Влада і Громада

У даному розділі знаходиться 362 матеріал(ів)
91.
28/02/18
Ідея ведення спільного бізнесу у тоді ще закоханої пари, а нині вже подружжя, вінничан Дани й Дмитра Нагорняків з’явилася після появи у їхніх стосунках третього, який не лише не розбив пару, а навпаки зблизив та зарядив новими ідеями. - Собаку породи бішон-фрізе для нас вибрав Дмитро, - почала розповідь Дана. – Ліквідувала лікбез, продивилася відео й пристала на його пропозицію. І не пожалкувала жодного дня. Коли з’явилася Юта, ми намагалися стати для неї не просто люблячими хазяями, а відповідальними батьками. Тоді мучили продавців у магазинах питаннями догляду за тваринкою, але не отримували вичерпних кваліфікованих відповідей, що дуже засмучувало. Ідея відкриття зоомагазину та грумінг-салону (перукарні для тварин) не була спонтанною й необдуманою. Заручившись фінансовою підтримкою батьків, підприємці-початківці провели власне маркетингове дослідження, опитування власників домашніх тварин, пошук приміщення, яке б задовольняло усі їх вимоги (не підвальне, не біля проїжджої частини, в дворику з густонаселеними багатоповерхівками). Саме тут знадобився управлінський менеджмент Дани та обізнаність в правознавстві Дмитра. Зоомагазин-салон нарекли ім’ям улюбленеці Юти, де зробили акцент здебільшого на речі та різноманітність раціону харчування котів та собак. Представленим асортиментом дещо зачепили сегменти потреб гризунів та птахів, рибками вирішили не займатися. - Наш магазин існує вже три роки, та лише два місяці минуло, як ми найняли на роботу постійного продавця, - каже Дана. – До того чергувалися за касою з Дмитром, і не тому що жаліти коштів, а хотіли особисто чути побажання покупців, миттєво реагувати на пропозиції, замовлення та можливі недоліки в роботі. В «Юту» господар може зайти з домашнім улюбленцем будь-якого розміру. Тут діє принципове правило: не залишати тварин прив’язаними на вулиці, адже цей магазин робився спеціально під них і для їхнього комфорту. По відкритті салону для грумінг-залу запрошували перукаря зі сторони. Нещодавно ж Дана закінчила півторамісячні київські грумінг-курси, де тиждень з господинею як модель перебувала й Юта. Відтоді власниця салону стриже особисто, а на зміну собі вже підучила напарницю Надію. Дівчата ділять обов’язки та чітко розмежували породи, хто на яких краще знається та швидше знаходить підхід до тваринки-клієнта - Коли почала впритул працювати з тваринами, то зрозуміла, що без знання зоопсихології в цьому бізнесі не обійтися, - розповіла Дана про тонкощі своєї нової професії. – Засіла в Тімірязєвці за старі радянські підручники з зоопсихології, а озброївшись корисними знаннями, почала не лише використовувати їх у своїй роботі, а й ділитися порадами з власниками тварин. Для цього час від часу в салоні магазину проводимо навчальні семінари для добропорядних господарів та влаштовуємо наглядні онлайн-трансляції цікавих для наших клієнтів тем догляду за тією чи іншою породою тварин. Дана Нагорняк стверджує, аби стати хорошим грумінг-майстром, необхідно володіти значним запасом терпіння, залізною витримкою і безмежно любити тварин. - Нас, грумерів ображає, коли клієнти, наприклад, приводять маленького непосидючого йоркширського тер’єра (вартість якого сягає від 300 доларів) і їх обурює, що ціна за стрижку такої тваринки буде коштувати від 220 грн. за дві години часу, - розповідає власниця салону. – Часто доводиться наводити красу агресивним тваринам, і тут уже майстер має докласти усіх зусиль, аби вийти з грумінг-залу з найменшими втратами. В мене і в Наді руки постійно розцарапані й подерті, ранки не встигають заживати. Ми працюємо без рукавичок, в іншому випадку це позначатиметься на якості нашої роботи, тож не хочеться розчаровувати відвідувачів. Дівчина, покладаючись на досвід, каже, що чим миліше і гламурніше ім’я носить хвостатий клієнт, тим неадекватніше він може проявити себе під час стрижки. І навпаки, чим брутальнішу кличку має тварина, тим поступливішою та лояльнішою вона частіше виявляється. Нині власники «У Юти» перебувають у стані постійного самоаналізу та безперервного навчання. Мають багато неординарних прогресивних та сміливих планів щодо свого подальшого розвитку. Один з нещодавно реалізованих: облаштування затишного куточка для очікування власників «хвостатих» клієнтів грумінг-салону. Тут для їхнього комфорту безкоштовна кава або чай, свіжа преса та перегляд телевізійних каналів. Попри все, у фокусі закладу задоволений клієнт.
92.
