5 Лютого | 2020 | 14:35

Село на Кучманському шляху

Назва: Лука-Барська Площа: 250,5 гектара Рік заснування: приблизно 1438 Кількість населення: 490 чоловік Відстань до обласного центру: 50 кілометрів Інфраструктура села: НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ», будинок культури, храм Покрови Пресвятої Богородиці, поштове відділення, ФАП, 90 відсотків внутрісільських доріг з твердим покриттям, розважальний комплекс «Зустріч», три магазини, музей історії села в будинку культури, історико-етнографічний музей в НВК, центральне водопостачання, цех заморозки ягідних культур, автозаправка, пункт прийому молока і сумнозвісна вежа мобільного зв’язку, яка стала «каменем розбрату» в громаді.

Лука-Барська стоїть поміж горбистих берегів річечки Думка на старовинному Кучманському шляху і справедливо вважається візиткою Барського району. Село першим зустрічає подорожніх з вінницького, хмельницького, літинського напрямків, і їхати сюди – одне задоволення. Позаминулого року тут побудували відрізок добротної асфальтованої дороги на трасі сполучення Вінниця-Бар і вздовж неї встановили сучасні ліхтарі нічного освітлення. А в 2019 році у селі відкрили надзвичайно прекрасний розважальний комплекс «Зустріч» і проклали одинадцять з половиною кілометрів центрального водогону. Ці приємні позитивні зміни стали справжньою окрасою населеного пункту.

Центр територіальної громади знаходиться в Луці-Барській, а до неї ще входять Васютинці, Горяни, Зоряне і Квітка. Всіх їх пов’язує спільна доля сучасного лиходійства – ні економіки, ані перспективи соціального розвитку. У селах позалишалося, в основному, населення пенсійного віку. Ще донедавна люди жили сподіваннями, що ось-ось держава розщедриться, і з’явиться у них хоч і дорогий, але давно вимріяний природний газ.

– Та не з нашим, мабуть, щастям, мати вдома це благо цивілізації, – говорить голова сільської ради Ірина Мельник. – Прикро, але в Рожепах, Радівцях та Іванівцях, що знаходяться від Луки-Барської на віддалі трьох-восьми кілометрів, газ є, а старання моїх попередників ще у 2006 році вперлося у фізичну перешкоду і бюрократичну тяганину. Тоді вже була готова проектна документація підведення газової труби з боку Івановець, і залишалося тільки вирішити питання «проколу» під залізничними коліями в районі Васютинець. Механізм узгодження спочатку гальмувався, а потім і зовсім затих. З гірким душевним осадом люди з цим змирилися і дякують Богу, що хоч в довколишніх лісах не переводяться дрова…

Географічне місцезнаходження села зобов’язує нас завжди тримати високу марку культури, чистоти і порядку. Просвітницька й роз’яснювальна робота в навчальному закладі і серед дорослого населення вже дає свої плідні результати. Сьогодні в селі помітно зменшилося придорожнє засмічення і безпорадне викидання сміттєвих відходів у не відведених для цього місцях. Ми побудували три майданчики для збору сміття, закупили дев’ять спеціальних контейнерів європейського зразка і три сітки для порожніх пластикових пляшок. На чотирьох автозупинках встановили міні-контейнери. Від серпня минулого року вивезенням сміття займається на договірній основі комунальне підприємство «Бар-благоустрій». Один рейс сміттєвоза з Бара до Луки-Барської і назад обходиться в середньому дві тисячі гривень, які виділяє сільська рада. Але невідомо, як буде далі, коли відбудеться процедура входження нашої сільради до складу Барської ОТГ, бо за таку роботу власники будинків повинні самі розраховуватися з комунальниками.

Особливою гордістю Ірини Мельник стало відкриття в минулому році водогону в Луці-Барській. Це – результат ділових відносин громади села з надійним орендарем земельних наділів ТОВ «Краєвид Поділля», яке очолює менеджер сучасного стилю керівництва Григорій Пуга. Вдячні селяни справедливо вважають його своїм рятівником від спраги. Знаючи багаторічну проблему з десятками пересохлих сільських криниць, Григорій Михайлович запропонував фінансову підтримку, якою скористалися люди. На реалізацію цього проєкту товариство виділило мільйон гривень.

– Наш водогін – це нова сторінка історії села, – каже голова обслуговуючого кооперативу «Лука-Барська», депутат районної ради Зінаїда Вороніна. – ТОВ «Краєвид Поділля» взяло на себе витрати на підведення води не лише для своїх пайовиків, але й усіх бажаючих жителів села, а також до будинку культури, сільради і дитсадка. Було встановлено 148 абонентних точок, з яких третина вже експлуатується. Свердловину, глибиною п’ятдесят метрів і надійним запасом води, пробурили на кутку Тельман по вулиці Лугова. За сьогоднішніми мірками плата за куб використаної води у нас не висока і складає п'ятнадцять гривень. До того ж абоненти взяли на своє утримання і технічного працівника, який обслуговує водогін, а я працюю на громадських засадах…

Сьомий рік директором місцевої школи працює Володимир Наманюк. За словами колег-педагогів він «чудово вписався у наш колектив і досить вдало продовжує напрацювання свого відомого попередника Анатолія Панчука. Це його перша керівна посада після вчителювання в початковій школі…».

– Тут, звичайно, обсяг роботи і рівень відповідальності набагато більший, аніж був у Мар’янівці, – ділиться думками Володимир Миколайович. – Я знав, куди йшов, і знав, що буде нелегко, адже тримати «планку Панчука» – це щоденний екзамен випробувань. Оцінку мені виставляють учні, їхні батьки і вся громада… Якби десь схибив, то б і наслідки були інші, а так – у нас все ладиться і школа має перспективу утриматися на теперішньому рівні. Я надзвичайно задоволений підтримкою, яку постійно надають навчальному закладу голова села Ірина Мельник, гендиректор ТОВ «Краєвид Поділля» Григорій Пуга і місцеві підприємці, власники розважального комплексу «Зустріч» батько і син Микола та Євген Яцькові. Зараз у нас на порядку денному головне завдання – добитися відкриття ще однієї групи в дитсадку, бо в селі утворилася черга з дошкільнят, батьки яких хочуть віддати їх під опіку грамотних вихователів…

– Попри численні різнопланові «підводні камені», суперечки і постійне невдоволення моєю роботою кількох земляків, наша громада живе активним життям, – резюмує Ірина Мельник. 

м.Бар

Автор: Віктор ЗЕЛЕНЮК
Розповісти друзям: