Новини

У даному розділі знаходиться 607 матеріал(ів)
151.
07/02/18
В Заозерному Тульчинського району й досі тривають каруселі з можливими варіантами об’єднання, хоча на переконання сільського голови Ірини Басараби вони й самі спроможні дати собі раду, завдячуючи інвестору та раціональному господарюванню в самій громаді. Минулий рік був особливо успішним для Заозерного. Керівництво села взяло участь в 14 обласному конкурсі розвитку територіальних громад і здобуло перемогу. Заявка стосувалася побудови в селі сучасної паркової зони і для реалізації потребувала фінансового вкладення у розмірі 100 тис.грн. Втім, організатори конкурсу погодилися надати лише 80 тис. грн., а дізнавшись про цікаву ідею та брак коштів на її втілення, до справи долучилися спонсори та меценати. Врешті, вартість заозернянського парку склала майже 1 млн.грн. Парковий комплекс включає фонтан, лавки, вимощені доріжки та загальний благоустрій території довкола сільського будинку культури. Місцина отримала загадкову назву «Чотири століття просто неба», та стала присвятою чотирьохсотрічній історії культурної спадщини села. З такими змінами до місцевого керівництва прийшло усвідомлення, що цією красою можуть милуватися не лише заозерчани, а й приїжджі туристи. Спеціально розроблені пізнавально-розважальні маршрути до села, так принаймні планує керівництво, сприятиме популяризації населеного пункту та можливості підзаробити грошей місцевим жителям. Завдяки виграним конкурсам, оголошеним Ладиженською ТЕС, в Заозерному нещодавно з’явився дитячий майданчик та спортивний стадіон. Дитячий розважальний куточок зробили за 50 тис. грн., а за найкращий проект сільського стадіону громаді надали ще 60 тис. грн. Щодо об’єднання, яке пропагує децентралізація, у сільського голови Заозерного своя чітка позиція. Ірина Басараба розповіла, що ще за юрисдикції колишнього голови люди поділилися на два табори: пенсіонери тяжіли до Ладижина, вважаючи такий союз найбільш ефективним, а молодь тоді проявила пасивність. Поговорили та й забули, а згодом така можливість взагалі себе вичерпала. - Щодо сусідніх з нами населених пунктів, то, наскільки мені відомо, в них «душа лежить» до Кирнасівської громади. Про наше ж об’єднання з Тульчином не може бути й мови, - продовжує Ірина Олександрівна. – Звісно, в районному центрі порядок і благодать. Та чи дійдуть у керівництва ОТГ руки, аби покращити життя в приєднаних до нього маленьких селах? Це питання часу і совісті. Ми подали документи на приєднання до Ладижина, але з різних причин отримали відмову. Загалом вважаю, що примушувати до об’єднання потрібно тоді, коли громада не спроможна сама вижити. Дайте селу мінімальні стартові можливості (нехай не 60% законного прибуткового податку, а хоча б 30% терміном для розкрути до 2020 року). Хай працюють, а якщо вже й тоді не складеться, то доєднайте до вже сформованої ОТГ.
152.
07/02/18
Цієї розповіді могло б не бути, якби понад десятиріччя тому хореограф Тетяна Солоненко обрала для своєї подальшої реалізації престижну та серйозну професію бухгалтера, над якою розмірковувала одразу по закінченні школи. Не було б на її життєвому обрії й вдячних батьків юних танцівників, які, власне, і наштовхнули автора на думку розповісти про цю цікаву і харизматичну жінку. Тридцятирічна мешканка села Лука-Мелешківська, що у Вінницькому районі, Тетяна Солоненко народилася в Макіївці Донецької області. Росла активною, допитливою дівчинкою, цікавилася танцями. Після розлучення батьків, родина неповним складом (мати й донька) змушені були перебратися на батьківщину в Луку, до бабусі. З переїздом із танцями у Тетянки не склалося, в селі на той час не було ні хореографічного гуртка, ні кваліфікованого педагога, який би міг зацікавити і повести за собою дітей. - Свій доленосний вибір я зробила завдяки рідній тітці, яка працювала завідуючою будинком культури, - каже пані Тетяна. - Саме вона надоумила мене по закінченні школи спробувати свої сили у творчій професії. Без особливих труднощів склала іспити і з головою занурилася у світ Терпсихори. Вінницьке музичне училище ім. Леонтовича дало мені колосальну базу знань, а подальше навчання в Уманському виші лише закріпило мою впевненість у собі та ознайомило з педагогічними й психологічними особливостями роботи з дитячою аудиторією, що нині неабияк допомагає мені в роботі. По закінченні училища молодий хореограф повернулася до рідної Луки, де зібрала і створила танцювальний колектив «Круазе», в якому займаються дітки з 4 до 16 років. За переконанням Тетяни Солоненко, за час роботи вони не просто зблизилися як колектив, а перетворилися на велику дружну родину, включаючи не лише найменшеньких танцівників, а й їхніх батьків. - Я не сучасник, і не бальник. Я народник, і це у мене в крові, - стверджує пані Тетяна. – Аби діткам було цікавіше займатися, намагаюся міксувати навчальну програму. У нас існує позаочна домовленість: у першому семестрі вивчаємо сучасну постановку, а в другому - робимо акцент на народному танці. Як і в дорослому світі, серед дітей теж присутня конкуренція і суперництво, і саме тут я намагаюся діяти як психолог, пояснюючи та обґрунтовуючи свій той чи інший вибір головної пріми постановки доступними для них аргументами. Найчастіше мені вдається залагоджувати непорозуміння і підтримувати сприятливий психологічний клімат у колективі. Крім основної роботи в «Круазе», жінка викладає хореографію в одній з вінницьких шкіл. Каже, що мала вже чимало пропозицій із закликами залишатися жити і творити в обласному центрі, але покинути рідне містечко й дітей, яким саме ж привила любов до танцю, для неї просто несила. Досить довгий період для колективу Тетяни Солоненко гостро стояла проблема концертних костюмів. Їхня дорожнеча та процес пошиття самих нарядів вимагали значних фінансових та часових затрат. Все змінилося зі зверненням до депутата Віталія Бондаря, який порадив та допоміг отримати з районного бюджету 30 тис. грн. на пошиття народних костюмів та взуття. - Один багатофункціональний наряд завдяки цим коштам обійдеться нам в 1200 грн., - розповіла хореограф. – Мама однієї з моїх учениць працює модельєром-швачкою та дуже допомагає нам у створенні та формуванні танцювальних образів. Крім того, вихованці «Краузе» з 2014 року беруть участь у різноманітних конкурсах та фестивалях, з яких щоразу повертаються зі здобутками та винагородами. Серед них: «Подільський зорепад», «Квіткова феєрія», «Музичний олімп» та інші. Красива жінка і педагог - мати-одиначка. Самотужки, за підтримки матері, виховує десятирічну доньку Софію. Дівчинка не пішла материнським шляхом, а обрала як захоплення музичну школу по класу гітари. Пані Тетяна каже, що реально оцінює можливості своєї доньки і вважає, що силком до чогось примушувати не варто, потрібно слухати, а головне, чути бажання самої дитини, а не реалізовувати свої втрачені мрії за чийсь рахунок. В щільному графіку жінки немає навіть хвилинки для роздумів типу: чому я сама? Вона вся в роботі. Її вихідні складаються з конкурсів, концертів і нескінченних репетицій. Хоча в приватній розмові пані Тетяна таки зізнається, що було б не погано віднайти свою другу половинку, та на все свій час і місце. У новому році молодий, але вже досвідчений хореограф, планує захистити звання зразкового для свого хореографічного дітища. Каже, що попереду багато роботи і потрібно, засукавши рукави наполегливо працювати і створити ще два народних танці та відточити до ідеального стану вже існуючі сім постановок. Здобуття цього звання стане підбиттям підсумків десятирічного творчого рубежу «Круазе» та додасть юним танцівникам захоплення від того, що вони спромоглися важкою працею заслужити зразковий статус для свого народного та майже родинного колективу.
153.
