Бабуся з Вінниччини стала зіркою «Тік Току»

Підкорювати популярну молодіжну соцмережу своїй 81-річній бабусі допомагає онучка Альона. Цікаві відеорозповіді пані Ніни з села Бірків набирають десятки тисяч переглядів та вподобань.

«Бабушка наварила вареників – з капустою, з яблуками, дуже хороші, укусні варенички. Но якби ж можна було передати вам цим… тіліфоном, баба передала б», – каже бабуся Ніна в одному з відео. «Я п’ю чай і слухаю радіо «Марія», – повідомляє вона своїм підписникам в іншому короткому ролику. І розповідає про історію, про власне дитинство та сільське життя – доступно, щиро, як рідним онукам.

«В школу ходили, дуже трудне врем’я було, післявоєнне. Не було шо взутися, не було шо вдягнутися, не було шо їсти, бідували. Не було таких портфелів, як зараз ви носите портфелі. А була торбинка обикновенна пошита, торбинка така з полотна. Ну як вам сказати? Так, як то з рушничка торбочка, і такі вервечки через плечі. І це в ту торбинку – книжки, як було кусочок хліба в кого. В кого був кусочок хліба, а в кого його і не було. Дуже тяжке було врем’я. Хай Бог милує, шоб це врем’я не верталось, шоб ці діти його не знали, шо ми переживали. А зараз добре дуже жити, тільки вже баба стара дуже, вже нема коли. А вам хай Бог дає світле і дитинство, і життя».

Бабуся в «Тік Току» розказує підписникам (переважно молодим і малим, бо саме серед них найбільш популярна ця соцмережа) про давнє життя та про речі, невідомі юним глядачам, особливо міським. Про те, наприклад, як садити цибулю, як вирощувати квіти, як пекти хліб і пиріжки. Скільки праці потрібно було докласти до вишиванки (бабуся на відео часто у вишиванці) – починаючи від висівання конопель, їх вибирання, в’язання, вимочування, вибивання…

«Були ми малими, молодими, нас всіх мами наші вчили, шоб ми вміли вишивати. І за намисто розкажу. Колись, ше як дівувала моя мама, то дівчина не виходила замуж до тих пір, поки не куплят такого намиста. Воно називається дороге. На це намисто треба було продати корову або воли – бики такі здорові. А сорочка вишита в мене ця – це на купляному полотні. А в мене є сорочки, вишиті на домотканому полотні»…

У коментарях під відео глядачі дякують бабусі за розповіді, передають вітання, бажають здоров’я. Хтось каже, що вона нагадала рідну бабцю, хтось шкодує, що у нього бабусі не було… А дехто з її розповідей уперше дізнається про те, яким важким було селянське життя років 75 тому.

«Ходили в ліс по дрова маленькі діти. І так бувало, шо несеш-несеш в’язочку дров, і вже в селі коло хати може здибати лісник, це такий сторож лісовий, і може забрати ті дрова. І занесеш їх на свинарник на колгосп, шоб там палили і варили свиням їсти. І прийдеш додому ні з чим… Дитинство було тяжке. Підросла, коньчила 7 класів, пішла на роботу. Тоже тяжко робили, бо всьо руками, машинів і тракторів ше дуже мало було. Серпами жали на полях, пололи, бурячки проривали, всьо робили вручну. І до телят, і до корів, така коло землі робота була. Складали копійочки якісь, дуже вони трудні. Шось там получали, якесь телятко продавали, поросятко. Як могли, тулили всі копійочки, гроші докупки, клали на книжку. Думали: хай там буде на чорний день… Но прийшло таке врем’я, шо нас обібрали, як липку. От тепер я була заслабла, 6 місяців була в больніці, треба було за всьо платити. А в мене на книжці багато грошей пропало, і то були дорогі гроші. І чи мене хтось спитав, і нічо нікому не скажеш. Отака наша влада. Обманули нас», – констатує поважна відеоблогерка. А в одному з відео «розсекречує» свою геолокацію: «Я з Боркова, тепер уже Вінницького району». До речі, знайти її в соцмережі можна за ніком «_nasha_babyshka».

Багато розповідає бабуся Ніна про старовину, але й від молоді намагається не відставати. У відеороликах вона танцює зі своєю онучкою під «клубну» музику, їсть попкорн, опановує керування тракторцем і каже, що вчитися ніколи не пізно.

Юрій СЕГЕДА