Бути готовим до всього

Час від часу чую це питання: коли закінчаться ракетні обстріли?  На це є абсолютно точна відповідь – НІКОЛИ.

Ніколи, допоки існує роSSія в нинішньому вигляді.

Допоки існує роSSія, допоки існує хоча б один українець, ракетні обстріли триватимуть. Тому що мета цієї терористичної операції – тотальне фізичне знищення українців.

 Коли в них закінчаться ракети, вони будуть кидати звичайні авіабомби і артилерійські снаряди, коли закінчаться авіабомби і снаряди, вони будуть вбивати нас стрілецькою зброєю. Коли закінчиться все, вони будуть кидати в нас каміння. Тому що вбивство українців є природною, екзистенційною метою російської орди.

Не вірите? Подивіться пости росіян у соцмережах. Там суцільне свято з приводу обстрілу Вінниці, Краматорська й інших міст. Там нестримна жага масових вбивств.

Путлєр ні разу не жартував, коли говорив, що вони, «насправді ще нічого не починали». Що відбудеться, коли вони «почнуть»? Ну, наприклад, килимові бомбардування.

Сучасній людині важко пояснити, що таке килимове бомбардування. Це коли летить тисяча літаків, і вони просто «засівають» землю бомбами. Ось така тупа і витратна процедура.

Наслідок такого бомбардування набагато жахливіший, ніж тактичний ядерний удар. Подивіться статистику бомбардувань Дрездена. За чотири рейди у проміжку з 13 по 15 лютого 1945 року 1249 бомбардувальників скинули на місто 3 900 тонн бомб. Почався вогняний смерч, який знищив понад 6,5 км² центру міста. Загинуло до 250 000 людей.

Звертаю увагу на сумарну потужність: всього 3,9 кілотонни, а наслідок гірший за Хіросіму. Скільки роSSія має літаків, щоб бомбити українські міста? Цілком достатньо, аби доля Дрездена спіткала наші міста. Які запаси бомб на роSSії? Достеменно це нікому не відомо, але особисто я сумніву не маю, що вистачить їм цього «добра», щоб знищити десятки міст.

Чи насправді роSSія готова на такі радикальні дії? Можете не сумніватися – готова. Звісно, можете спробувати перевірити. Але в ході перевірки ви обов’язково загинете. Другої спроби у вас немає.

Отже, ми маємо усвідомити, що віднині і назавжди українці мають тримати зброю напоготові. Прокинувся, перевір зброю, а потім чисти зуби і вмивайся. Чи це жахливо? Жахливо, але тільки на перший погляд.

Коли кожен росіянин знатиме, що зустріч з українцем – це неминуча смерть, кожен росіянин триматиметься від нас якомога далі.

Але щоб досягти цього стану, потрібен час і потрібна робота. Треба відмовитись від російської мови, треба дистанціюватися від російської так званої «культури», треба обірвати приватні і господарські зв’язки. Територія України має виглядати загадковим і небезпечним простором для росіян на рівні підсвідомості. І коли ми досягнемо такого стану, роSSіяни сидітимуть в своєму болоті дуже тихо.

Отже, працюємо, пані та панове. Роботи в нас багато, і ніхто її за нас не зробить.

Дмитро ДІДКОВСЬКИЙ