5 Лютого | 2020 | 14:01

Майже вінницькі…

Назва населеного пункту - Лука-Мелешківська, Вінницький район Площа - 37,24 км кв. Рік заснування - 1560 Населення - Офіційно прописаних - 4950, а проживає майже 7000 Відстань до обласного центру – 1 км Інфраструктура - Опорна школа, дитячий садок, будинок культури, амбулаторія сімейної медицини

Історія Луки-Мелешківської сягає глибокої давнини. Назва села походить від території біля річки Чаплі - «луки» і від прізвища першого власника – Ярмоли Мелешка, що володів цією земельною ділянкою наприкінці XVIII ст. Місцину, на якій виникло село – залісся, назвали так через те, що воно з усіх боків «потопало» у лісах: з півночі, сходу і заходу. Назва Лука вперше згадується у літописі від 1569 року. В селі також виявляли залишки поселення трипільської культури. Тут розташовані гідрологічні пам'ятки природи: джерела Чапля і Липки, геологічна пам'ятка природи скеля Михайла Коцюбинського, а також парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва  «Мала Софіївка».

Місцеве населення довгий час носило назву глеків, а все тому, що тут гарно «родили» груші. Селяни їх сушили, перетворювали на сухофрукти і відправляли на продаж аж до Франції. Сушені грушки формою нагадували глеки, через те й тих, хто їх виготовляв, стали називати глеками. На жаль, через хвороби та старість 300-літні «глеки» (фруктові дерева) довелося поспилювати.

Сьогодення. Восени 2017 року в рамках реформи місцевого самоврядування була створена об’єднана громада, Луко-Мелешківська ОТГ, яка сформувалася з трьох сільських рад. За цей час вдалося покращити стан місцевих доріг, «дістати» воду з нових свердловин, обладнати спеціальні місця для зупинок транспорту тощо.

- Втім, дуже швидко довелося встановити відеонагляд за зупинками, адже деякі мешканці з метою розваги дозволяли собі нищити спільне майно громади. Погано, що не цінують, не бережуть, але тут нам дуже допомагає відеоспостереження - і безкарно ламати дійсно стали менше, - зазначає голова ОТГ Володимир Сич.

За останні два роки по Луці-Мелешківській на чотирьох вулицях (протяжністю 10 км) зробили вуличне освітлення. Екскаваторами та тракторами капітально вичистили місцевий став, через занедбаний стан якого центр села скидався на непролазні джунглі. Після очищення водойми стала активно підійматися вода, а все тому, що на волю пробили дорогу багатьом підземним джерелам.

Місцева опорна школа розрахована на 300 учнів, але нині вона дуже перевантажена – тут навчається вдвічі більше дітей, ніж здатен прийняти сільський навчальний заклад.

- Дітей вчимо, де тільки можемо. Уроки проводять і в будинку культури, і (донедавна) навіть у дитсадку. Але за браком місця для нових вихованців в садочку, школу довелося «перенести». Для дошкільнят ми відремонтували декілька кімнат та найближчим часом маємо відкрити додаткову групу для малюків, - розповів про болючу в громаді тему Володимир Сич. - У новому навчальному році у нас планується три перших класи. З однієї сторони – це добре, а з іншої – їх немає де розмістити. Нині займаємося виготовленням проєктно-кошторисної документації на добудову існуючої школи зі спортзалом. Для цього шукаємо спонсорів, співпрацюємо з владою. На початку об’єднання ми планували будівництво нової школи в Луці, але після довгих митарств пересвідчилися, що цей проєкт нам реалізувати не вдасться. Тож, зробивши певні економічні підрахунки, ми вирішили зупинитися на добудові вже існуючого навчального закладу, оскільки ймовірність того, що держава погодиться на фінансову підтримку менш дороговартісного проєкту значно більша.

А поки в Луко-Мелешківській школі вже зробили громовідведення та  встановили на даху систему автоматичного танення льоду. Провели частковий ремонт підвального приміщення, «вичистили» підземні коридори від плісняви та столітнього бруду, відремонтували харчоблок та бібліотеку, провели нову каналізацію, встановили вентиляцію та обладнали внутрішні вбиральні – і все за власні бюджетні кошти. Новенька сантехніка, плитка на підлозі та стінах, сушарки для рук – діти задоволені, а керівництво «ламає голову», де б взяти кошти на завершення ремонтних робіт у вчорашньому підвалі. За співфінансування з обласним бюджетом тут відкрили спортивний та тренажерний майданчики.

Сільський будинок культури також зазнав позитивних змін. У ньому замінили вікна, зробили спортзал та роздягальню для дітей. У Луці-Мелешківській є навіть своя школа мистецтв, де навчають гри на багатьох музичних інструментах, вокалу та творчості.

Щодо медицини, то тут повністю створена первинна ланка сімейної медицини, яка фінансується напряму зі столиці. У селі також побудували 3 свердловини, збір сміття проводиться регулярно і щотижня.

- З вивезенням сміття проблем у нас немає, а от щодо проплат за надання цієї послуги, то вони виникають постійно. Всі хочуть жити в чистоті, та не всі готові за це платити. Розділяти сміття покищо не вдається, потрібен час для зміни свідомості людей у цьому напрямку, - зазначає Володимир Миколайович.

Бюджетоутворюючі підприємства в громаді, які до того ж забезпечують місцеве населення роботою: ТОВ «Аграна Фрут Лука» - виробник фруктів та соків,  «Ковінько» - ковбасна продукція, «Бріз-Т» - рибні консерви та велика кількість приватних підприємців.

Луко-Мелешківська земля багата на талановитих та працьовитих людей, які по всьому світу прославляють свою малу Батьківщину. Це і загиблі молодші сержанти ЗСУ, учасники російсько-української війни Віталій Білоус та Богдан Коломієць, молода письменниця Валентина Гальянова, член 1-го Українського народного хору в Києві Юрій Кириченко (1888-1951), який у лютому 1919-го разом із Державною Українською Республіканською капелою виїхав за кордон. Коли у червні 1920-го диригент капели Олександр Кощиць занедужав, до його обов'язків приступив Юрій Кириченко. Під його керівництвом капела успішно гастролювала в Німеччині та Іспанії. Тоді ж диригент очолив Український Народний Хор, на чолі якого гастролював у Європі, Алжирі, Тунісі та США. Зокрема, 24 останніх роки свого життя він керував хором Української протестантської церкви в Нью-Йорку. Похований в Америці. Вартий уваги й Леонід Прибєга - професор та відомий на всю Україну архітектор-реставратор та Василь Шевчук (1942 р.н.) прозаїк, поет-пісняр, публіцист і травознавець.

Автор: Вікторія МЕЛЬНИК
Розповісти друзям: