Волонтерство – це добро, зроблене тихо, вчасно й з користю для інших
Нині волонтерство займає вагоме місце в щоденних буднях чи не кожного українця. Волонтером може стати кожен: і дитина молодшого шкільного віку, і навіть старенькі, яким далеко за дев’яносто. Головне – мати бажання і хотіти допомогти, вклад кожного у загальну перемогу не залишиться непоміченим.
У 2016 році в Києві на честь волонтерів навіть відкрили пам’ятний знак, який символізує відданість всенародній справі. Це невеликий камінь із дзеркальним серцем, і той, хто дивиться на дзеркальну поверхню, поруч зі своїм зображенням може прочитати напис: «Добро може робити кожен».
В Україні волонтерство з’явилось на початку 90-х років. А своїх надмасштабів воно сягнуло після 24 лютого, коли розпочалося повномасштабне вторгнення «братнього народу» на нашу землю. Розпач, страждання, біль, які відчули українці в перші дні війни, об’єднали людей в єдиний злагоджений механізм. А щоденний подвиг наших захисників, їхній бойовий дух та героїзм підтримується буденними речами волонтерської когорти: дитячими малюнками та листами, теплими в’язаними шкарпетками, найнеобхіднішими в бою і побуті предметами тощо.
Не залишився байдужим до всеукраїнської трагедії та волонтерських справ і колектив працівників та учнів Райгородського ліцею. Його активісти працюють переважно для «нульових» позицій та своїх земляків, які наразі перебувають у гарячих точках. Втім готові допомагати всім – не відмовлять і зроблять усе можливе і неможливе.
Олена Миколаївна Заєць, директорка Райгородського ліцею, каже, що волонтерством у їхньому навчальному закладі почали займатися ще з 2014 року, але тоді така діяльність мала переважно «хвильовий» характер: то сильніше, то слабше. А з 24 лютого все кардинально змінилося. І вдень, і вночі люди працювали кожен на своїй ділянці, цілодобово чергували у ліцеї, надавали прихисток вимушеним переселенцям, готували для них їжу та забезпечували людей найнеобхіднішими речами.
– Найважчим психологічно та фізично для нас виявився саме березень, а коли наплив людей суттєво зменшився, то функції з розміщення на ночівлю перейняв на себе дитячий садочок. У ліцеї ж розпочали заготівлю продуктів харчування тривалого зберігання. Всією громадою складалися та закуповували свиней для подальшої консервації м’яса (тушонки, намазки на хліб), закручували в банки каші – відштовхувалися від наявної суми та доступних продуктів. На кухні навчального закладу переробили на консерви сотні кілограмів свинини, курятини та риби. Крім того, варимо згущене молоко, готуємо випічку, робимо консервацію. І все це сотнями баночок передається для потреб Збройних Сил України. Окопні свічки робимо в кооперації з місцевим будинком культури. Одні ріжуть заготовки з картону, другі плавлять віск, треті – розливають, – розповіла освітянка. – Якщо військові транзитом їдуть через наш населений пункт, то ми можемо запропонувати їм відпочинок, обід, гарячі напої, ще й з собою в дорогу дамо консервації та іншої провізії.
Старший син Олени Заєць Сергій – офіцер-десантник, який вже 9 місяців вважається безвісти зниклим. Останній раз вона чула голос сина у слухавці ще наприкінці березня. З того часу жодної інформації про його долю жінка не отримувала (сподіваємося та молімо Бога, щоб Сергій був живий).
Завдяки злагодженій роботі учнівського, батьківського та вчительського колективів у ліцеї провели акції: «Благодійний ярмарок», «Зігрій Захисника», «П’ять картоплин», «Свято борщу», «Смілива гривня», «Окопна свічка», «Книга на допомогу», «Подарунок захиснику до дня Святого Миколая» та інші. Особливо всім запам’яталося «Свято борщу», де, крім основної страви, пригощали пампушками з часничком та іншими українськими національними стравами. Під час частування також організувати невеличкий концерт з читанням гуморесок та історичним екскурсом в історію борщу. Всі залишилися більш ніж задоволеними від наїдків та зібраної в підсумку благодійної суми, яку відправили на потреби Сил оборони.
Гордістю колективу Райгородського ліцею є офіційна волонтерка Вікторія Олійник, чоловік якої також нині захищає Україну. Ця молода, тендітна, енергійна вчителька географії та біології ще й успішна блогерка, яка раніше працювала в напрямку спільних покупок, а з початком повномасштабної війни стала використовувати свою спільноту для допомоги військовим на фронті. Через соцмережі вона щоденно звертається до своєї аудиторії: знайомих і незнайомих людей з проханням підтримати наших воїнів. Завдяки цій підтримці їй вдається регулярно збирати кошти для захисників, на які купуються продуктові набори, одяг, тепловізори, шини, окопні свічки, буржуйки – це лише маленька частина того, що вже зібрали, закупили та відправили на фронт.
– На благо перемоги у нас працює не лише вчительський колектив. Є багато активної молоді, яка плете маскувальні сітки та бере активну участь в усіх шкільних волонтерських ініціативах. Серед місцевого населення є також багато небайдужих, які за першим покликом прийдуть на поміч, їх не потрібно просити двічі, вони ініціативні та вигадливі, – розповіла Олена Заєць – Наш навчальний заклад весь час працював в змішаному режимі офлайн: один тиждень навчаються менші класи, другий – старшокласники. Учні вирішили перед святами провести новорічну лотерею з подарунками ручної роботи та смаколиками. За певну плату можна було отримати лотерейний квиточок і очікувати на виграш.
– А взагалі волонтерство – це добро, зроблене тихо, вчасно й з користю для інших. Ми, на щастя, не єдині представники цього руху в районі. Знаю за багатьох в області, що так, як і ми, щодня «крутяться», стараються, докладаються всіма своїми ресурсами, аби наблизити таку довгоочікувану перемогу, – підсумувала розмову директорка ліцею.
Вікторія МЕЛЬНИК
Фото надані Оленою ЗАЄЦЬ
