Влада і Громада

У даному розділі знаходиться 316 матеріал(ів)
41.
06/03/18
Цілком можливо, що жіноче свято 8 Березня ми відзначаємо востаннє. А вже з наступного, 2019 року, замість 8 числа стане вихідним 9 березня - день Шевченка. Ці та інші зміни у державний календар пропонує Інститут національної пам’яті та підтримує чимало депутатів Верховної Ради. Втім, дата 8 березня хоч і втратить статус вихідного, залишиться Міжнародним жіночим днем. Днем, який не викреслиш з історії. Але… Що ми знаємо про цю історію? Як так сталося, що день боротьби за права і свободи жіноцтва став легковажним і грайливим святом, впродовж якого, замість реальних, нарівні з чоловічими прав і гарантій, жінкам підносили бліді оранжерейні квіточки?
42.
28/02/18
Вийшовши заміж та змінивши дівоче прізвище на Хранітель, Аліна вдало поєднала професію, покликання та життєву позицію. Так вже склалося, що з раннього дитинства ямпільчанка Аліна, а нині вінничанка, більше цікавилася спілкуванням з книжками, ніж з однолітками. Бігла не на вулицю марнувати час, беззмістовно тиняючись околицями, а до бібліотеки - розглядати підшивку «Вінниччини». - Я була незвичайною дівчинкою, - пригадує дитинство жінка. - У восьмирічному віці, завдяки вашій газеті, знала всю керівну верхівку області й району, зачитувалася кількістю зібраного урожаю, отриманих надоїв та перспективними планами розвитку населених пунктів. Полюбляла гумористичну сторінку та кросворди. А потім вмовила маму виписати газету й додому, де облаштувала власний міні-архів, ретельно підшиваючи кожен випуск улюбленого видання до папки, так, як це робили, як здавалося на той час, богині-бібліотекарки. Ще зі шкільних років дівчинка позиціонувала себе як інтроверт. Була замкнутою та зосередженою на собі, любила навчатися й бралася освоювати більше матеріалу, ніж пропонувала тодішня шкільна програма. Загальний кругозір та безперервна освіта й нині допомагають Аліні Хранітель «тримати марку», бути цікавою співбесідницею та різносторонньою особистістю. Педагогічна освіта жінки не cтала ключовою для подальшого вибору кар’єри. В той же час у неї виник інтерес до пізнання психологічних особливостей людини та її поведінки. Аліна зрозуміла, що професія психолога не передбачає короткотривалий процес навчання, а поєднує самоосвіту, платні тренінгові програми й семінари та постійну практику. Вже десять років, працюючи у психіатричному відділенні на базі обласної психоневрологічної лікарні імені Ющенка, допомагає вирішувати психологічні проблеми у стосунках батьків і дітей, спеціалізується й на важких психічних розладах маленьких пацієнтів. - Коли влаштувалася на роботу до відділення, то були певні побоювання: як допомогти людям, але й не зациклюватися на їхніх проблемах, - каже Аліна. – Згодом стала використовувати правило «білого халата». Щодня, повертаючись додому, я подумки скидаю з себе отриманий на роботі тягар, ніби знімаю лікарняну спецформу й перетворююся на люблячу матір й дружину. Фахівчиня каже, що набуті проблеми у поведінці та психіці дитини найчастіше стають віддзеркаленням стосунків між рідними, зокрема батька й матері. При важких психологічних розладах у дітей не обійтися без командної гри. Потрібно мобілізувати самих батьків на пошук ресурсів для спрямування їхньої енергії у русло найефективнішої реабілітації дитини. Український менталітет, на думку психолога, передбачає відмовки типу «пороблено, задавнено», але при цьому пані Аліна не радить покладатися виключно на похід до знахарок та паломництва святими місцями вважаючи це панацеєю від усіх хвороб, а тим самим зняття відповідальності з себе та перекладення тягаря вини на інших членів родини. В даному випадку психолог більше схиляється до віри в енергію думки, позитивне налаштування, яке дійсно здатне творити дива. В особистому житті, зокрема у вихованні донечки, психолог намагається пропорційно поєднувати материнську любов та ненав’язливі психологічні методи й ігри, направлені на формування правильного світосприйняття й поведінкових норм у загальному розвитку дитини. Каже, що подекуди дискутує з чоловіком щодо його вимогливості та строгості до доньки. На цьому підґрунті формується «конфлікт інтересів», й не завжди до думки практикуючого психолога-мами дослухаються. - Як на мене, наша донька доросла не по роках, - ділиться Аліна. – Копіює мої вислови та фрази, з першого речення розпізнає «розумні казки», направлені на те, аби пояснити дитині недоліки в її поведінці чи характері, й далі, посилаючись на важливі справи, воліє уникнути продовження казкового сюжету. Хитренька й розумненька, але життя покаже, в якій саме галузі проявляться її таланти та здібності.
43.
28/02/18
Свого часу вінничанка Христина вийшла заміж та перебралася жити до столиці, а звідти подружжя, зважаючи на чоловікову роботу, переїхало до Франції, де й мешкає вже майже 3 роки. - Асоль народилася в Києві, і коли їй було трохи більше півтора рочки, обставини змусили нас змінити країну проживання, - почала розповідь Христина. - В Україні донька вважалася дитиною, яка часто хворіє. Щомісяця нас навідувало ГРВІ, і вірус ходив по колу, поки «не переколотить» усіма. При цьому я, як зразкова матуся, до лікування свого чада підходила дуже відповідально: виклик лікаря, погодинне прийняття ліків, домашній режим до повного одужання. Але тут, у Франції, мого фанатизму ніхто б не зрозумів. Якщо придивитися до дітей, які живуть у Парижі, то практично кожен чхає, покашлює, пускає соплі. При цьому усі бадьорі, веселі, граються на майданчику, ходять у гості, в басейн, на гімнастику, в школу і дитячий садок. Тобто активно контактують з іншими дітьми, начебто вони абсолютно здорові. І взагалі, на такого роду погіршення здоров'я тут ніхто не звертає увагу. А в щоденному побуті такі «недужки» називають «маленька нежить», «отитик», «температурка» і так далі. Якщо ж дитина з якоїсь причини виглядає млявою (варіант норми у Франції - привести дитину до дитячого закладу з температурою), то всі говорять, що вона просто «втомилася». Христина каже, що коли вперше привела доньку до лікаря, то на скарги висока температура, кашель, закладений ніс, отримала призначення: промивання носа морською водою і жарознижувальний сироп. І все! На її: «Але ж лікарю, їй так погано!», отримала настанову розслабитися, та запевняння, що через 5 днів усе мине. - Іду від нього і думаю, що, напевно, тут якась інша особлива морська вода, яка швидко і ефективно лікує ніс. У підсумку виявився звичайний соляний розчин, який і ніс до пуття не пробиває... Але дитина і справді незабаром одужала, - дивується жінка. - На перших порах, відвідуючи місцеві медзаклади, я перебувала в шоці. Приходиш до лікаря з хворою дитиною, а він ніякого особливо лікування не призначає. Знімають симптоматику й тільки. Дзвониш в швидку, коли дитина «горить», а на іншому кінці дроту кажуть: «Роздягніть, обітріть теплою водою, бо швидка на такі виклики не приїздить». Вважається, що температуру, якщо вона тримається не більше трьох днів, батьки в змозі збити самостійно в домашніх умовах. - Приїжджаєш в госпіталь із зневодненою дитиною після 3-х днів сильної блювоти, проносу, температури, а там призначають пити водно-сольовий розчин і відправляють додому, - розповідає Христина. - Зате з вами обов’язково попрацює психолог із заспокійливою бесідою. У лікарню ніхто вас не покладе, і не просіться. У Франції досить спокійно ставляться до вірусів і різного роду інфекцій. «Маленький ринофарингит» - це звичайне повсякденне явище, і якщо дитина бадьора і весела, то може ходити в школу й відвідувати секції. Лікування від ГРВІ як такого не існує, противірусних препаратів (наприклад, на основі інтерферону) у Франції не застосовують, судинозвужувальні краплі в продажу зовсім заборонені. Якщо ж дитині все гірше і гірше - призначають антибіотики. З власного досвіду українка стверджує, що французькі лікарі приходять на виклик батьків здебільшого для того, аби заспокоїти, що з їхньою дитиною все в порядку. Роль лікаря: вселити впевненість батькам і навчити, як діяти самостійно в тій чи іншій ситуації. Аптеки у Франції - в основному для того, щоб видавати ліки за рецептами. Якщо ж вирішив лікуватися сам, то до твого розпорядженням, лише морська вода для носа, жарознижуючі та гомеопатія. - Французька мама або тато ніколи не сперечатимуться з лікарем щодо лікування дитини і повністю виконуватимуть його розпорядження, - констатує Христина. – Тут діти, практично з народження, сплять у власній кімнаті. За українськими мірками вони одягнені «слабо». Побачити дітей взимку без шапки, в туфельках, тонких штанях без колгот при температурі трохи вище нуля тут вважається нормою. Тут мами над дітьми не трясуться, не поправляють постійно шарфики і не накидають в разі вітру капюшончики курточок. Поживши тут, я сама стала одягати дітей більш прохолодно. Іноді місцеві матусі жартома називають мене «мамою-квочкою», тож намагаюся бути адекватною й віднайти «золоту середину» у догляді та лікуванні дорогенького чада.