28/02/18
Своє досить рідкісне ім’я Сюзанна Жуковська отримала завдяки хіту 90-х у виконанні Адріано Челентано. Тоді від «Адріанівської Сюзанни» фанатіли усі й усюди, не винятком був і батько дівчинки. Її безтурботне й забезпечене дитинство минуло в Іллінцях Вінницької області. В дванадцятирічному віці дівчинка, впавши з дерева, отримала важку фізичну травму. А оскільки переривання основи хребта не було, лише компресійний перелом грудного відділу, то лікарі обнадіювали батьків, запевняючи, що дівчинка сама ходитиме і повернеться до нормального життя. Сюзанна каже, що той період був чи не найважчим для неї – після постійної активності стати прикутою до ліжка, а згодом до візка, було для неї нестерпним. Лікарня, безкоштовна реабілітація раз на два роки - ось і все, що могла собі дозволити її не надто заможна родина. Коли однолітки Сюзанни почали визначатися з професією, вона теж вирішила не відставати й на спецкурсах вивчилася на секретаря-референта. Окрилена повернулася до рідних Іллінців й стала на облік до місцевого центру зайнятості. Ейфорія розвіялася вже за кілька місяців очікування бажаної роботи, натомість спеціалісти центру радили дівчині перевчитися на іншу більш затребувану професію в районі – манікюрницю. - Мама одразу не вірила в мою затію: в нашому містечку знайти роботу за спеціальністю, перебуваючи на візку, було просто нереально, - стверджує дівчина. – Перевчатися я відмовилася, адже любила роботу з документами, а з 2006 року почала регулярно виїжджати до літнього реабілітаційного табору – «Школи самостійного життя», де й познайомилася з людьми, які у подальшому відіграли ключову роль у моєму житті. Курси документознавства були лише першою щаблинкою у постійному особистісному розвитку Сюзанни Жуковської. П’ять років навчання на курсі соціальної роботи в університеті «Україна» минули без поблажок щодо себе та нарікань з боку студентки на свою непросту долю. Згодом, на пропозицію Раї Панасюк, зі статусу звичайного учасника реабілітаційного табору, вона перейшла до когорти волонтерів-організаторів самого заходу. А добре проявивши себе у цій місії, отримала робоче місце у реабілітаційному центрі «Гармонія», і знову ж таки з доброї руки її натхненниці та засновниці пані Раїси. Доросле самостійне життя розпочалося для жінки з 2011 року. Тоді вона відчула, що може бути корисною багатьом людям, які, як і вона, опинилися у складних життєвих обставинах. За словами самої Сюзанни, на неї покладено досить широкіі обов’язки: координація комітету доступності (збір, аналіз та узагальнення отриманої інформації від різних служб, громадських організацій для спеціальних міських департаментів), консультаційна робота з клієнтами по самообслуговуванню та поведінкою у побуті, проведення виїзних навчальних тренінгів з доступності для фахівців-реабілітологів та звичайних мешканців у районах. - Ми фактично беремо наставництво над людьми. Адже новачки не знають багатьох тонкощів щодо подальшого життя у своїй ситуації та поводженні з людьми, які отримали травми або народилися з ними, - розповідає працівниця «Гармонії». – Чим більше вінничан знатиме про нашу роботу та потреби людей з інвалідністю, тим швидше проходитимуть процеси адаптації такої категорії осіб у суспільстві. Нині Сюзанна Жуковська почувається цілком упевненою. Вона на пару з подругою-колегою орендують затишну квартиру, отримує у центрі від міста стабільну зарплатню, а маючи законну відпустку, активно подорожує Україною в колі близьких друзів.
93.
28/02/18
Ця сторінка присвячена молодим людям, народженим у 80-х - початку 90-х років минулого століття. Тим, хто, не очікуючи «манни небесної», добивався успіху сам, незважаючи на суспільну думку чи зневіру оточуючих. Одна героїня проміняла тепленьке місце в офісі на щоденні фізичні навантаження й почувається при цьому цілком щасливою. Друга - використовує управлінський менеджмент, аби лишень догодити своїй собаці. Третя ж, отримавши важку травму ще в дитинстві, не впала у депресію, а веде повноцінне життя, допомагаючи адаптуватися людям з інвалідністю.
94.
26/02/18
Настоятеля хмільницької церкви Покрови Святої Богородиці, протоієрея Володимира Леванчука знають не тільки як чуйного, турботливого пастиря. Не менше він відомий своїм благоговійним ставлення до краєзнавства та історії. Багато років хмільницький батюшка записує спогади старожилів, збирає легенди й бувальщини, знає походження назв усіх населених пунктів району… А ще любить та вміє писати.
95.
26/02/18
…Тетяна нахилилася над тілом, що здавалося бездиханним. Чоловік лежав горілиць, розвинувши руки. Його обличчя, залите світлом ліхтаря, нагадувало маску. Повагавшись, Тетяна нахилилася ще нижче: він хоч живий? І що їй тепер з ним робити?..
96.
13/02/18
97.
13/02/18
Таке рішення ухвалила комісія з перейменування вулиць, площ, провулків та інших назв. Згідно з її рішенням сквер у центрі міста отримає ім’я Героя України Степана Бандери, а опісля, коли сквер реконструюють, тут встановлять і його погруддя.
99.
13/02/18
Нові біометричні документи стрімко увірвалися в життя українців. Дедалі більше мешканців області замість старих, паперових посвідчень особи прагнуть отримати біометричні паспорти нового зразка. Причому як для виїзду за кордон, так і для внутрішнього використання у вигляді ID–карток.
100.
07/02/18
стверджує засновниця та тренер однієї з найсильніших вінницьких шкіл із художньої гімнастики Дар’я Чернякевич.
1234567891011121314151617181920