07/02/18
Вінниця стала для Яни Вихованець рідним оплотом понад 10 років тому. Дівчина родом із Сум, де вона й проживала до 16-річного віку. Саме там вона розпочала свою спортивну кар’єру, але по-справжньому розкрити свій потенціал та впевнитись у тому, що гідна та має всі шанси бути першою в улюбленому спорті, змогла лише на Вінниччині.
154.
30/01/18
Дуже шкода, що до наших нардепів, міністрів, посадовців не можна зателефонувати. Напряму, в будь-який час, минаючи секретарок, асистентів, помічників. Дуже шкода, що наші посадовці позбавили себе можливості почути, як насправді живуть українці. Бо якби почули, якби послухала, наприклад, тих, хто телефонує га «гарячий» телефон газети «Вінниччина»… То або змінили би щось у країні, реформувалися по-справжньому, або припинили б розказувати про «позитивні зрушення» й «поступ уперед».
155.
30/01/18
Довгий час Оксана не цікавилась прикрасою - хрестик лежав у бабусі в серванті, на дні скриньки, оздобленої мушлями. Коли ж Оксана закінчила школу, бабуся Майя передала хрестик їй. Розказала, що це їх сімейна реліквія - мовляв, хрестик прабабусі Неонілі подарував її старший брат Павло, розстріляний перед війною. Павло хоч і був червоним командиром, який отримав кілька орденів, та радянська влада не пробачила йому «буржуйського» походження. Хоч яке воно буржуйське - батько Неоніли та Павла був начальником невеличкої поштової станції… Отак хрестик перемістися з дерев’яної коробки, привезеної з Криму, в скриньку, де Оксана берегла свої дівочі «скарби» - ланцюжок, подарований мамою, браслетку від тата. Але, на відміну від ланцюжка і браслета, хрестик вона не носила. Не вдягала, бо він не пасував до жодного вбрання. Тендітний, з чотирма прозорими, наче росини, камінчиками, хрестик або губився на тлі одягу, або контрастував із ним. - Це тому, що він натільний, - пояснила Оксані бабуся. - Його носять не для краси, хрестик має бути під одягом. Під одягом? Для чого? Дивувалася Оксана, а бабуся зітхала у відповідь: - Нехристь ти у мене. Не дозволив твій тато тебе похрестити, от і не знаєш, як поводитись…
156.
30/01/18
Якщо раніше процес оформлення такої допомоги займав 10 діб, то тепер скоротився до годин. Послуга он-лайн-реєстрації заяв на допомогу при народженні дитини стала доступною в березні 2017 року. Відтоді нею скористалися вже понад дві тисячі українських родин. Втім, на Вінниччині таких сімей поки що тільки 36.
157.
30/01/18
8,5 тисячі вінницьких сімей конче потребують доступного житла. Це переважно молоді родини, педагоги, лікарі, а також учасники антитерористичної операції, говорить Андрій Гижко, перший заступник голови Вінницької ОДА.
158.
30/01/18
На дві тисячі осіб скоротилося число жителів області, які користуються субсидіями. Наразі допомогу держави на оплату комунальних послуг отримує 365 тисяч мешканців Вінниччини. А це 63 відсотки усіх домогосподарств області.
159.
25/01/18
Мова про ДСТУ 3662:2015 («Молоко-сировина коров'яче. Технічні умови»), документ, який спрямований на підвищення якості молочної продукції та обмежує використання молока другого сорту. А другий сорт - це, щоб ви розуміли, саме той товар, який постачає заводам населення. То що означають нові технічні умови? Що переробні підприємства купуватимуть сировину тільки в господарствах, а пересічні селяни, власники Квіток і Ягідок, залишаться без ринку збуту і, відтак, зовсім без доходів?
160.
25/01/18
Власне, це одразу три явища: місячне затемнення, повня і червоний супермісяць. Такий феномен, кажуть учені, виникає приблизно раз на 150 років - в моменти найбільшого зближення нашої планети та її супутника. А свій незвичайний відтінок Місяць набуває тому, що знаходиться, переважно, в тіні Землі та відбиває лиш частину світла.
67891011121314151617181920212223242526