Новини

У даному розділі знаходиться 652 матеріал(ів)
181.
28/02/18
Своє досить рідкісне ім’я Сюзанна Жуковська отримала завдяки хіту 90-х у виконанні Адріано Челентано. Тоді від «Адріанівської Сюзанни» фанатіли усі й усюди, не винятком був і батько дівчинки. Її безтурботне й забезпечене дитинство минуло в Іллінцях Вінницької області. В дванадцятирічному віці дівчинка, впавши з дерева, отримала важку фізичну травму. А оскільки переривання основи хребта не було, лише компресійний перелом грудного відділу, то лікарі обнадіювали батьків, запевняючи, що дівчинка сама ходитиме і повернеться до нормального життя. Сюзанна каже, що той період був чи не найважчим для неї – після постійної активності стати прикутою до ліжка, а згодом до візка, було для неї нестерпним. Лікарня, безкоштовна реабілітація раз на два роки - ось і все, що могла собі дозволити її не надто заможна родина. Коли однолітки Сюзанни почали визначатися з професією, вона теж вирішила не відставати й на спецкурсах вивчилася на секретаря-референта. Окрилена повернулася до рідних Іллінців й стала на облік до місцевого центру зайнятості. Ейфорія розвіялася вже за кілька місяців очікування бажаної роботи, натомість спеціалісти центру радили дівчині перевчитися на іншу більш затребувану професію в районі – манікюрницю. - Мама одразу не вірила в мою затію: в нашому містечку знайти роботу за спеціальністю, перебуваючи на візку, було просто нереально, - стверджує дівчина. – Перевчатися я відмовилася, адже любила роботу з документами, а з 2006 року почала регулярно виїжджати до літнього реабілітаційного табору – «Школи самостійного життя», де й познайомилася з людьми, які у подальшому відіграли ключову роль у моєму житті. Курси документознавства були лише першою щаблинкою у постійному особистісному розвитку Сюзанни Жуковської. П’ять років навчання на курсі соціальної роботи в університеті «Україна» минули без поблажок щодо себе та нарікань з боку студентки на свою непросту долю. Згодом, на пропозицію Раї Панасюк, зі статусу звичайного учасника реабілітаційного табору, вона перейшла до когорти волонтерів-організаторів самого заходу. А добре проявивши себе у цій місії, отримала робоче місце у реабілітаційному центрі «Гармонія», і знову ж таки з доброї руки її натхненниці та засновниці пані Раїси. Доросле самостійне життя розпочалося для жінки з 2011 року. Тоді вона відчула, що може бути корисною багатьом людям, які, як і вона, опинилися у складних життєвих обставинах. За словами самої Сюзанни, на неї покладено досить широкіі обов’язки: координація комітету доступності (збір, аналіз та узагальнення отриманої інформації від різних служб, громадських організацій для спеціальних міських департаментів), консультаційна робота з клієнтами по самообслуговуванню та поведінкою у побуті, проведення виїзних навчальних тренінгів з доступності для фахівців-реабілітологів та звичайних мешканців у районах. - Ми фактично беремо наставництво над людьми. Адже новачки не знають багатьох тонкощів щодо подальшого життя у своїй ситуації та поводженні з людьми, які отримали травми або народилися з ними, - розповідає працівниця «Гармонії». – Чим більше вінничан знатиме про нашу роботу та потреби людей з інвалідністю, тим швидше проходитимуть процеси адаптації такої категорії осіб у суспільстві. Нині Сюзанна Жуковська почувається цілком упевненою. Вона на пару з подругою-колегою орендують затишну квартиру, отримує у центрі від міста стабільну зарплатню, а маючи законну відпустку, активно подорожує Україною в колі близьких друзів.
182.
28/02/18
Ця сторінка присвячена молодим людям, народженим у 80-х - початку 90-х років минулого століття. Тим, хто, не очікуючи «манни небесної», добивався успіху сам, незважаючи на суспільну думку чи зневіру оточуючих. Одна героїня проміняла тепленьке місце в офісі на щоденні фізичні навантаження й почувається при цьому цілком щасливою. Друга - використовує управлінський менеджмент, аби лишень догодити своїй собаці. Третя ж, отримавши важку травму ще в дитинстві, не впала у депресію, а веде повноцінне життя, допомагаючи адаптуватися людям з інвалідністю.
183.
28/02/18
Давненько ми не згадували нашу землячку бабу Сіму, тобто липівчанку Юхимію Назарівну Святеньку, яка народилась далекого 1911-го і прожила майже сто років. Її розповіді були готовими оповіданнями з народного життя - цікавими, колоритними, комічними і трагічними водночас. Як-от про її заробітки «в Лугінах на маслозаводі» на початку голодних тридцятих років.
184.
28/02/18
Яким був наш край 220 років тому? Про це розповідає нове історичне видання, що вийшло друком у рамках обласної книговидавничої програми. Про книгу «Топографічний опис Подільської губернії 1799 р.» спілкуємося з її упорядником - директором державного архіву Вінницької області професором Юрієм Легуном.
185.
27/02/18
- заявив, звернувшись на «гарячу лінію» нашої газети, житель смт Піщанка Микола Касько - представник ініціативної групи, яка оскаржує рішення селищної влади про перекриття однієї з вулиць.
186.
27/02/18
урочисто відкрили у центрі Вінниці. Відтепер на майдані Небесної Сотні височіє композиція молодого київського скульптора Бориса Данилюка, що має символічну назву «Дерево Свободи».
187.
26/02/18
Настоятеля хмільницької церкви Покрови Святої Богородиці, протоієрея Володимира Леванчука знають не тільки як чуйного, турботливого пастиря. Не менше він відомий своїм благоговійним ставлення до краєзнавства та історії. Багато років хмільницький батюшка записує спогади старожилів, збирає легенди й бувальщини, знає походження назв усіх населених пунктів району… А ще любить та вміє писати.
188.
26/02/18
…Тетяна нахилилася над тілом, що здавалося бездиханним. Чоловік лежав горілиць, розвинувши руки. Його обличчя, залите світлом ліхтаря, нагадувало маску. Повагавшись, Тетяна нахилилася ще нижче: він хоч живий? І що їй тепер з ним робити?..
189.
13/02/18
190.
13/02/18
Таке рішення ухвалила комісія з перейменування вулиць, площ, провулків та інших назв. Згідно з її рішенням сквер у центрі міста отримає ім’я Героя України Степана Бандери, а опісля, коли сквер реконструюють, тут встановлять і його погруддя.
91011121314151617181920212223242526272829