26 Лютого | 2020 | 14:39

Усім Тростянцям вінець

Смт Тростянець - адміністративний центр Тростянецького району. Місцеві жителі займаються садівництвом, городництвом, багато хто працює на птахофабриці в Ладижині, в державних структурах. Раніше жителі тримали домашнє господарство, зараз таких значно менше. Селище Тростянець зустрічає чистими тротуарами й широкими вулицями. Вздовж головної вулиці Соборної на невеликій відстані адміністративні приміщення, школа. Окрасою центру став оновлений парк культури й відпочинку. Туди ведуть усіх гостей Тростянця. Прямую і я.

Два гектари землі в центрі селища багато років були місцем стояння вод, комарів і бур’янів, по-народному - мочара. Доки його освоєння не ініціювала селищна голова Людмила Червонецька. В облагородження парку вкладалися кошти місцевого, обласного, державного бюджетів, писалися та перемагали грантові проєкти, долучалися місцеві меценати та знані земляки. В селищній раді розповіли, щоб не витратити зайву копійку, закупивши матеріали, багато робіт проводилися самими ж місцевими жителями. Кожне деревце висаджували і плекали тростянчани під дбайливим поглядом голови Людмили Іванівни.

Зараз це прекрасна зона для відпочинку з повністю облагородженою територією. Лавочки, пам’ятник, красиві алейки ведуть до дитячих ігрових майданчиків, спортивного майданчика з тренажерами, місток через доглянуту водойму і ще багато іншого.

Подекуди тротуари в центрі встелили плиткою. Виявляється, що для ділянок дороги, схильних до обвалів, таке покриття обрали не просто, щоб розтринькати гроші (це рішення знайшло чимало критиків). Плитку можна розібрати, підсипати за потреби і вимостити назад.

Зупиняю перехожу. Знайомимося. Мирослава Чернецька - викладач з фортепіано й вокалу в музичній школі.

- Я працюю в музичній школі вісім років. Обстановка у нас приємна, дружня і творча. Ми легкі на підйом і підтримуємо будь-які зміни. Приємно спостерігати, що селище розвивається. Паркова площа, фонтан, де дуже люблять гуляти мами з дітьми, постійно групками підходять школярі.

- А молоді є чим зайнятися в селищі? Чи є тенденція «відпливу»?

- Так. Нам, молодим людям, хотілось би більшого. Через те молодь і виїжджає. Я напряму відповідаю за наше культурне життя. Маємо свій ансамбль в Ободівці, як соліст районного будинку культури виступаю і в селищі, і по району. В музичній школі, де працюю, нам зробили опалення. Мріємо про музичну студію для естрадного співу. Діти в нас талановиті, їх потрібно показувати, розвивати і проявляти їхні здібності в творчих конкурсах.

До слова, тепло в музичній школі відновили зусиллями керівництва ОТГ. До складу Тростянецької об’єднананої громади увійшли селище Тростянець та село Демидівка. На баланс ОТГ перейшли Тростянецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня № 2, НВК «Середня ЗОШ І-ІІІ ст. №1-гімназія» смт Тростянець, Тростянецький будинок дитячої творчості, Тростянецька дитяча музична школа та Демидівський фельдшерський пункт. У школах минулого року зробили ремонти за вимогами «Нової Української школи», придбано меблі та все необхідне для навчання дітей, встановлено пароконвектомати для випічки і не тільки.

Зупиняю пенсіонерку Валентину Омелянівну. Як живеться пенсіонерам у Тростянці, запитую.

- Так, як скрізь, - відповідає. - Я живу в Тростянці майже все життя. Багато років працювала на м’ясокомбінаті. Таке було потужне підприємство, на другому місті в області за потужністю. І дуже прикро зараз чути, що те, на що ми поклали стільки своїх сил і здоров’я, доживає останні місяці. Спиртовий завод, маслозавод, автобаза, будівництво з усіх боків. А зараз навіть судді в районі нема. Але все одно я бачу якийсь рух, відколи з’явилось ОТГ. Селище чисте і чепурне, як лялька. Вулички щодня метуть, геть у суботу, тротуари ремонтують, клумби доглядають. Організований вивіз сміття. До кожного двору раз на тиждень заїжджає транспорт і забирає непотріб.

Про минуле і сьогодення Тростянця нам розповідала директор краєзнавчого музею Людмила Шамраєнко. Людмила Сергіївна провела велику пошукову, дослідницьку роботу й підготувала буклет про пам’ятні знаки Тростянецького краю. Серед інших виокремлює єврейське кладовище і Стіну плачу.

- Пам’ятний знак «Стіна плачу» був реконструйований в 2014 році. Це символ, який нагадує про 337 замучених євреїв під час єврейських погромів 1919 року. У часи Другої світової війни на Тростянеччині розмістилося єврейське гетто. Євреїв сюди гнали з Закарпаття. Місцева жителька з Торканівки переписувалася з єврейським хлопчиком, який вижив у гетто. «На свинарні за селом, між Торканівкою й Павлівкою, в цій братській могилі поховано 1800 євреїв, і поміж ними моя сім’я: мама, тато, брат, тітка, дядько та інші. Мені було 14 років, коли радянська армія нас звільнила. 70-80 осіб, які залишилися живими, влаштували земляну могилу. Я дізнався, що в долині внизу посадили фруктові дерева, а навколо могили – паркан… Пишу вам, і сльози застилають мені очі», - читає уривки з листа.

У краєзнавчому музеї організовують виставки робіт місцевих художників, вишивальниць, зустрічі з ветеранами, музейні посиденьки. Результати праці вишивальниць, літераторів зібрали в літературно-мистецький альманах. Творчий клуб «Душі криниця» - презентує авторські книжки, читання віршів, готує пісні на слова земляків-друзів.

Родом із Тростянця знані в Україні журналісти, науковці, військові, лікарі й політики. Відомості про них зберігає краєзнавчий музей. Поклик серця веде їх до рідного краю. На свята й зустрічі випускників з’їжджаються з усієї країни його сини і дочки.

Перша згадка: 1598 (як Адамгород)

Соціальна інфраструктура: 2 школи, 2 дитсадки, музична школа, будинок дитячої творчості, районна лікарня, ЦПМСД.

Населення: 7655 жителів (станом на 2018 рік)

Віддаленість: 125 км від Вінниці

  

Автор: Антоніна БАСЕНКО
Розповісти друзям: