липи, перемелювали їх, їли з гнилою бараболею. І ходили різати з лип гілки, щоб палити і не замерзнути взимку, - згадує Михайло Миколайович. Він народився в Луці 81 рік тому. Розповідає, що колись посеред села стояв пам’ятник Миколі ІІ, в радянські часи від нього лишилась величезна плита, на якій молодь танцювала. Село вирізнялось тим, що мало архітектурний центр на зразок міського: навколо площі стояли дільнична лікарня (колишній будинок священника), церква, школа, будинок споживчого товариства, клуб. Були часи, коли Лучанська школа налічувала 700 учнів і навчання у ній відбувалось у дві зміни…

     Родзинкою села є дерев’яна церква Архістратига Михаїла з гарним внутрішнім розписом, збудована у 1878 р. на місці колишньої каплиці. Наш незабутній колега Іван Волошенюк писав колись у «Вінниччині», що коли згоріла каплиця, то штабс-капітан, який вернувся з турецької війни, відбудував храм за свій і громадський кошт, тоді ж відлили дзвін, який згодом знищили комуністи... Біля церкви збереглась могила царського чиновника - надворного радника Якова Ковальського (1827-1903).

      Про колишні масштаби села може свідчити те, що з Другої світової не повернулись аж 160 уродженців Луки… Згадує М. Пащенко і про заможний колгосп ім. Калініна:

      - Була свиноферма, корови й телятка, вівці, вітряк качав воду. Також у ті часи до Луки збудували дорогу. Я вже був у Вінниці і подавав до вашої газети (тоді «Вінницької правди») нарис про це під заголовком «Мостимо дорогу до сонця». Потім, за Хрущова, наше сильніше господарство приєднали до біднішого Никифоровецького...

     Школа в Луці заснована в 1881 р., згодом перенесена в одну з поміщицьких будівель. А в новітні часи, невдовзі після відзначення 120-річного ювілею школи, її довелося закрити. Причина типова - нестача учнів.

      «Плачевним» назвала стан рідної Луки Тетяна Кириленко, яка років 8 тому працювала секретарем Никифоровецької сільради. Каже, що раніше в Луці було все, тепер школа закрита, медпункт майже закритий, діє лише церква. А найбільша проблема - зменшення кількості жителів. Але наприкінці розмови Тетяна Макарівна визнала, що не все так погано, і село ще має надію на відродження, адже з приєднанням до ОТГ почалися зміни на краще.

    Отже, до 2017 р. Лука належала до Никифоровецької сільради, потім разом із Никифорівцями приєдналась до Немирівської об’єднаної громади. Наталя Школенко - в. о. старости, яка представляє в ОТГ інтереси жителів цих двох сіл - теж каже, що нема підстав говорити про повний занепад Луки.

      - Жителів у Луці близько 280-и, деякі зареєстровані, але не проживають, деякі живуть без реєстрації, є частина дачників. Постійно живуть близько двох сотень осіб, - розповідає Наталя Олексіївна. - Так, школа у нас не працює близько 10 років. Це, звісно, погано, але коли наповненість класів два, три, п’ять учнів, не може бути повноцінного навчання. У нас організовано довезення до шкіл - одна частина дітей їздить у Медвежу, інша в Дубовець, також є підвезення в дитячий садочок. Вважаю, що якісна освіта дітей - це важливо. І не можна говорити, що село вмирає, коли в ньому закривається школа. Села вмирають, якщо у них нема людей.

      Звісно, більшість жителів тут - пенсіонери. Хтось із молодих виїхав за кордон, хтось працює в Немирові чи у Вінниці, хтось їздить у Никифорівці в ковбасний цех. Дітей у Луці лише 16, але влітку їх значно більше - приїздять до бабусь і дідусів у цю мальовничу «курортну» природу.

      А клуб у Луці зберегли і навіть зробили ремонт. Нещодавно виграли грант в рамках Бюджету громадських ініціатив Немирівської ОТГ, написавши проєкт щодо облаштування біля клубу дитячої зони відпочинку. Тут почали класти доріжку з плитки, далі буде встановлення гойдалок та лавок. До клубу перенесли фельдшерський пункт, куди раз на два тижні приїздить сімейний лікар (також фельдшер у Никифорівцях працює на два села).

      З приєднанням до ОТГ в Луці активізувався ремонт доріг. Як кажуть місцеві, шкільний автобус і маршрутки можуть їхати до села, не гублячи колеса. Зокрема, у 2018-му зроблено вибірковий капітальний ремонт покриття вулиці Церковної.

      - Лука географічно є центром Вінницької області, до Вінниці від нас можна добратися хвилин за 20-30, - продовжує Наталя Школенко. - Дорога була асфальтована, позаторік на ній оновили асфальт і ще 450 м відремонтували. В Луці є свердловина з якісною водою, її почистили, і в цьому році планується будівництво водогону - центральну трубу прокладатимуть за кошти ОТГ, а люди будуть проводити до своїх будинків. Хоча жителів мало, але територія велика, тому довжина водогону буде близько 15 км. Частково вже є вуличне освітлення, а цього року планується освітити все село… Тому є надія, що молодь буде вертатися в Луку. От якби ще держава надавала підтримку малому фермерству та іншому підприємництву на селі…

      Що стосується нових робочих місць, то тут теж є перспектива. Колишнє приміщення школи не занедбали, а продали з аукціону. І не під якесь шкідливе виробництво, а фермерові, який планує створити тут склад, невеликий млин і сушарку. Є в Луці, до речі, й виставлені на продаж хати з великими присадибними ділянками.

 
Автор: Юрій СЕГЕДА
Розповісти друзям: