Влада і Громада

У даному розділі знаходиться 362 матеріал(ів)
81.
29/03/18
Лялька - експерт з уроків, ворожінь та іншої містики. В підлітковому віці хто не вірив у відьом, привидів і перевертнів? Хто не ворожив собі та подружкам? Напевне, всі. Але у Ляльки, з якою Іра спочатку ходила до однієї групи у дитячому садку, а потім 10 років просиділа за однією партою, дитячі пустощі розвинулись у справжнє хобі.
82.
22/03/18
Виставка-ярмарок відбуватиметься 30 березня з 9-ї до 15-ї години біля входу до редакції газети "Вінниччина".
83.
15/03/18
Випускники профтехучилищ не оббивають пороги центрів зайнятості та майже не потерпають від безробіття: чи не 100% з них працевлаштовуються. Такою є кон’юнктура сьогоднішнього ринку і така тенденція підвищеного попиту на кваліфіковані кадри з виробничих спеціальностей збережеться найближчими роками. Це підтверджують і роботодавці, і менеджери з персоналу. Нещодавно в обласній філармонії відбувся профорієнтаційний захід для учнівської молоді «ПрофіСтарт: обери своє майбутнє». І він лише підтвердив цю закономірність.
84.
15/03/18
Такий прогноз, принаймні, робить відомий народний синоптик Леонід Горбань. Саме він, нагадаємо, спрогнозував морози на початку весни та різке похолодання зі снігом і морозами, яке розпочнеться 17 березня.
85.
15/03/18
Наш товариш-газетяр, автор, якого знали в усій Україні, безмежно поважали читачі, перед яким схиляли голови колеги, рік тому пішов у кращий світ. Напевне, туди, де значно більше правди, справедливості, де не потрібно когось захищати, де ніщо не роз’ятрює серце.
86.
06/03/18
Шанувальники рубрики звикли до стандартного зачину: мовляв, готувати наша героїня (чи герой) обожнює з дитинства. Однак не в цьому випадку, бо Лариса Куроптєва довгий час до куховарства ставилась, як до буденної і досить нудної роботи.
87.
06/03/18
Цілком можливо, що жіноче свято 8 Березня ми відзначаємо востаннє. А вже з наступного, 2019 року, замість 8 числа стане вихідним 9 березня - день Шевченка. Ці та інші зміни у державний календар пропонує Інститут національної пам’яті та підтримує чимало депутатів Верховної Ради. Втім, дата 8 березня хоч і втратить статус вихідного, залишиться Міжнародним жіночим днем. Днем, який не викреслиш з історії. Але… Що ми знаємо про цю історію? Як так сталося, що день боротьби за права і свободи жіноцтва став легковажним і грайливим святом, впродовж якого, замість реальних, нарівні з чоловічими прав і гарантій, жінкам підносили бліді оранжерейні квіточки?
88.
28/02/18
Вийшовши заміж та змінивши дівоче прізвище на Хранітель, Аліна вдало поєднала професію, покликання та життєву позицію. Так вже склалося, що з раннього дитинства ямпільчанка Аліна, а нині вінничанка, більше цікавилася спілкуванням з книжками, ніж з однолітками. Бігла не на вулицю марнувати час, беззмістовно тиняючись околицями, а до бібліотеки - розглядати підшивку «Вінниччини». - Я була незвичайною дівчинкою, - пригадує дитинство жінка. - У восьмирічному віці, завдяки вашій газеті, знала всю керівну верхівку області й району, зачитувалася кількістю зібраного урожаю, отриманих надоїв та перспективними планами розвитку населених пунктів. Полюбляла гумористичну сторінку та кросворди. А потім вмовила маму виписати газету й додому, де облаштувала власний міні-архів, ретельно підшиваючи кожен випуск улюбленого видання до папки, так, як це робили, як здавалося на той час, богині-бібліотекарки. Ще зі шкільних років дівчинка позиціонувала себе як інтроверт. Була замкнутою та зосередженою на собі, любила навчатися й бралася освоювати більше матеріалу, ніж пропонувала тодішня шкільна програма. Загальний кругозір та безперервна освіта й нині допомагають Аліні Хранітель «тримати марку», бути цікавою співбесідницею та різносторонньою особистістю. Педагогічна освіта жінки не cтала ключовою для подальшого вибору кар’єри. В той же час у неї виник інтерес до пізнання психологічних особливостей людини та її поведінки. Аліна зрозуміла, що професія психолога не передбачає короткотривалий процес навчання, а поєднує самоосвіту, платні тренінгові програми й семінари та постійну практику. Вже десять років, працюючи у психіатричному відділенні на базі обласної психоневрологічної лікарні імені Ющенка, допомагає вирішувати психологічні проблеми у стосунках батьків і дітей, спеціалізується й на важких психічних розладах маленьких пацієнтів. - Коли влаштувалася на роботу до відділення, то були певні побоювання: як допомогти людям, але й не зациклюватися на їхніх проблемах, - каже Аліна. – Згодом стала використовувати правило «білого халата». Щодня, повертаючись додому, я подумки скидаю з себе отриманий на роботі тягар, ніби знімаю лікарняну спецформу й перетворююся на люблячу матір й дружину. Фахівчиня каже, що набуті проблеми у поведінці та психіці дитини найчастіше стають віддзеркаленням стосунків між рідними, зокрема батька й матері. При важких психологічних розладах у дітей не обійтися без командної гри. Потрібно мобілізувати самих батьків на пошук ресурсів для спрямування їхньої енергії у русло найефективнішої реабілітації дитини. Український менталітет, на думку психолога, передбачає відмовки типу «пороблено, задавнено», але при цьому пані Аліна не радить покладатися виключно на похід до знахарок та паломництва святими місцями вважаючи це панацеєю від усіх хвороб, а тим самим зняття відповідальності з себе та перекладення тягаря вини на інших членів родини. В даному випадку психолог більше схиляється до віри в енергію думки, позитивне налаштування, яке дійсно здатне творити дива. В особистому житті, зокрема у вихованні донечки, психолог намагається пропорційно поєднувати материнську любов та ненав’язливі психологічні методи й ігри, направлені на формування правильного світосприйняття й поведінкових норм у загальному розвитку дитини. Каже, що подекуди дискутує з чоловіком щодо його вимогливості та строгості до доньки. На цьому підґрунті формується «конфлікт інтересів», й не завжди до думки практикуючого психолога-мами дослухаються. - Як на мене, наша донька доросла не по роках, - ділиться Аліна. – Копіює мої вислови та фрази, з першого речення розпізнає «розумні казки», направлені на те, аби пояснити дитині недоліки в її поведінці чи характері, й далі, посилаючись на важливі справи, воліє уникнути продовження казкового сюжету. Хитренька й розумненька, але життя покаже, в якій саме галузі проявляться її таланти та здібності.
89.
28/02/18
Свого часу вінничанка Христина вийшла заміж та перебралася жити до столиці, а звідти подружжя, зважаючи на чоловікову роботу, переїхало до Франції, де й мешкає вже майже 3 роки. - Асоль народилася в Києві, і коли їй було трохи більше півтора рочки, обставини змусили нас змінити країну проживання, - почала розповідь Христина. - В Україні донька вважалася дитиною, яка часто хворіє. Щомісяця нас навідувало ГРВІ, і вірус ходив по колу, поки «не переколотить» усіма. При цьому я, як зразкова матуся, до лікування свого чада підходила дуже відповідально: виклик лікаря, погодинне прийняття ліків, домашній режим до повного одужання. Але тут, у Франції, мого фанатизму ніхто б не зрозумів. Якщо придивитися до дітей, які живуть у Парижі, то практично кожен чхає, покашлює, пускає соплі. При цьому усі бадьорі, веселі, граються на майданчику, ходять у гості, в басейн, на гімнастику, в школу і дитячий садок. Тобто активно контактують з іншими дітьми, начебто вони абсолютно здорові. І взагалі, на такого роду погіршення здоров'я тут ніхто не звертає увагу. А в щоденному побуті такі «недужки» називають «маленька нежить», «отитик», «температурка» і так далі. Якщо ж дитина з якоїсь причини виглядає млявою (варіант норми у Франції - привести дитину до дитячого закладу з температурою), то всі говорять, що вона просто «втомилася». Христина каже, що коли вперше привела доньку до лікаря, то на скарги висока температура, кашель, закладений ніс, отримала призначення: промивання носа морською водою і жарознижувальний сироп. І все! На її: «Але ж лікарю, їй так погано!», отримала настанову розслабитися, та запевняння, що через 5 днів усе мине. - Іду від нього і думаю, що, напевно, тут якась інша особлива морська вода, яка швидко і ефективно лікує ніс. У підсумку виявився звичайний соляний розчин, який і ніс до пуття не пробиває... Але дитина і справді незабаром одужала, - дивується жінка. - На перших порах, відвідуючи місцеві медзаклади, я перебувала в шоці. Приходиш до лікаря з хворою дитиною, а він ніякого особливо лікування не призначає. Знімають симптоматику й тільки. Дзвониш в швидку, коли дитина «горить», а на іншому кінці дроту кажуть: «Роздягніть, обітріть теплою водою, бо швидка на такі виклики не приїздить». Вважається, що температуру, якщо вона тримається не більше трьох днів, батьки в змозі збити самостійно в домашніх умовах. - Приїжджаєш в госпіталь із зневодненою дитиною після 3-х днів сильної блювоти, проносу, температури, а там призначають пити водно-сольовий розчин і відправляють додому, - розповідає Христина. - Зате з вами обов’язково попрацює психолог із заспокійливою бесідою. У лікарню ніхто вас не покладе, і не просіться. У Франції досить спокійно ставляться до вірусів і різного роду інфекцій. «Маленький ринофарингит» - це звичайне повсякденне явище, і якщо дитина бадьора і весела, то може ходити в школу й відвідувати секції. Лікування від ГРВІ як такого не існує, противірусних препаратів (наприклад, на основі інтерферону) у Франції не застосовують, судинозвужувальні краплі в продажу зовсім заборонені. Якщо ж дитині все гірше і гірше - призначають антибіотики. З власного досвіду українка стверджує, що французькі лікарі приходять на виклик батьків здебільшого для того, аби заспокоїти, що з їхньою дитиною все в порядку. Роль лікаря: вселити впевненість батькам і навчити, як діяти самостійно в тій чи іншій ситуації. Аптеки у Франції - в основному для того, щоб видавати ліки за рецептами. Якщо ж вирішив лікуватися сам, то до твого розпорядженням, лише морська вода для носа, жарознижуючі та гомеопатія. - Французька мама або тато ніколи не сперечатимуться з лікарем щодо лікування дитини і повністю виконуватимуть його розпорядження, - констатує Христина. – Тут діти, практично з народження, сплять у власній кімнаті. За українськими мірками вони одягнені «слабо». Побачити дітей взимку без шапки, в туфельках, тонких штанях без колгот при температурі трохи вище нуля тут вважається нормою. Тут мами над дітьми не трясуться, не поправляють постійно шарфики і не накидають в разі вітру капюшончики курточок. Поживши тут, я сама стала одягати дітей більш прохолодно. Іноді місцеві матусі жартома називають мене «мамою-квочкою», тож намагаюся бути адекватною й віднайти «золоту середину» у догляді та лікуванні дорогенького чада.
90.
28/02/18
Коли десятирічну вінничанку Яну Вербу, яка з народження пересувається виключно на візочку, запитали: «Про що ти мрієш?», то дівча без роздумів відповіло: «Танцювати». Певно, «вищі сили» таки почули про прагнення маленької красуні й привели до реабілітаційного центру «Гармонія». Хореограф-постановник Тетяна Чистякова одразу вирішила, що допоможе дитині реалізувати мрію, та поставила для неї запальний сольний танок в інклюзивному спектаклі-сенсації «Пори року. Так, я можу». Для динамічного та більш ритмічного виконання танцювальної композиції довелося дещо видозмінити інвалідний візочок дівчинки: задню страхову стінку відкрутили, від чого колеса візка стали швидші й маневреніші, хоча й виник ризик травмування перевертом назад. Нині Яна заново навчається кермувати своїм оновленим транспортним засобом й готується до дебютного виступу. Марина Верба розповіла, що її донька народилася цілком здоровою дитиною. В чотиримісячному віці, після огляду лікаря, дитині зробили щеплення, яке призвело до коми, а згодом до відмови ніжок та діагнозу: в’ялий параліч. Тоді медики свою провину не визнали, покриваючи один одного та закидаючи матері, що це саме з її вини дитина захворіла. Декілька успішних операцій та оптимістичні прогнози лікарів все ж дають надію родині на те, що їхня донечка таки ходитиме власними ніжками. Але поки що про повне одужання Яночка лише мріє та вчиться танцювати колесами, а емоції передавати пластикою рук й мімікою обличчя. Маленька пріма інклюзивної постановки гарно вчиться. Найбільше полюбляє математику та малювання. Нещодавно дівчинка змінила навчальний заклад. Причиною тому стало негуманне ставлення керівництва попередньої школи до особливих потреб учениці. Перший день в новому класі почався для Яни Верби з приємного сюрпризу: майбутні однокласники аплодисментами й обіймами привітали дівчинку в новій школі. Яна розповіла, що раніше дружила виключно з хлопчиками. Тепер, завдяки зміні навчального закладу, обзавелася й подругами-однокласницями. Одна з них запросила дівчинку разом відвідувати заняття на пілоні (акробатичні трюки на вертикальній трубі). Тренер знає про особливості тіла Яни, але стверджує, що для цих тренувань необхідні сильні руки, чим наша героїня й може похвалитися. Юна танцівниця в майбутньому бачить себе дизайнером одягу, а нині ж слідкує за модними тенденціями і сама намагається виглядати стильно, самостійно підбираючи собі цікаві образи для виходу в світ.
12345678910111213141516171819