44.
28/02/18
Коли десятирічну вінничанку Яну Вербу, яка з народження пересувається виключно на візочку, запитали: «Про що ти мрієш?», то дівча без роздумів відповіло: «Танцювати». Певно, «вищі сили» таки почули про прагнення маленької красуні й привели до реабілітаційного центру «Гармонія». Хореограф-постановник Тетяна Чистякова одразу вирішила, що допоможе дитині реалізувати мрію, та поставила для неї запальний сольний танок в інклюзивному спектаклі-сенсації «Пори року. Так, я можу». Для динамічного та більш ритмічного виконання танцювальної композиції довелося дещо видозмінити інвалідний візочок дівчинки: задню страхову стінку відкрутили, від чого колеса візка стали швидші й маневреніші, хоча й виник ризик травмування перевертом назад. Нині Яна заново навчається кермувати своїм оновленим транспортним засобом й готується до дебютного виступу. Марина Верба розповіла, що її донька народилася цілком здоровою дитиною. В чотиримісячному віці, після огляду лікаря, дитині зробили щеплення, яке призвело до коми, а згодом до відмови ніжок та діагнозу: в’ялий параліч. Тоді медики свою провину не визнали, покриваючи один одного та закидаючи матері, що це саме з її вини дитина захворіла. Декілька успішних операцій та оптимістичні прогнози лікарів все ж дають надію родині на те, що їхня донечка таки ходитиме власними ніжками. Але поки що про повне одужання Яночка лише мріє та вчиться танцювати колесами, а емоції передавати пластикою рук й мімікою обличчя. Маленька пріма інклюзивної постановки гарно вчиться. Найбільше полюбляє математику та малювання. Нещодавно дівчинка змінила навчальний заклад. Причиною тому стало негуманне ставлення керівництва попередньої школи до особливих потреб учениці. Перший день в новому класі почався для Яни Верби з приємного сюрпризу: майбутні однокласники аплодисментами й обіймами привітали дівчинку в новій школі. Яна розповіла, що раніше дружила виключно з хлопчиками. Тепер, завдяки зміні навчального закладу, обзавелася й подругами-однокласницями. Одна з них запросила дівчинку разом відвідувати заняття на пілоні (акробатичні трюки на вертикальній трубі). Тренер знає про особливості тіла Яни, але стверджує, що для цих тренувань необхідні сильні руки, чим наша героїня й може похвалитися. Юна танцівниця в майбутньому бачить себе дизайнером одягу, а нині ж слідкує за модними тенденціями і сама намагається виглядати стильно, самостійно підбираючи собі цікаві образи для виходу в світ.
45.
28/02/18
Ідея ведення спільного бізнесу у тоді ще закоханої пари, а нині вже подружжя, вінничан Дани й Дмитра Нагорняків з’явилася після появи у їхніх стосунках третього, який не лише не розбив пару, а навпаки зблизив та зарядив новими ідеями. - Собаку породи бішон-фрізе для нас вибрав Дмитро, - почала розповідь Дана. – Ліквідувала лікбез, продивилася відео й пристала на його пропозицію. І не пожалкувала жодного дня. Коли з’явилася Юта, ми намагалися стати для неї не просто люблячими хазяями, а відповідальними батьками. Тоді мучили продавців у магазинах питаннями догляду за тваринкою, але не отримували вичерпних кваліфікованих відповідей, що дуже засмучувало. Ідея відкриття зоомагазину та грумінг-салону (перукарні для тварин) не була спонтанною й необдуманою. Заручившись фінансовою підтримкою батьків, підприємці-початківці провели власне маркетингове дослідження, опитування власників домашніх тварин, пошук приміщення, яке б задовольняло усі їх вимоги (не підвальне, не біля проїжджої частини, в дворику з густонаселеними багатоповерхівками). Саме тут знадобився управлінський менеджмент Дани та обізнаність в правознавстві Дмитра. Зоомагазин-салон нарекли ім’ям улюбленеці Юти, де зробили акцент здебільшого на речі та різноманітність раціону харчування котів та собак. Представленим асортиментом дещо зачепили сегменти потреб гризунів та птахів, рибками вирішили не займатися. - Наш магазин існує вже три роки, та лише два місяці минуло, як ми найняли на роботу постійного продавця, - каже Дана. – До того чергувалися за касою з Дмитром, і не тому що жаліти коштів, а хотіли особисто чути побажання покупців, миттєво реагувати на пропозиції, замовлення та можливі недоліки в роботі. В «Юту» господар може зайти з домашнім улюбленцем будь-якого розміру. Тут діє принципове правило: не залишати тварин прив’язаними на вулиці, адже цей магазин робився спеціально під них і для їхнього комфорту. По відкритті салону для грумінг-залу запрошували перукаря зі сторони. Нещодавно ж Дана закінчила півторамісячні київські грумінг-курси, де тиждень з господинею як модель перебувала й Юта. Відтоді власниця салону стриже особисто, а на зміну собі вже підучила напарницю Надію. Дівчата ділять обов’язки та чітко розмежували породи, хто на яких краще знається та швидше знаходить підхід до тваринки-клієнта - Коли почала впритул працювати з тваринами, то зрозуміла, що без знання зоопсихології в цьому бізнесі не обійтися, - розповіла Дана про тонкощі своєї нової професії. – Засіла в Тімірязєвці за старі радянські підручники з зоопсихології, а озброївшись корисними знаннями, почала не лише використовувати їх у своїй роботі, а й ділитися порадами з власниками тварин. Для цього час від часу в салоні магазину проводимо навчальні семінари для добропорядних господарів та влаштовуємо наглядні онлайн-трансляції цікавих для наших клієнтів тем догляду за тією чи іншою породою тварин. Дана Нагорняк стверджує, аби стати хорошим грумінг-майстром, необхідно володіти значним запасом терпіння, залізною витримкою і безмежно любити тварин. - Нас, грумерів ображає, коли клієнти, наприклад, приводять маленького непосидючого йоркширського тер’єра (вартість якого сягає від 300 доларів) і їх обурює, що ціна за стрижку такої тваринки буде коштувати від 220 грн. за дві години часу, - розповідає власниця салону. – Часто доводиться наводити красу агресивним тваринам, і тут уже майстер має докласти усіх зусиль, аби вийти з грумінг-залу з найменшими втратами. В мене і в Наді руки постійно розцарапані й подерті, ранки не встигають заживати. Ми працюємо без рукавичок, в іншому випадку це позначатиметься на якості нашої роботи, тож не хочеться розчаровувати відвідувачів. Дівчина, покладаючись на досвід, каже, що чим миліше і гламурніше ім’я носить хвостатий клієнт, тим неадекватніше він може проявити себе під час стрижки. І навпаки, чим брутальнішу кличку має тварина, тим поступливішою та лояльнішою вона частіше виявляється. Нині власники «У Юти» перебувають у стані постійного самоаналізу та безперервного навчання. Мають багато неординарних прогресивних та сміливих планів щодо свого подальшого розвитку. Один з нещодавно реалізованих: облаштування затишного куточка для очікування власників «хвостатих» клієнтів грумінг-салону. Тут для їхнього комфорту безкоштовна кава або чай, свіжа преса та перегляд телевізійних каналів. Попри все, у фокусі закладу задоволений клієнт.
46.
