4 Березня | 2020 | 12:15

«Вінниччину» читають в Австрії

Нещодавно до редакції надійшов лист, у якому наш земляк і читач Оксентій Онопенко з Відня розповів, що з цікавістю знайомиться з публікаціями на інтернет-сайті нашої газети. Також він надіслав власні роздуми про походження назв населених пунктів.

 

Нещодавно до редакції надійшов лист, у якому наш земляк і читач Оксентій Онопенко з Відня розповів, що з цікавістю знайомиться з публікаціями на інтернет-сайті нашої газети. Також він надіслав власні роздуми про походження назв населених пунктів.

Хоча з цими несподіваними гіпотезами, можливо, не погодяться професійні мовознавці. Адже назву села Лука пан Оксентій виводить від англійського слова «look», а «Мелешківська» не від імені Мелешко (Мелентій), а від грецького слова; «Уладівка» - не від імені «Улад» (Влад), а від Лади; Тростянець, на його думку, походить не від тростини (очерету), а від німецького «trost»; також він не бере до уваги, що місто Бар королева Бона колись назвала на честь рідного італійського міста Барі, що давньоіндійський санскрит не використовувався при запровадженні християнства, що Луцьк у давнину називався «Лучеськ» тощо. Проте й така народна етимологія має право на існування.

Юрій СЕГЕДА

Під покровом Пречистої Діви

Років сорок тому довелось побувати в старовинному тюринзькому містечку Мюльхаузен, перші писемні згадки

про яке належать до Vст. нової доби. У день мого там перебування в храмі Святої Марії мав відбутися вечір органної музики, і в очікуванні початку я заглянув у краєзнавчий музей, що був у сусідньому з храмом будинку. Доброзичлива співробітниця музею, довідавшись, що я проїхав 300 кілометрів, щоб послухати гру відомого органіста, приязно провела мене як гостя і запропонувала внести у книгу відвідувачів музею мій відгук. Потрібно пояснити, що перші відгуки в Книзі гостей датувалися XIVсторіччям, при тому на третій чи четвертій сторінці книги я помітив запис, під яким підписалися два чоловіки «з Подолії». Нині вже важко згадати, у якому саме році XV сторіччя наші земляки побували в Мюльхаузені і що саме вони записали, але під враженням від того запису і я засвідчив у книзі, що родом з Великих Крушлинець побіля Вінниці.

Але мета мого листа інша. До його написання мене спонукала стаття Юрія Сегеди в газеті від 5 лютого про село під назвою Лука. Автор торкнувся також питання назви. Річ у тому, що аналогічні назви існують також в інших країнах Європи: Баня-Лука, Луккау або Лукка, Луков, Луковіт, Лукув тощо. Такі назви присвячені небесній богині, яка наглядає за мораллю в суспільстві і ставленням людей до флори і фауни. Назва «Лука» утворена від англійського дієслова «tolook» (luk) - дивитися. В Україні є й інші назви цього ж значення: Смотрич, ріки Вижва (видіти - виджу), Стир (в німецькій мові «stieren» - настирно дивитися). Українське слово «рачити» - «дивитися» - було вжито у назві села Рачки в Вінницькій області. Але жителі села, не здогадуючись про значення назви, змінили її на «Подільське». Синонімом назви «Рачки» може бути назва «Вилково», але від санскриту «vilok» - дивитися, стежити. Значення «наглядаючий» має ім’я євангеліста Луки - «Lucas». Євангелісту Луці присвячена назва міста Луцьк.

Друга частина назви «Лука-Мелешківська» утворена на основі грецького слова «meleso» - предмет турботи, стан занепокоєння; клопотатися кимось або чимось. Назва «Мелешки» збережена біля Львова, на Полтавщині, в Білорусі. У міфологічних уявленнях древніх «Наглядаюча» - богиня Місяця. В «Історії» Геродота імя богині «Аргімпаса» - «пасе суворо (очима)» або «пятить очі», як у назві ріки Припять. Той же образ Діви збережено у назві сусіднього села Парпурівці - «Пречистенці» (від латини «parpurus»).

У наступних статтях газети анонсовані публікації, зокрема, про назву «Тростянець», яку зберігають кілька поселень. В основі назви вжито слово староверхньонімецької мови «trost», яке має спільність з іншим словом німецької мови - «trauen». У Баварії обидві ці назви знаходяться поруч: «Trostberg» і«Traunstein» (біля озера Хімзеє). Первісно смисл слова «trost»- довіра, впевненість, надія, а згодом слово «trosten»набуло ще значення утіхи, відради. Образ небесної Діви в молитвах віруючих поєднується також з утіхою (Діва-Богиня Утіхи).

Вживання іноземної мови в топонімії не повинне бентежити. Це давнє правило і вимога церкви - вживати в географічних назвах грецьку, латину, санскрит, іншу іноземну лексику, додаючи такі закінчення, щоб назви звучали на місцевий лад. Так утворена й назва ріки «Ров» - від англійського слова «raw» (ro:) - допікати, дошкуляти, цвікати (у гніві, сердито). Це ж значення має назва «Гнівань» і назва «Бар» (від грецького «baros») - досада, бути сердитим. Старовинні назви довкола Вінниці пояснюють назву «Вінниця», утворену від санскритського «vini» - направляти, виховувати, навчати, бути доброчинним - «Лада» або ж «Уладівка». А з іншого боку, Лада може й гніватися, карати, дошкуляти. Німецьке «wini»характеризує Вінницю як «дружину» (жінку), а готське «winnan» передає у назві міста характер «гнівної», «докоряючої», навіть «лихої».

Не потрібно думати, що іноземна лексика використана тільки в топонімії України. Так було заведено й в інших країнах, де утверджувалося християнство. У той же час українські слова вживалися в творенні назв в Австрії (Тичино - Буковина; Тесін - «Теси», як дорожні стовпи чи віхи), у Німеччині: Цвікау - від «цвікати», Плохінген - бути хирим, снілим - Скнилів, Хирів; у Швейцарії ріка Талан - ріка Фортуни-Долі та в інших країнах.

Оксентій ОНОПЕНКО

Відень, Австрія

Розповісти друзям: