Вахтанг Кіпіані привіз до Вінниці «заборонену» книгу по Стуса

Свою книгу «Справа Василя Стуса» презентував на Вінниччині журналіст, публіцист і громадський діяч Вахтанг Кіпіані. Спочатку автор цього ґрунтовного дослідження зустрівся з викладачами та студентами університету, названого ім’ям Василя Стуса.

«Ціную нашу дружбу поза політикою, поза мережею кордонів, поза містами, де би ми не перебували. Я дякую вам, що у важкі часи ви були з нами в Донецьку. Вірю, що в українському Донецьку ми так само зберемося зі студентами, викладачами, співробітниками і будемо говорити про ту історичну правду, яку несемо в серці», – сказала перший проректор Донецького національного університету ім. Василя Стуса Тетяна Нагорняк, представляючи присутнім Вахтанга Кіпіані.

Він поділився історією написання книги, розповів про те, як документи з архівів КДБ потрапили до його рук, та про роботу з ними, про перебіг судового процесу над Стусом, про роль свідків у цій справі, про відмову Василя Стуса від останнього слова у залі суду… Також закликав читати і досліджувати спадщину цього незламного лицаря правди і свободи.

Після цього відбулась розмова з автором про книгу «Справа Василя Стуса» в залі обласної наукової бібліотеки ім. К. Тімірязєва. Вахтанг Кіпіані назвав цю книжку одним із інструментів подолання зла під назвою «русскій мір», також зазначив, що йдеться у ній не про поезію, а про гідність.

Це дослідження базується на листах, спогадах та документах КДБ і розповідає про події в житті Василя Стуса від останнього засудження у 1980 році до його загибелі в карцері. Як зазначає Кіпіані, Василя Стуса знищували тричі. Перший раз – як письменника. Адже після засудження за участь у протесті проти тиранії (коли в кінотеатрі на показі фільму «Тіні забутих предків» В. Чорновіл закликав: «Хто проти тиранії – встаньте!») Василя Стуса з вересня 1965 р. було позбавлено можливості друкуватися. Хіба що самвидав чи закордонні публікації, за які загрожувало нове переслідування.

До речі, В. Кіпіані розповів про маловідомий факт: у радянській серії «Шкільна бібліотека» завдяки Григорієві Кочуру були вміщені деякі Стусові переклади віршів Гете, але під псевдонімом «В. Петрик»…

Друге знищення Василя Стуса – фізичне вбивство у вересні 1985-го, коли його знайшли мертвим у карцері Кучинської зони – найсуворішого табору для «політичних злочинців». А третє знищення відбувається сьогодні – це знищення правди і пам’яті, це, фактично, суд над книжкою «Справа Василя Стуса».

«Коли в залі суду, і потім це освячується іменем України, фактично чин (подвиг) Стуса дезавуюється, він називається негідною людиною. Адвокат Медведчука в процесі, який зараз ще не закінчено, постійно розповідає: «Чому ви пишете, що Медведчук якась негативна людина, цинік і фарисей? Це ваш Стус такий цинік. Бачите, в 72-му він каже, що він «совєтскій літєратор», «нє националіст і нікогда ім нє будєт», а в 80-му він каже, що він проти радянської влади. Отакий, мовляв, поганий був Стус. Таке враження, що ти перебуваєш на судовому процесі 80-го року, де знову ганьблять Василя Стуса», – каже Вахтанг Кіпіані.

Як повідомляли ЗМІ, Віктор Медведчук, колишній адвокат Василя Стуса, формально наданий йому тоді державою, подав позов проти автора згаданої книги Вахтанга Кіпіані через «образу честі й гідності», і в жовтні минулого року суд частково задовольнив цей позов, зобов’язавши Кіпіані та видавництво видалити з книги інформацію про В. Медведчука і заборонивши розповсюджувати її тираж до усунення порушення особистого немайнового права Медведчука. На це рішення було подано апеляцію, а позов ображеного путінського кума навіть став додатковою рекламою для книги.

«Дружина, сестра, мама Василя Стуса не знали про дати судових засідань. Чому? Хіба вони відмовились від нього? Вони не приходили, тому що не знали. А хто знав і міг їм повідомити? Адвокат Віктор Медведчук, який мав представляти інтереси підсудного…», – наводить промовисту деталь Вахтанг Кіпіані.

Під час презентації йшлося також про сотні сторінок із питаннями слідчих і розповідями свідків та псевдосвідків («неправда на неправді», як каже В. Кіпіані) та про лаконічні фрази підсудного Стуса: «Питання зрозуміле, відповідати відмовляюсь».

«Мета цієї книжки – не зробити, щоб усі любили історію, а щоб люди знали, за що сьогодні йде війна. Війна йде за те саме, за що сидів Стус – за право бути українцем», – підсумував автор.

На жаль, через карантинні обмеження не всі охочі змогли особисто поспілкуватися з дослідником Стусової кримінальної справи, проте відеозапис розмови з Вахтангом Кіпіані оприлюднили в Інтернеті, зокрема на фейсбук-сторінках «Тімірязєвки» та Центру історії Вінниці.

А наступного дня Вахтанг Кіпіані зі своєю книгою побував у Рахнівці Гайсинського району, де 83 роки тому народився Василь Стус.

Юрій СЕГЕДА