28/02/18
Своє досить рідкісне ім’я Сюзанна Жуковська отримала завдяки хіту 90-х у виконанні Адріано Челентано. Тоді від «Адріанівської Сюзанни» фанатіли усі й усюди, не винятком був і батько дівчинки. Її безтурботне й забезпечене дитинство минуло в Іллінцях Вінницької області. В дванадцятирічному віці дівчинка, впавши з дерева, отримала важку фізичну травму. А оскільки переривання основи хребта не було, лише компресійний перелом грудного відділу, то лікарі обнадіювали батьків, запевняючи, що дівчинка сама ходитиме і повернеться до нормального життя. Сюзанна каже, що той період був чи не найважчим для неї – після постійної активності стати прикутою до ліжка, а згодом до візка, було для неї нестерпним. Лікарня, безкоштовна реабілітація раз на два роки - ось і все, що могла собі дозволити її не надто заможна родина. Коли однолітки Сюзанни почали визначатися з професією, вона теж вирішила не відставати й на спецкурсах вивчилася на секретаря-референта. Окрилена повернулася до рідних Іллінців й стала на облік до місцевого центру зайнятості. Ейфорія розвіялася вже за кілька місяців очікування бажаної роботи, натомість спеціалісти центру радили дівчині перевчитися на іншу більш затребувану професію в районі – манікюрницю. - Мама одразу не вірила в мою затію: в нашому містечку знайти роботу за спеціальністю, перебуваючи на візку, було просто нереально, - стверджує дівчина. – Перевчатися я відмовилася, адже любила роботу з документами, а з 2006 року почала регулярно виїжджати до літнього реабілітаційного табору – «Школи самостійного життя», де й познайомилася з людьми, які у подальшому відіграли ключову роль у моєму житті. Курси документознавства були лише першою щаблинкою у постійному особистісному розвитку Сюзанни Жуковської. П’ять років навчання на курсі соціальної роботи в університеті «Україна» минули без поблажок щодо себе та нарікань з боку студентки на свою непросту долю. Згодом, на пропозицію Раї Панасюк, зі статусу звичайного учасника реабілітаційного табору, вона перейшла до когорти волонтерів-організаторів самого заходу. А добре проявивши себе у цій місії, отримала робоче місце у реабілітаційному центрі «Гармонія», і знову ж таки з доброї руки її натхненниці та засновниці пані Раїси. Доросле самостійне життя розпочалося для жінки з 2011 року. Тоді вона відчула, що може бути корисною багатьом людям, які, як і вона, опинилися у складних життєвих обставинах. За словами самої Сюзанни, на неї покладено досить широкіі обов’язки: координація комітету доступності (збір, аналіз та узагальнення отриманої інформації від різних служб, громадських організацій для спеціальних міських департаментів), консультаційна робота з клієнтами по самообслуговуванню та поведінкою у побуті, проведення виїзних навчальних тренінгів з доступності для фахівців-реабілітологів та звичайних мешканців у районах. - Ми фактично беремо наставництво над людьми. Адже новачки не знають багатьох тонкощів щодо подальшого життя у своїй ситуації та поводженні з людьми, які отримали травми або народилися з ними, - розповідає працівниця «Гармонії». – Чим більше вінничан знатиме про нашу роботу та потреби людей з інвалідністю, тим швидше проходитимуть процеси адаптації такої категорії осіб у суспільстві. Нині Сюзанна Жуковська почувається цілком упевненою. Вона на пару з подругою-колегою орендують затишну квартиру, отримує у центрі від міста стабільну зарплатню, а маючи законну відпустку, активно подорожує Україною в колі близьких друзів.
47.
28/02/18
Ця сторінка присвячена молодим людям, народженим у 80-х - початку 90-х років минулого століття. Тим, хто, не очікуючи «манни небесної», добивався успіху сам, незважаючи на суспільну думку чи зневіру оточуючих. Одна героїня проміняла тепленьке місце в офісі на щоденні фізичні навантаження й почувається при цьому цілком щасливою. Друга - використовує управлінський менеджмент, аби лишень догодити своїй собаці. Третя ж, отримавши важку травму ще в дитинстві, не впала у депресію, а веде повноцінне життя, допомагаючи адаптуватися людям з інвалідністю.
48.
26/02/18
Настоятеля хмільницької церкви Покрови Святої Богородиці, протоієрея Володимира Леванчука знають не тільки як чуйного, турботливого пастиря. Не менше він відомий своїм благоговійним ставлення до краєзнавства та історії. Багато років хмільницький батюшка записує спогади старожилів, збирає легенди й бувальщини, знає походження назв усіх населених пунктів району… А ще любить та вміє писати.
49.
26/02/18
…Тетяна нахилилася над тілом, що здавалося бездиханним. Чоловік лежав горілиць, розвинувши руки. Його обличчя, залите світлом ліхтаря, нагадувало маску. Повагавшись, Тетяна нахилилася ще нижче: він хоч живий? І що їй тепер з ним робити?..
50.
13/02/18
123456789101112131415