«Безкоштовний суп для українців»

Саме такий напис можна побачити на деяких кав’ярнях, продуктових складах та соціальних їдальнях, які розміщені на території польських костьолів.

Не лише супом єдиним Польща допомагає вимушеним українським переселенцям. Відзначимо, що сусідська підтримка відчувається вже на кордоні двох держав, де матусі з дітьми змушені в автобусних чергах проводити щонайменше 10 годин (якщо пощастить) і аж цілу добу за великого потоку транспорту. Поляки, українці з західних областей і навіть місцеві грузини пригощають змучених дорогою та щоденним стресом людей чаєм, печивом, свіжими канапками, які здаються за тих умов чимось нереально смачним. Тут вам подарують необхідні засоби особистої гігієни, товари та харчування для малюків і навіть їжу для домашніх улюбленців. Коли відчуваєш таку допомогу, то й дорога переноситься легше і невідомість у Польщі вже не так лякає, як на перших порах.

А який смачний ячмінний суп від польських митників! Вони також, у свою чергу, всіляко намагаються послабити і спростити процедуру перетину кордону українськими переселенцями. Не перевіряють багаж, не змушують пасажирів виходити з автобуса, не діймають запитаннями про те, що і скільки везеш (хоча контроль чоловіків призовного віку таки проводять).

Коли приїздиш на автовокзали Польщі, то розумієш, що і тут наших не кидають напризволяще. На цокольному поверсі вокзалу нашвидкуруч обладнали приміщення, де вимушені «мандрівники» можуть перевести дух, перекусити і навіть поспати (хоча за браком місця така «пропозиція» доступна лише для маленьких діток). Це ніби  інформаційне мінібюро, де вас скерують у потрібному напрямку та підкажуть, де можна тимчасово зупинитися, якщо у вас немає попередньо запланованого пристанища. Наші українці (хоча до гостей гуманітарного центру вони звертаються виключно російською мовою) радо проконсультують з питань: куди і чим добратися, розкажуть, де  можна за вигідним курсом обміняти гроші, викличуть для вас таксі та дадуть із собою в дорогу продуктів. На перших порах українським переселенцям цього достатньо, а далі починаються поневіряння по кімнатах, готелях, квартирах (це якщо є гроші) або ліжко-місцях у центрах для переселенців чи у приймах у поляків.

Чим більше місто ви оберете, тим дорожче вам обійдеться життя у ньому. А якщо населений пункт має до того ж багате історичне минуле, то до цінників потрібно додавати мінімум 20% зверху. Ростуть не лише ціни на продукти, а й вартість місцевого житла. Попит народжує пропозицію, і в даному випадку це правило працює не на нашу користь. Важливим є й той факт, що подобового або потижневого житла (окрім як у готелях) тут майже не знайдеш. Поляки не бажають здавати свої помешкання менш ніж на пів року, і доводиться дуже потрудитися, аби знайти підходящі варіанти і не за всі гроші світу.

Часто у вітринах польських магазинчиків можна зустріти плакати з написами, де вони агітують купувати свій товар і таким чином допомагати українцям. Адже з кожної покупки, як зазначається в заклику, певна сума (а це від 5 до 20%) перераховується для постраждалих від війни українців.

Загалом поляки – дуже дружелюбна нація. Готові підказати, допомогти, посприяти. Часто, починаючи розмову, виявляється, що натрапив на українця, який вже кілька місяців або років мешкає в Польщі. Кожен другий ресторанчик, магазин, острівець вуличної їжі має російськомовного працівника. Хоча й польська для українця досить прийнятна для розуміння. Слова російською, українською (з іншим наголосом) і «власного виробництва» в купі створюють більш-менш зрозумілий для нас контекст. І ти вже радо вітаєшся, дякуєш та прощаєшся на польській, навіть сам того не помічаючи.

Ще одним приємним бонусом проживання в Польщі стала відміна плати за проїзд на всіх видах міських і деяких міжміських сполученнях. Абсолютно безкоштовно (крім краківської синагоги, тут за її відвідування вимагали гроші) можна відвідати всі музеї, собори, костьоли та пам’ятки архітектури (принаймні таке нововведення стосується історичних цікавинок Кракова).

Деякі мережеві магазини в Польщі навіть пропонують безкоштовно одягнути українців у розрахунку 90 злотих (приблизно 700-800 грн за курсом) на одну особу. При цьому людина може обрати будь-який товар у магазині, а всі витрати за неї перекриє польське представництво бренду. Дрібничка, а приємно.

Краків своєю стародавньою красою дійсно здатен відволікти від важких думок. Його вузенькі вулички, незліченна кількість пам’яток архітектури на метр квадратний, розкіш та помпезність місцевих храмів – все сприяє заспокоєнню та налаштовує на роздуми і молитву за Україну. Варто згадати, що в польських костьолах також збирають гроші для допомоги Україні. Організовують щоденну відкриту молитву за мир, проводять благодійні концерти, одним словом – відчувають наш біль і співпереживають за нашу долю, наскільки це можливо.

Однак, перебуваючи на території Польщі особисто, вдалося побачити й інших переселенок. Які по максимуму використовують блага від польського народу, але при цьому поводяться вкрай недостойно. Ці особи легко розпізнаються в натовпі: накачані «качині» губи, дорогий одяг, електронні цигарки в зубах і втомлений від життя погляд на додачу. Що ж, винятки бувають скрізь, але дуже не хотілося б, щоб такі «елементи» псували загальну думку про народ загалом.

Вікторія МЕЛЬНИК

Фото автора